51. Форми наукового пізнання.

НП-цілеспрямований процес, який вирішує чітко визначені пізнавальні завдання, що визначаються цілями пізнання. Цілі пізнання, в свою чергу, детермінуються, з одного боку, практичними потребами суспільства, а з ін. - потребами розвитку самого наукового пізнання. В науковому пізнанні формуються і набувають відносної самостійності такі форми та засоби, як проблема, гіпотеза, теорія. Ще виокремлюють ідею, концепцію. Проблема - це форма і засіб НП, що є єдністю двох елементів: знання про незнання і передбачення можливості наукового відкриття. Проб - це суб'єктивна форма вираження необхідності розвитку знання, яка відображає суперечність між знанням і дійсністю або протиріччя в самому пізнанні; вона є одночасно засобом і методом пошуку нових знань.Вона включає в себе нове знання, яке має х-р припущення і поряд з істинними положеннями містить і заблудження. Тому проб.-джерело розвитку теорії, пошук шляхів її використання для вирішення практичних завдань, визначення меж її застосування і виявлення її обмеженості. Розвиток, пізнання - перехід від постановки одних проблем до їхнього вирішення, а потім до постановки нових проблем та подальшого вирішення їх. Гіпотеза - форма та засіб НП, за рахунок як. формується один з можливих варіантів вирішення проблеми, істинність якої ще не встановлена і не доведена. Г.- форма розвитку НП, засіб переходу від невідомого до відомою, від незнання до знання, від неповного, неточного знання до більш повного, точного. На основі трьох зазначених форм НП в їхній діалектичній єдності формується наук. концепція, яка обґрунтовує основну ідею теорії.

Теорія -найадекватніша форма НП, система достовірних, глибоких та конкретних знань про дійсність, яка має струнку логічну структуру і дає цілісне, синтетичне уявлення про закономірності та суттєві х-ки об'єкта. Т. на відміну від гіп. -знання достовірне, істинність якого доведена і перевірена практикою. Т. дає істинне знання та пояснення певної сфери об’єктивної дійсності, дає змогу зрозуміти її загальні, необхідні, суттєві, внутрішні закономірні властивості та зв'язки. Від Г Т відрізняється позитивною визначеністю своєї істинності, достовірним знанням. Від ін. видів достовірного знання Т відрізняється своєю точною логічною організацією і своїм об'єктивним змістом, а відповідно і своїми пізнавальними ф-ціями. Т дає змогу зрозуміти об'єкт пізнання в його внутрішніх зв'язках і цілісності, пояснює багатоманітність наявних фактів і передбачає нові, невідомі, прогнозуючи поведінку систем у майбутньому. Дві найважливіші функції теорії - пояснення та передбачення. Ідея -форма НП, яка відображає зв'язки, закономірності дійсності і спрямована на її перетворення, а також поєднує істинне знання про дійсність і суб'єктивну мету її перетворення. І. не просто відображає дійсність такою, як вона існує тут і тепер, але і її розвиток и можливості, в тенденції, вона фіксує не лише суще, але і належне, спрямовує пізнавальну діяльність людини на практичне перетворення дійсності згідно зі змістом наявного знання. Концепція-форма та засіб НП, яка є способом розуміння, пояснення, тлумачення основної ідеї теорії, не науково обгрунтований та в основному доведений вираз основного змісту теорії, але на відміні від теорії він ще не може бути втіленим у струнку логічну систему точних наукових понять.