62. Суспільство як феномен і як предмет наукового та філософського осмислення.

Суспільство- сукупність та взаємодія значної кількості індивідів, самобутня реальність, особлива сфера буття. Філософи завжди прагнули зрозуміти специфіку соціальних явищ, з'ясувати механізми соціальної інтеграції, що забезпечують соціальний порядок, незважаючи на величезну різноманітність інтересів індивідів та соціальних груп.Принципи кожного ф. напряму використовувалися для розв'язання проблеми «людина—суспільство». 1.античні мислителі (Платон, Арістотель, Епікур) соціум як система співжиття людей. У праці «Держава» Платон обґрунтував стабільність ідеальної держави-суспільства (абсолютної монархії), за основу якої взяв поділ населення на три верстви. Арістотель також проводив паралель між людиною і суспільством. Але, на відміну від Платона, розглядав не суспільство похідним від людини як державної Істоти, а навпаки, у нього людина є похідною від суспільства (полісна істота). За його переконанням, людина за межами суспільства-держави є абстракція, поза суспільством вона неможлива, як неможлива жива рука, відокремлена від тіла.Для стоїків С - світова, космічна єдність «суспільство» — «державу богів і людей». Тлумачення суспільства як своєрідної цілісності, самостійної реальності було названо «соціальним універсалізмом”.У середньовіч. С ототожнювалось з «тілом Христа». У Новий час Т. Гоббс, Дж. Локк і Ж.-Ж. Руссо актуал. ідеї добровільної угоди між людьми як вихідного принципу влаштування громадського життя. У Декарта-механ.система.Вже у XIX ст. (франц. Револ.) ідеї соціального універсалізмуу. Відсутність чіткого розмежування між суспільством у широкому розумінні слова і державою, водночас започатковуються уявлення про суспільство як систему взаємопов'язаних відносин, що детермінується певним об'єктивним чинником. У Гегеля ним є Світовий Дух, Абсолют, у Маркса - спосіб виробництва матеріальних благ, який визначає всі аспекти людської життєдіяльності.Соціологію засн.Конт, Мілль, Герберт Спенсер, продовж. розвивати «універсальну» теорію с. Спенсер розглядав суспільство як природний організм, використовував еволюцію для реконструкції системи натурального суспільства з природними межами між економікою та політикою.

На підставі аналізу різних підходів до суспільства як з боку прибічників соціального універсалізму, так і соц.атомізму, говор.про двоаспектність сучасного тлумачення суспільства. С постає як система зв'язків і стосунків, у якій і завдяки якій люди, взаємодіючи між собою і природою, здійснюють свою життєдіяльність. А 2 боку, с. — це особлива форма інтеграції життєдіяльності індивідів у цілісність як реальність, що може успішно функціонувати тільки завдяки участі духовної енергії кожного індивіда. Тобто суспільство є певною єдністю і спільністю, яка виявляє себе в об'єднаності, спільності, упорядкованості життя й функціонує як єдине конкретне ціле. Активно розробляється філософська методологія розуміння суспільства як складної багатофункціональної системи (Т. Адорно, Е. Блох, Ю. Габермас — Німеччина; П. Фейєрабенд — США; Ф. Хайєк — Австрія). Природно, що суспільна система має свої підсистеми