- •Предмет і функції філософського знання.
- •Культурно-історичні передумови виникнення філософії.
- •Місце і значення історії філософії в освоєнні філософського знання.
- •Основи періодизації західноєвропейської філософії.
- •Східна і західна парадигми філософування.
- •Давньоіндійська філософія.
- •Давньокитайська філософія.
- •Загальна характеристика класичної філософії.
- •Сократ і поворот грецької філософії до проблем людини.
- •Проблема першопочатку світу в античній натурфілософії.
- •Проблема ідеального в Античності (Платон, Арістотель).
- •Пригадування як спосіб пізнання.
- •Значення платонівського вчення для становлення філософського змісту поняття «держава».
- •Філософія епохи еллінізму.
- •Ідея Бога в світлі середньовічної філософії.
- •Проблема співвідношення віри й знання у філософії Фоми Аквінського.
- •Суперечка реалізму і номіналізму.
- •Антропологічні та натурфілософські ідеї епохи Відродження.
- •Різновиди ренесансного пантеїзму.
- •Основні етапи розвитку емпіризму в філософії Нового часу.
- •Основні концепції новоєвропейського раціоналізму.
- •Обгрунтування емпіризму ф.Беконом. Поняття «індуктивний метод».
- •Поняття дедуктивного методу. Р.Декарта.
- •Філософський агностицизм д.Юма.
- •Французьке Просвітництво: смисл теорії природного права і суспільного договору.
- •Загальна характеристика німецької класичної філософії.
- •Основні положення теорії пізнання і.Канта.
- •Своєрідність гегелівської діалектики.
- •Специфіка новоєвропейського раціоналізму.
- •Критика німецького ідеалізму в філософській антропології л.Фоєрбаха
- •Структура абсолютного ідеалізму г.Гегеля.
- •Загальна характеристика некласичної філософії.
- •Марксистська філософія: вихідні положення й історичні форми.
- •Проблема відчуження в марксизмі. Можливість подолання відчуження шляхом соціальної революції.
- •Загальні засади матеріалістичної діалектики.
- •Філософія ф.Ніцше як підґрунтя переосмислення цінностей.
- •Філософські проблеми фрейдизму та їх історична доля.
- •Історичні трансформації позитивізму.
- •Позитивізм та неопозитивізм.
- •Структура теоретичного знання і методи теоретичного дослідження.
- •Філософія постмодерну (загальна характеристика).
- •Історична школа в філософії позитивізму.
- •Проблема свободи і вибору людини в екзистенціоналізмі.
- •Форми організації суспільного буття.
- •Герменевтика: співвідношення істини та методу.
- •Методологічні концепції структуралізму і пост структуралізму.
- •Особливості та основні етапи розвитку філософської думки в Україні.
- •Кордоцентризм філософії г.Сковороди.
- •Етапи й особливості розуміння буття в історії філософії.
- •Поняття субстанції. Субстанція та акциденція. Модуси й атрибути субстанції.
- •Світ як ціле й проблема його граничних підвалин.
- •Історичні форми філософського розуміння простору і часу.
- •Форми наукового пізнання.
- •Проблема єдності та множинності світу.
- •Філософські позиції в історії філософії: монізм, дуалізм, плюралізм.
- •Знання та віра. Історичні форми співвідношення.
- •Проблема суб'єкта й об'єкта пізнання.
- •Структура пізнавальних здібностей суб'єкта.
- •Співвідношення пізнання й розуміння
- •Свідомість та самосвідомість: етапи філософського осмислення.
- •Проблема свідомості в історії філософії.
- •Мислення й мова: форми співвідношення.
- •Гносеологічне й онтологічне розуміння істини.
- •Місце та роль філософії в структурі наукового знання.
- •Проблема, гіпотеза, теорія як основні форми наукового пізнання.
- •Методологія та основні групи методів наукового пізнання.
- •Структура емпіричного знання і методи емпіричного дослідження.
- •Структура теоретичного знання і методи теоретичного дослідження.
- •Методологічні принципи конкретних наук як складова стилю наукового мислення.
- •Принципи класифікації наук.
- •Глобальні наукові революції і зміна історичних типів наукової раціональності.
- •Методологія наукового пізнання.
- •Філософські засади наукових картин світу: системність, цілісність, складність як способи розуміння єдності багатоманітності світу.
- •Індуктивний метод і поняття позитивних наук (о.Конт, г.Спенсер).
- •Методологія науково-дослідницьких програм іЛакатоса. Раціональна реконструкція науки.
- •Поняття «діалектика» в історії філософії. Діалектика та метафізика.
- •Суспільство як феномен і як предмет наукового та філософського осмислення.
- •Сутність соціальної практики. Матеріально-виробнича і соціально-перетворююча практика.
- •Сфери суспільного життя як елементи цілісності соціального організму.
- •Типології суспільства в сучасних концепціях соціальної філософії (к.Поппер, д.Белл, е.Тоффлер).
- •Циклічна та лінійна моделі розвитку історії.
- •Філософський зміст принципу історизму.
- •Філософське осягнення феномену техніки.
- •Поняття екологічної ситуації. Екологічна ситуація як функція цивілізації.
- •Глобальні проблеми сучасної цивілізації і загальнолюдські цінності.
- •Природні, соціальні та духовні виміри людського буття.
- •Співвідношення філософії та науки.
- •Поняття «інновація» та «інноваційний розвиток».
- •Особливості некласичної науки.
- •Специфіка постнекласичної науки.
- •Сутність знання та його види.
- •Історичні підходи до класифікації наук.
- •Структура наукового знання. Наукова картина світу.
- •Критерії розмежування «наук про природу» і «наук про дух».
- •Норми та цінності наукової спільноти.
- •Проблема демаркації наукового й ненаукового знання.
- •Техніка та технологія як філософські поняття.
- •Професійна відповідальність ученого.
- •Наука - як особливий соціальний інститут.
- •Роль науки в сучасному суспільстві.
- •Синергетика як наукова перспектива XXI ст.
- •Філософський аналіз поняття «наука».
- •Проблема істини у розкритті наукової картини світу.
- •Махізм та емпіріокритицизм (другий позитивізм).
- •Постпозитивістські концепції т.Куна, п.Фейерабенда.
- •Проблема практики у ф.Прагматизму (ч.Пірс, у. Джеймс, Дж. Дьюі).
- •Платон «Держава».
- •Аристотель «Етика».
- •Мор т. «Утопія».
- •Кампанелла т. «Місто Сонця».
- •Бекон ф. «Про гідність і примноження наук».
- •Декарт р. «Міркування про метод».
- •Макіавеллі н. «Государ».
- •Піко дела Мірандола д. «Промова про гідність людини».
- •Гоббс т. «Левіафан або матерія, форма та влада держави церковної та громадянської».
- •Руссо ж.-ж. «Нова Елоїза».
- •Кант і. «Критика чистого розуму».
- •Юркевич п. «з науки про людський дух».
- •Франко і. «Наука і її взаємини з працюючими класами».
- •Бергсон а. «Творча еволюція».
- •Фрейд 3. «Тотем і табу».
- •Камю а. «Міф про Сізіфа».
- •Сартр ж.-п. «Буття і ніщо. Нарис феноменологічної онтології. У пошуках буття».
- •Ясперс к. «Сенс і призначення історії».
- •Больнов о. «Філософська антропологія та методичні принципи».
- •Фром е. «Революція надії».
- •Вебер м. «Протестантська етика».
- •Шелер м. «Сутність моральної особистості».
- •Чижевський д. «Кирило-методієвці. До світогляду Шевченка».
- •Рассел б. «Піднесення науки».
- •Вернадський в. «Про науковий світогляд».
- •Поппер к. «Дух науки - це дух Сократа».
- •Кун т. «Структура наукових революцій».
- •Лакатос і. «Історія науки та її раціональні реконструкції».
- •Лакатос і. «Фальсифікація та методологія науково-дослідницьких програм».
- •Фейєрабенд п. «Наука у вільному суспільстві».
- •Тулмін с. «Концептуальні революції в науці».
- •Елюль ж. «Техніка, або виклик століття».
- •Мемфорд л. «Міф про машину. Техніка і розвиток людини».
- •Маклюен м. «Засіб сам є повідомленням».
- •Моїсеєв м. «Інформаційне суспільство: можливість і реальність»
- •Козловський п. «Постмодерна культура: суспільно-культурні наслідки технічного розвитку.
- •Oртега і Гассет «Бунт мас».
- •Тоффлер е. «Третя хвиля».
- •Фукуяма ф. «Кінець історії і остання людина».
Структура пізнавальних здібностей суб'єкта.
Пізнання -цілеспрямоване відтворення дійсності в абстрактних образах людиною, пов'язане з практичною діяльністю і зумовлене суспільним буттям людини. Суб'єкт пізнання може розглядатися й аналізуватися: на різних рівнях: а) "індивідуальний"; б) "колективний"; в) "соціальний"; г) "суспільство в цілому" як суб'єкт пізнання. Залежно від форми здійснення наукового пізнання: 1) безпосередні суб'єкти пізнання, а) індивіди, б) наукові колективи; 2) опосередкований суб'єкт пізнання - суспільство.Освоєння людиною здійснюється у єдності форм чуттєвого пізнання і абстрактно-логічного мислення. Формами чуттєвого пізнання є відчуття, сприйняття і уявлення.
Відображення властивостей речей, предметів, що безпосередньо впливають на органи відчуттів, збуджуючи центри у корі головного мозку, називаються відчуттями. Спираючись на найбільш розвинені – зорові відчуття, а також на слухові, дотикові, смакові, та відчуття запаху, людина пов’язана із дійсністю. Сприйняття – формування цілісного чуттєвого образу предмета на основі поєднання різних його властивостей. Сприйняття людини тією чи іншою мірою вже опосередковуються свідомістю, розумовою діяльністю. Але якщо людина втрачає можливість безпосередньо контактувати з предметом, то це не ознчає, що автоматично зникають будь-які можливості його відображення, пізнання, осмислення. Уявлення – чуттєвий образ предмета, що безпосередньо не сприймається, але в думках він зберігається та відтворюється. Існують уявлення памяті і фантазії.
Мислення функція людського мозку, вища ступінь відображення дійсності. Завдяки мисленню створюються приховані від безпосереднього сприймання істотні властивості предметів, процеси, тенденції суспільного й культурного буття, взаємовідносини між людьми, виробляються узагальнені знання. Воно спирається на чуттєво емпіричний матеріал, що формується завдяки чуттєвому відображенню у формі відчуттів, сприймань та уяви. Мислення – опосередковане, цілеспрямоване, узагальнене відображення найістотнішого у речах і явища предметного світу, духовного життя. Формами логічного мислення є судження, умовивід поняття. Відображена у реченні форма мислення, у якій стверджується чи заперечується наявність певних властивостей, є судженням. Послідовне виведення одних суджень із так чи інакше пов’язаних з ними інших суджень – умовивід. Він складається з посилки – відомого судження та висновку – нового судження, що виводиться з раніше відомого. Форма мислення, у якій предмети, явища чи події життя відображаються в істотних зв’язках та властивостях – це поняття. Завдяки поняттю кожен предмет, явище можуть бути представлені в нашому мисленні саме як данні. Наукове мислення відрізняється від повсякденної свідомості і мислення, хоча не може бути й поєднаним з ними, як із суспільною практикою, життєдіяльністю людини у інших сферах і культурним розвитком. Традиційно рисами наукового мислення вважаються: точність, системність, методологічна культура, підтверджуваність, раціональність.