Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
осв. пол. екзамен..doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
472 Кб
Скачать
☆

46. Формування глобального освітнього простору у ххі сторіччі та глобалізація освіти.

Глобалізація в освіті веде до зростання академічної мобільності, уніфікації навчальних планів і методів навчання, широкому розповсюдженню дистанційної освіти. XXI століття - це епоха інформаційного суспільства, епоха технологічної культури. Формування глобального інформаційного суспільства виводить на перший план проблему поширення знання. Дистанційна освіта здійснює наближення знання до споживача, дозволяє пропонувати освітні послуги всім бажаючим, незважаючи на географічні, державні, тимчасові та інші фактори. Стратегічна мета дистанційної освіти - забезпечити громадянам право отримання освіти будь-якого рівня на місці їх проживання або професійної діяльності. Дана мета досягається в руслі світової тенденції мобільного поширення знань у вигляді обміну освітніми ресурсами.

За даними зарубіжних експертів у XXI столітті для кожного працюючого вища освіта стане мінімальним рівнем освіти. У світі має місце інтернаціоналізація освіти не тільки за змістом, але й за методиками навчання і організаційних форм. Освіта стає інструментом взаємопроникнення не тільки знань і технологій, але і капіталу, інструментом боротьби за ринок, вирішення геополітичних завдань. При цьому дистанційні технології, володіючи високим ступенем охоплення і дальнодії, відіграють основну роль. Наприклад, у США за програмами дистанційного навчання сьогодні навчається близько 1 млн. чоловік. Навчальні курси, що передаються по чотирьох освітнім каналах доступні по всій країні, а через супутник - іншим країнам світу. Програми електронної освіти розробляються більш ніж в 30 країнах. У Європі показовий приклад Національного університету дистанційної освіти в Іспанії, який відзначив свій 20-річний ювілей. Університет включає 58 навчальних центрів у країні і 9 - за кордоном (Бонн, Брюссель, Лондон, Женева, Париж та ін)

Останнім часом дистанційне навчання починає широко впроваджуватися в Росії, Казахстані, Україні та інших країнах СНД.Позитивним прикладом в області застосування новітніх інформаційних і телекомунікаційних технологій в освіті є Сучасна Гуманітарна Академія (більше 200 навчальних центрів у Росії, навчальні центри в країнах СНД - України, Казахстан, Білорусь,Молдова, Вірменія, Таджикистан, Киргизія, більше 145 тисяч студентів).

Відмінними рисами навчального процесу є гнучкість, адаптивність, модульність, економічна ефективність, орієнтація на споживача, опора на передові комунікаційні та інформаційні технології.

Прийнято вважати, що освіта, заснована на інформаційних технологіях, представляє собою третю глобальну революцію в розвитку людства: перша пов'язана з появою писемності, друга - з винаходом книгодрукування.

Нові інформаційні технології в освіті мають суттєві переваги. Дані технології сприяють ліквідації відставання периферійних районів держав від столичних та інших університетських центрів в контексті вільного доступу до освіти, інформації та культурнихдосягнень людської цивілізації.

Вони створюють умови для розвитку світового освітнього простору, експорту та імпорту освіти, об'єднання світового інтелектуального, творчого, інформаційного та науково-педагогічного потенціалів.

Освітні інновації успішно впливають на вирішення комплексу соціально-економічних проблем, насамперед, на викоріненнябезробіття, злочинності і т.д.

Сучасні засоби телекомунікацій дозволяють розробити ефективні навчальні технології, підвищують якість і доступність освіти.

Для подальшого розвитку інформаційних освітніх технологій необхідно вирішити такі стратегічні проблеми:

  • систематизації, тобто повинна бути єдина стратегічна політика в галузі освітнього процесу;

  • комплексності (спільне використання психолого-педагогічного, навчально-методичного та організаційного забезпечення інформаційних освітніх технологій);

  • комунікацій (необхідно підняти рівень телекомунікаційних технологій при забезпеченні їх необхідним фінансуванням);

  • стандартизації (існуючі інформаційні освітні системи якісно відрізняються один від одного за моделями, технологіями, формами організації);

  • нормативно-правове забезпечення.

Вирішення вищезазначених проблем призведе до різкого підвищення якості освіти.