54. Гуманізація та гуманітаризація освіти їх визначальні характеристики.

У співвідношенні понять «гуманізація» та «гуманітаризація» незаперечним є спільний корінь і походження від латинського «HUMANUS» – людяний. Ці поняття спираються на вчення про людину.

Гуманізація освіти - це такий світоглядний і діяльний підхід до освіти, який не тільки визнає, але і стверджує цінність студента як особистості, його право на якісну освіту, на свободу вибору, на розвиток і виявлення своїх здібностей, на визнання єдиним критерієм оцінки діяль­ності викладача - якість особистості спеціаліста.

Гуманітаризація освіти - це повернення усіх наук до людини, на формування духовного світу спеціаліста, орієнтованого на загально­людські цінності; передбачає гуманітарне орієнтоване вивчення усіх без винятку навчальних предметів. 

Гуманізація і гуманітаризація освіти сприяє спрямуванню індивіда не тільки на здобуток знань, засобів їх здобуття, але, перш за все, на розвиток своїх потенцій, творчих здібностей як на пряму мету, без якої неможлива самоактуалізація особистості; гуманізація і гуманітаризація освіти спонукає індивіда до пошуку власних шляхів перетворення з пасивного споживача інформації на активного пошукувача; створення себе як самодостатньої творчої особистості.

Сьогодні освітянам пропонуються два шляхи розв’язання проблеми гуманізації та гуманітаризації освіти. Перший – суто механічний, екстенсивний, який зводиться винятково до включення у навчальні плани і програми більшої кількості гуманітарних і суспільно-політичних предметів. Цей шлях обрали більшість вищих навчальних закладів України, а також пострадянських країн. Інший шлях передбачає істотні зміни в самому процесі викладання. Досі це було вивчення систем законів, принципів, формул, основних тверджень, хронології подій і т.д., з якого у процесі викладання фактично зникала людина (більшою мірою, звісно, це стосується природничих і технічних наук, хоча досить часто це притаманне і соціо-гуманітарним наукам). Важливим є не лише донесення до суб’єкта навчального процесу головних результатів науки, а й можливість розкрити значення людини в її творенні, а також значення науки у житті людини.

55. Гендерна політика в освіті та її визначальні характеристики

Однією із основних цілей гендерної політики в освіті є сприяння розвитку освіти без ґендерної упередженості та включення питань з ґендерної обізнаності і чутливості до системи освіти. Загальним результатом даної політики повинно стати вилучення з системи освіти ґендерних стереотипів та упереджень, подання ґендернозбалансованої інформації в підручниках та освітніх програмах.

Реалізація гендерної політики в освіті в Україні відбувається відповідно до нормативно-правових документів з тендерної політики:

Закон України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків"

Наказ  "Про впровадження принципів ґендерної рівності в освіту"

Декларація принципів толерантності

Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок

Цілі розвитку тисячоліття: Україна

Гендерна політика в освіті здійснюється за трьома головними напрямками:

1. Запровадження ґендерних стандартів викладання в системі середньої та вищої освіти.

2. Підвищення здатності вчителів до подолання ґендерних стереотипів та запровадження питань ґендерної обізнаності та ґендерної чутливості в освітні програми

3. Сприяння підвищенню ґендерної чутливості в суспільстві через систему освіти, що включатиме підтримку діяльності ґендерних освітніх центрів та підготовку інформаційних матеріалів для підвищення обізнаності з ґендерних питань.