- •1. Сутність багатопланового поняття «освітня політика», основні характеристики освітньої політики.
- •2. Цілі освіти як головне питання освітньої політики.
- •4. Роль держави у формуванні освітньої політики країни.
- •5. Основні пріоритети сучасної світової освітньої політики.
- •6. Основні документи, що визначають напрямки розвитку освіти в Український державі та їх характеристика.
- •7. Основні нормативні документи Української держави, що регулюють правові відносини в галузі освіти.
- •8. Характеристика основних нормативних документів в сфері педагогічної освіти України.
- •9. Відмінності між політикою, управлінням та адмініструванням.
- •11. Основні суб’єкти освітньої політики на міжнародному рівні та напрямки їх діяльності
- •10. Суб’єкти та об’єкти освітньої політики
- •12. Особливості державної ліберальної політики в освіті.
- •13. Основні засади консервативної освітньої політики
- •14. Характерні особливості марксистської ідеології в реалізації освітньої політики
- •15. Визначення соціалістичної освітньої системи
- •16. Особливості системи освіти соціал-демократичного спрямування
- •17. Сутність та мета планування освітньої політики
- •4 Етап. Адаптація рішень політики
- •5 Етап. Планування і впровадження політики
- •6 Етап. Оцінка впливу політики
- •19. Сутність понять «освітні зміни», «освітні реформи», «освітні інновації».
- •20. Основні характеристики інноваційної освіти.
- •21. Характеристика основних моделей реформування освіти.
- •22. Сучасні стратегії освітніх реформ.
- •23. Стратегії, що застосовуються для усунення конфліктних ситуацій при введенні реформ в освіті.
- •24. Основні тенденції розвитку освіти в ххі столітті.
- •25. Основні освітні реформи хх- ххі сторіччя та їх зміст.
- •26. Причини основних освітніх реформ незалежної Української держави.
- •29. Проблеми та завдання , що стоять перед освітою України на сучасному етапі.
- •30. Соціальний та економічний контекст створення загальноєвропейського освітнього простору.
- •31. Роль Болонського процесу у формуванні загальноєвропейського освітнього простору.
- •32. Цілі та принципи Болонського процесу.
- •33. Реалізація принципів та ідей Болонської декларації в українській освіті.
- •34. Міжнародні економічні індикатори аналізу освітньої політики держави та їх коротка характеристика.
- •35. Міжнародні соціальні індикатори аналізу освітньої політики держави та їх коротка характеристика.
- •36. Міжнародні освітні індикатори аналізу освітньої політики держави.
- •37. Зміст і призначення документа «Міжнародна стандартна класифікація освіти».
- •38. Якість освіти та чинники, що впливають на її забезпечення.
- •43. Міжнародна практика оцінювання освітніх систем.
- •44. Європейські індикатори визначення якості освіти.
- •45. Глобалізація та її вплив на освітню політику держав.
- •46. Формування глобального освітнього простору у ххі сторіччі та глобалізація освіти.
- •47. Сутність освітніх реформ, зумовлених процесами глобалізації.
- •48. Сутність сучасних освітніх реформ в Центральній та Східній Європі.
- •49. Цілі тисячоліття оон в контексті розвитку освітньої політики держав.
- •50. Новітні моделі надання зовнішньої допомоги країнам в питаннях розвитку освіти
- •51. Характеристика міжнародних програм, які сприяють розвитку освіти та мобільності студентів. Програма pisa
- •Програма timss
- •Програма pirls
- •52. Сутність поняття «децентралізація освіти»
- •53. Інклюзивна освіта та її визначальні характеристики
- •54. Гуманізація та гуманітаризація освіти їх визначальні характеристики.
- •55. Гендерна політика в освіті та її визначальні характеристики
- •56. Характеристика стосунків «викладач-студент» в інноваційній моделі освіти.
- •57. Сутність та змістові характеристики концепції безперервної освіти та «навчання протягом життя».
10. Суб’єкти та об’єкти освітньої політики
Об'єктами освітньої політики виступають національні системи освіти, офіційно закріплені в кожній державі, міжнародні зв’язки національних систем освіти, структурні елементи. Об’єктом ОП є освіта як суспільне благо, як інтелектуальний і матеріальний ресурс суспільства, як система освітніх інституцій.
Об'єктом освітньої політики є сама система освіти в її цілісному вигляді. Вона офіційно закріплюється в кожній державі у вигляді структурних елементів системи освіти (початкова, середня, вища).
У сучасних політичних умовах об'єктами освітньої політики виступають як регіональні структури управління освітою, так і міжнародні органи та установи, які здійснюють освітню політику на світовому рівні (ЮНЕСКО, Міжнародний валютний фонд, ЄС, Міжнародний фонд «Відродження»).
Суб’єкти ОП – учасники процесу реалізації освітніх послуг (студенти, учні). Суб’єктами освітньої політики виступають – індивід, соціальні спільноти (нація, професійні групи, еліти тощо) та соціальні інститути (держава, політичні партії та рухи, профспілки, групи інтересів тощо).
11. Основні суб’єкти освітньої політики на міжнародному рівні та напрямки їх діяльності
У сучасних політичних умовах суб'єктами освітньої політики виступають як регіональні структури управління освітою, так і міжнародні органи та установи, які здійснюють освітню політику на світовому рівні (ЮНЕСКО, Міжнародний валютний фонд, ЄС, Міжнародний фонд «Відродження»). До суб’єктів на міжнародному рівні належать фонди, програми, уряди.
Групи суб’єктів, які визначать ОП на міжнародному рівні:
владні структури ( Міністерство фінансів), галузеві міністерства, міністерства соціального розвитку, міністерства енергетики, сільського господарства.
Агентства багатосторонньої допомоги ( Міжнародна організація охорони здоров’я, ЮНЕСКО, Фонд народонаселення, Світова продовольча програма, Світовий банк, МВФ);
Агентства взаємної допомоги – USAID, CIDA.
Агентства з міжнародного розвитку ( Європейський союз, Фінське агентство з міжнародного розвитку, Японське агентство міжнародного співробітництва).
Міжнародні дослідницькі організації ( Організація економічного співробітництва та розвитку, Фонд Білла та Мелінди Гейтс, Інститут відкритого суспільства, Фонд Форда);
Міжнародні науково – дослідні організації та асоціації ( Фонд розвитку освіти Африки, Асоціація розвитку освіти Африки, Фонд Сороса) – надають допомогц потребуючим країнам, які потерпають від хвороб.
Найбільш масштабні міжнародні проекти:
Еразмус, мета якого полягає в тому, щоб забезпечити мобільність студентів Європейської Ради (наприклад, в рамках програми до 10% студентів повинні пройти навчання у вузі іншої європейської країни);
ЛІНГВА - це програма підвищення ефективності вивчення іноземних мов, починаючи з молодших класів;
ЕВРИКА, завдання, якого полягає в тому, щоб здійснювати координацію досліджень з країнами Східної Європи;
ЕСПРІТ - проект, що передбачає об'єднання зусиль європейських університетів, НДІ, комп'ютерних фірм в створенні нових інформаційних технологій;
ЕІПДАС - це програма в галузі удосконалення планування та управління освітою в арабських країнах;
ТЕМПУС є загальноєвропейську програму, орієнтовану на розвиток мобільності університетської освіти;
ІРИС - це система проектів, спрямована на розширення можливостей професійної освіти жінок.
