Зона зовнішнього транспорту

Зовнішній транспорт міста - залізничний, автомобільний, повітряний, водний - обслуговує приміські, місцеві і дальні перевезення і є зв'язуючою ланкою між міськими і позаміськими процесами. Це положення виділяє об'єкти зовнішнього транспорту у важливу групу елементів, що безпосередньо впливають на форму­вання структури міста і регіональних систем. Задача містобудування - визначити принципи розташування елементів зовнішнього транспорту в місті, функціональне і планувальне узгодження їх зі структурою міста, системою обслуговування населення і внутрішньоміською транспортною мережею.

Споруди зовнішнього транспорту виконують дві основні функції:

1. позаміське обслуговування населення і промисловості міста;

1. забезпечення транзитних перевезень з пересадкою пасажирів і вантажів з одного напрямку на інший.

Усі об'єкти зовнішнього транспорту мають свою специфіку залежно від виду транспорту (залізничний, автомобільний, повітряний, водний) і характеру потоків (пасажирські, вантажні).

Об'єкти, що пов'язані з пасажирськими перевезеннями і забезпечують жит­тєдіяльність міста (автовокзали, залізничні вокзали) зазвичай є найбільш потуж­ними транспортними вузлами сучасного міста. Вони вимагають підключення великої кількості внутрішньоміських магістральних транспортних напрямків, безпо­середнього зв'язку з міськими обслуговуючими центрами.

Окремо розглядаються аеропорти, які переважно не беруть участі у фор­муванні структури міста, тому що розташовуються на значній віддалі від нього. З ними передбачено швидкісний транспортний зв'язок.

Елементи зовнішнього транспорту, пов'язані з перевезенням вантажів і обслу­говуванням промисловості, раціонально розташовувати в системі промислових районів і комунально-складської зони. Це дозволяє:

• диференціювати потоки за характером;

• знижувати інтенсивність внутрішньоміських перевезень;

• зняти транзитний рух з території міста;

• зменшити забруднення повітряного басейну і рівень шуму в місті.

Приміська зона

Приміська зона - території, котрі оточують місто, формування і розвиток яких підпорядковується його інтересам.

Планування приміської зони розробляється у спеціальному проекті плану­вання приміської і зеленої зони за генеральним планом міста. У використанні приміської зони переважають такі функції, безпосередньо пов'язані з життє­діяльністю міста:

• збереження екологічної рівноваги міської забудови і приміського ландшафту у масштабі району розселення, а також забезпечення міста необхідними для його життєдіяльності природними ресурсами, перш за все пов'язаними з водозабезпеченням і водовідведенням;

• забезпечення міста продуктами харчування, що зазвичай вимагає зміни галузевої структури сільського господарства, підпорядкування його потребам міста.

• організація відпочинку населення міста. Сьогодні розвивається тенденція використання для відпочинку територій, які входять у зону природоохорони і сільськогосподарського виробництва, оскільки вони забезпечують сприятливі умови практично для всіх видів відпочинку. Однак саме ці території нерідко страждають через зайве інтенсивне рекреаційне навантаження. Бажано виділяти спеціальні території для відпочинку в межах приміської зони.

У приміську зону виносять багато об'єктів комунально-господарського обслу­говування - сортувальні станції, портові споруди, аеродроми, теплові електростанції.

У приміській зоні у значній кількості добувають будівельні матеріали і деякі інші копалини, але у даний час ця тенденція обмежується, тому що викликає деградацію природного комплексу.

У приміській зоні розташовують частину промислових підприємств і насе­лених пунктів, що безпосередньо зв'язані з містом, а також резервні території його розвитку.

Система зелених територій. Функції і структура озеленених територій

Просторова організація озеленених територій скерована на здійснення трьох функцій:

1. організація умов для відпочинку населення і занять спортом;

2. покращання санітарно-гігієнічного стану міського середовища;

3. естетичне вдосконалення міського середовища.

1. Програма відпочинку міських жителів, культурно-просвітніх занять, спорту, розваг на відкритому повітрі диктує склад озеленених територій і їх ієрархічну організацію в межах сельбищної території і за її межами.

1. Санітарно-гігієнічна роль зелених насаджень і обводнення пов'язана із завданням:

1) зниження несприятливого впливу довкілля на людину:

• зниження впливу природних чинників і сильних вітрів, перегріву, надлишкової сухості або вологості;

• захисту від забруднення атмосфери і водойм;

• захист від шуму;

• захист від вітрів та снігових заносів відкритих просторів і доріг.

2) охорона природного комплексу у міських умовах:

• укріплення берегів водойм і схилів ярів від руйнування;

• протидія зсувним явищам, зсуванню ґрунтів;

• закріплення пісків, освоєння порушених територій.

Естетична роль зелених насаджень пов'язана зі збагаченням архітек­турного образу міста, покращанням ландшафту відкритих міських просторів і приміської зони.

Озеленені території міста формують єдину систему, проектуються у взаємо­зв'язку з лісами, що оточують місто, парками і відкритими просторами сільсь­когосподарського використання.