Економіка житлової забудови і основні техніко-економічні показники

Основні чинники, що впливають на економічність планування і забудови житлових комплексів:

1. Доцільне використання території.

2. Правильний вибір споруд для забудови.

3. Комплексність забудови.

Ці чинники взаємопов'язані, тому розглядати їх поодиноко можна тільки умовно.

1. Доцільне використання території означає:

• сувору економію у витраті міських земель, вартість яких тим значніша, чим більше місто;

• правильно знайдене співвідношення площ, що відводяться під забудову спорудами, і тих, що використовуються під озеленення, спортмайданчики тощо.

При цьому до нормативних показників треба ставитись творчо, а не формально, у кожному окремому випадку враховуючи особливості місця будівництва.

Наприклад, при наявності поблизу значного зеленого масиву (лісопарк, парк, бульвар) можна піти на максимальне зменшення площі мікрорайонного саду, а територію, Що звільнилася таким чином, використати під забудову житловими будинками:

• більш раціонально можна використати територію за рахунок підвищення щільності житлової забудови і житлового фонду, що прямо залежить від характеру вибраних для забудови житлових будинків - їх поверховості, конфігурації планів, планування квартир.

• економії територій сприяє також укрупнення споруд культурно-побутового обслуговування, особливо шкіл і дитячих закладів, ділянки яких займають значну площу мікрорайону.

• за рахунок кооперації спортивних споруд шкіл також можна вивільнити площу під забудову, будуючи при цьому укрупнені спортивні споруди (стадіон, спорт майданчики, плавальний басейн) на більш високому рівні вимог, що ставляться до таких закладів.

2. "Правильний вибір споруд для забудови" полягає у визначенні оптимальної поверховості.

Поверховість забудови має вирішальний вплив на вартість будівництва і експлуатацію інженерного обладнання, дорожну мережу, благоустрій території.

Підвищення поверховості сприяє скороченню території забудови, а це у свою чергу, дозволяє скоротити протяжність інженерних мереж і доріг, площі, що підлягають благоустрою, визначає збільшення виходу житлової площі з гектару забудованої території. При цьому збільшення поверховості житлових будинків підвищує комфорт проживання (наявність ліфтів, сміттєпроводів). Все це є значною економічною перевагою. Проте підвищення поверховості викликає подорожчання будівництва і експлуатації самих споруд, що пов'язане з їх більш складними конструкціями та інженерним обладнанням.

Тому до вибору поверховості житлової забудови слід підходити не однозначно, а враховуючи конкретні особливості забудованого району.

Підвищена поверховість - для великих і значних міст з дефіцитом вільних площ більш раціональна, на 20-30 % скорочує необхідність у нових територіях для потреб житлового будівництва.

9-поверхові будинки доцільно будувати тоді:

• коли обмежені або відсутні резервні території для житлового будівництва;

• де більша частина території має складні інженерно-геологічі умови;

• в районах міста, що реконструюються.

В інших місцях, де будівництво 9-поверхових будинків економічно недоцільне, але іноді необхідне з архітектурно-композиційних міркувань.

12-16-поверхові будинки будують у значних і найбільших містах (16-поверохові - у найбільших містах для виявлення основних композиційних ансамблів).

3. Комплексність забудови — пропорційний розвиток усіх елементів житлового комплексу, а саме житлової забудови, закладів культурно-побутового обслугову­вання, інженерного обладнання і благоустрою території. Недорозвинення будівництва кожного з цих елементів приводить до погіршення умов проживання.