- •Поняття рівневої організації мови.
- •Принципи виділення мовних рівнів.
- •Фонологічний рівень мови. Поняття фонеми. Типи фонологічних опозицій.
- •Ознаки системності у фонології.
- •Поняття про алофон
- •Морфемний рівень мови. В якій системі знаходиться. Протиставлення і зіставлення.
- •Типи морфем.
- •Поняття про слово як мовну одиницю
- •Співвідношення між фонемою і морфемою.
- •Лексичний рівень.
- •Слово як мовний знак.
- •Співвідношення понять: морфема, слова, лексема.
- •Лексичний склад мови як система (однозначні – багатозначні, пряме – переносне, повнозначне -неповнозначне).
- •Лексико-семантичне відношення.
- •Функції мови.
- •Проміжні рівні мови (морфонологічний, словотвір та ін..)
- •Синтагматика і парадигматика у мові.
- •Мова як система систем.
- •Мова як структура.
- •Поняття про синтаксичну конструкцію як системної єдності елементів.
- •Опозиційний характер морфологічний категорій
- •Взаємозв’язки між морфологічною і синтаксичною системою.
- •Модель як зразок речення (граматична, семантична, комунікативна).
- •29. Поняття пропозиіцї і валентності
- •30. Семантична і структурна функція слова. Зовнішні і внутрішні функції слова
- •31. Слово як основна синтаксична конструкція
- •32. Прислівник у системі частин мови
- •33. Міжрівнева категорія ступенів порівняння прикметників
- •34. Валентність дієслова як міжрівнева категорія
- •35. Категорія особи, числа, роду дієслова у системі дієслівних категорій
- •36. Категорія способу і її семантико-синтаксичні особливості
- •37. Роди дієслівної дії
- •38. Категорія стану діслова
- •39. Категорія перехідності-неперехідності
- •40. Загальнодієслівні категорії
- •41. Категорія аспектуальності
- •42. Граматичні категорії прикметника
- •43. Граматичні категорії іменника
- •44. Категорія роду іменника (фемінітиви, маскулізми)
Опозиційний характер морфологічний категорій
До морфологічних категорій належать категорії роду, числа, відмінка, виду, часу, способу, особи.
Усі граматичні категорії поділяють на морфологічні і синтаксичні. До морфологічних категорій належать категорії роду, числа, відмінка, виду, часу, способу, особи.
Морфологічні категорії в свою чергу поділяються на класифікаційні і словозмінні. Класифікаційні категорії — це такі, в яких члени виступають як рубрики класифікації слів. Так, наприклад, категорія роду іменників і категорія виду дієслова є класифікаційними, бо іменники не відмінюються, а класифікуються за родами (кожен іменник належить до певного роду), а дієслова належать до однієї з трьох рубрик — до дієслів доконаного чи недоконаного виду або двовидових.
Словозмінні — це граматичні категорії, яких слово може набувати залежно від партнера, з яким воно поєднується в мовленнєвому ланцюжку. Наприклад, категорія роду прикметників. Прикметники не класифікуються, а відмінюються за родами (кожен прикметник у слов'янських мовах має форми всіх трьох родів; наприклад укр. великий, велика, велике).
Тобто, протиставлення класифікаційні і словозмінні категорії. Для кожної частини мови цей поділ різний.
Частина мови |
Класифікаційні |
Словозмінні |
Іменник |
Рід, істота/неістота |
Число, Відмінок |
Дієслово * |
Спосіб |
Особа, число + рід у минулому час |
Прикметник |
Ступені порівняння якісних прикметників |
Рід, число, відмінок ** |
Прислівник |
Ступені порівняння |
|
Займенник (все залежить від виду: особові, присвійний, зворотній, вказівний і т.д.) |
|
|
Числівник (порядковий – як у прикметника) кількісний |
|
Відмінок. + Для числівника «один»: рід, число. + для «два»: рід (два – дві) |
* Щодо дієслівної категорії часу і виду думки розходяться. Деякі мовознавці вважають, що це словозмінні категорії, адже можна змінити (за часом: читав, читаю, читатиму; за видом: читав, дочитав). Але є мовознавці, які вважають, що це класифікаційні ознаки: дієслово за часом не змінюється – воно прив’язане до моменту мовлення; вид – є межа дії.
** Деякі мовознавці вважають, що це не морфологічні, а синтаксичні категорії.
Також опозиція ще полягає у тому, що протиставляються грамеми граматичних категорій. Категорія числа має дві грамеми (однина, множина) і вони складають опозицію.
Взаємозв’язки між морфологічною і синтаксичною системою.
Синтаксис і морфологія. Між цими рівнями мовної системи існує сама безпосередній взаємозв'язок і взаємодія. 1) Взаємозв'язок синтаксису і морфології полягає в тому, що вони відносяться до одного загального рівня - граматиці. Що таке граматика? Це формальна організація мови, система абстрактних категорій, які представляють собою єдності абстрактних граматичних значень і їх формальних виразів. Наведемо приклади. Слова трава, правда, бабуся мають одну і ту ж морфологічну форму, тобто морфологічно, граматично не розрізняються. Цю словоформу можна представити як S fs1 (S - іменник, f - жіночий рід, s - єдине число, 1 - називний відмінок). Пропозиції Вечоріє. Мені не спиться. З вікна сильно дме. Мають одну і ту ж синтаксичну, граматичну форму Vf 3s (відмінюється форма дієслова в третій особі однини).
2) Взаємодія морфології та синтаксису проявляється наступним чином: з одного боку, морфологія служить синтаксису, з іншого боку - морфологія визначає синтаксичний лад мови.
У чому полягає службова роль морфології по відношенню до синтаксису?
Словоформа вживається у складі синтаксичних утворень, вона являє собою компонент синтаксичної одиниці. Зрозуміло, що у різних словоформ різні синтаксичні можливості. Відмінок іменника виражає зв'язок словоформи з будь-яким словом або компонентом пропозиції. А відмінок прикметника (так само як і число і рід) показує залежність його від імені іменника, уподібнюючись словоформі іменника. Інші синтаксичні можливості у дієслівних словоформ. Vf (verbum finitum) - завжди присудок як форма предикативна (нахилення, час, обличчя). Інфінітив, як форма, абстрактно позначає дію, (невизначена форма дієслова на відміну від певних, фінітних форм), може вживатися в дуже різних синтаксичних ролях: підмет, присудок, головного члена односкладного речення, другорядний член речення. Наприклад: Ловити рибу - його пристрасть (інфінітив - підмет), Ви повинні піти (інфінітив - компонент складеного присудка), Я вас прошу не йти (інфінітив - доповнення). У зв'язку з даним питанням про роль морфологічних форм у синтаксисі важливо зробити суттєве зауваження: не всяка словоформа і не завжди релевантна для синтаксису, для синтаксичної побудови. Наприклад, число іменника пов'язано не з синтаксичним вживанням, а з відображенням реальної дійсності: Автомобілі мчали по трасі. Іменник «автомобілі» виконує синтаксичну роль головного члена - підмета, що виражається формою називного відмінка, форма множини для структури пропозиції нерелевантні, вона в даному випадку відображає позамовної дійсності. Інший приклад: словоформи у складному реченні. Шумів вітер, і йшов дощ. Обидва компоненти цього складного пропозиції мають будову N1 - Vf. Релевантні чи дані словоформи для будови складного речення? Порівняємо: Було холодно, і йшов дощ, Холодно і не хочеться виходити з дому. Словоформи в простих реченнях інші (Pread, Vf3s), а складні пропозиції такі ж - складносурядні пропозиції, головним засобом формування яких є союз «і»; також істотні і морфологічні особливості слів-дієслів - вид і час, але не як такі, а в співвідношенні один з одним.
Тепер звернемося до іншої сторони взаємодії морфології та синтаксису: морфологія визначає синтаксичний лад. Як це проявляється в російській мові? Російська мова, як відомо, має флективні (синтетичний) лад: основний засіб утворення морфологічних форм - флексія. Це визначає особливості синтаксичних зв'язків, синтаксичних конструкцій. Основні способи підрядних зв'язків слів з іншими словами - узгодження, управління і примикання. Різниця між ними визначається морфологічними особливостями залежних слів (уподібнення, вираз залежності відмінком, незмінюваність).
Але в російській морфології є й елементи аналитизма, аналітичного ладу: вираз форм умовного способу (прийшов би) і деяких форм наказового способу (хай прийде), аналітичні форми компаратива (більш старанний). У синтаксисі також спостерігаються прояви аналитизма: складене присудок, синтаксично нечленімие поєднання, коли два або кілька слів утворюють один член речення (Вона заспівала низьким, красивим голосом).
