15. Опозиційний характер морфологічний категорій

До морфологічних категорій належать категорії роду, числа, відмінка, виду, часу, способу, особи.

Усі граматичні категорії поділяють на морфологічні і синтаксичні. До морфологічних категорій належать категорії роду, числа, відмінка, виду, часу, способу, особи.

Морфологічні категорії в свою чергу поділяються на класифікаційні і словозмінні. Класифікаційні категорії — це такі, в яких члени виступають як рубрики класифікації слів. Так, наприклад, категорія роду іменників і категорія виду дієслова є класифікаційними, бо іменники не відмінюються, а класифікуються за родами (кожен іменник належить до певного роду), а дієслова належать до однієї з трьох рубрик — до дієслів доконаного чи недоконаного виду або двовидових.

Словозмінні — це граматичні категорії, яких слово може набувати залежно від партнера, з яким воно поєднується в мовленнєвому ланцюжку. Наприклад, категорія роду прикметників. Прикметники не класифікуються, а відмінюються за родами (кожен прикметник у слов'янських мовах має форми всіх трьох родів; наприклад укр. великий, велика, велике).

Тобто, протиставлення класифікаційні і словозмінні категорії. Для кожної частини мови цей поділ різний.

Частина мови	Класифікаційні	Словозмінні
Іменник	Рід, істота/неістота	Число, Відмінок
Дієслово *	Спосіб	Особа, число + рід у минулому час
Прикметник	Ступені порівняння якісних прикметників	Рід, число, відмінок **
Прислівник	Ступені порівняння
Займенник (все залежить від виду: особові, присвійний, зворотній, вказівний і т.д.)
Числівник (порядковий – як у прикметника) кількісний		Відмінок. + Для числівника «один»: рід, число. + для «два»: рід (два – дві)

* Щодо дієслівної категорії часу і виду думки розходяться. Деякі мовознавці вважають, що це словозмінні категорії, адже можна змінити (за часом: читав, читаю, читатиму; за видом: читав, дочитав). Але є мовознавці, які вважають, що це класифікаційні ознаки: дієслово за часом не змінюється – воно прив’язане до моменту мовлення; вид – є межа дії.

** Деякі мовознавці вважають, що це не морфологічні, а синтаксичні категорії.

Також опозиція ще полягає у тому, що протиставляються грамеми граматичних категорій. Категорія числа має дві грамеми (однина, множина) і вони складають опозицію.

15. Взаємозв’язки між морфологічною і синтаксичною системою.

Синтаксис і морфологія. Між цими рівнями мовної системи існує сама безпосередній взаємозв'язок і взаємодія. 1) Взаємозв'язок синтаксису і морфології полягає в тому, що вони відносяться до одного загального рівня - граматиці. Що таке граматика? Це формальна організація мови, система абстрактних категорій, які представляють собою єдності абстрактних граматичних значень і їх формальних виразів. Наведемо приклади. Слова трава, правда, бабуся мають одну і ту ж морфологічну форму, тобто морфологічно, граматично не розрізняються. Цю словоформу можна представити як S fs1 (S - іменник, f - жіночий рід, s - єдине число, 1 - називний відмінок). Пропозиції Вечоріє. Мені не спиться. З вікна сильно дме. Мають одну і ту ж синтаксичну, граматичну форму Vf 3s (відмінюється форма дієслова в третій особі однини).

2) Взаємодія морфології та синтаксису проявляється наступним чином: з одного боку, морфологія служить синтаксису, з іншого боку - морфологія визначає синтаксичний лад мови.

У чому полягає службова роль морфології по відношенню до синтаксису?

Словоформа вживається у складі синтаксичних утворень, вона являє собою компонент синтаксичної одиниці. Зрозуміло, що у різних словоформ різні синтаксичні можливості. Відмінок іменника виражає зв'язок словоформи з будь-яким словом або компонентом пропозиції. А відмінок прикметника (так само як і число і рід) показує залежність його від імені іменника, уподібнюючись словоформі іменника. Інші синтаксичні можливості у дієслівних словоформ. Vf (verbum finitum) - завжди присудок як форма предикативна (нахилення, час, обличчя). Інфінітив, як форма, абстрактно позначає дію, (невизначена форма дієслова на відміну від певних, фінітних форм), може вживатися в дуже різних синтаксичних ролях: підмет, присудок, головного члена односкладного речення, другорядний член речення. Наприклад: Ловити рибу - його пристрасть (інфінітив - підмет), Ви повинні піти (інфінітив - компонент складеного присудка), Я вас прошу не йти (інфінітив - доповнення). У зв'язку з даним питанням про роль морфологічних форм у синтаксисі важливо зробити суттєве зауваження: не всяка словоформа і не завжди релевантна для синтаксису, для синтаксичної побудови. Наприклад, число іменника пов'язано не з синтаксичним вживанням, а з відображенням реальної дійсності: Автомобілі мчали по трасі. Іменник «автомобілі» виконує синтаксичну роль головного члена - підмета, що виражається формою називного відмінка, форма множини для структури пропозиції нерелевантні, вона в даному випадку відображає позамовної дійсності. Інший приклад: словоформи у складному реченні. Шумів вітер, і йшов дощ. Обидва компоненти цього складного пропозиції мають будову N1 - Vf. Релевантні чи дані словоформи для будови складного речення? Порівняємо: Було холодно, і йшов дощ, Холодно і не хочеться виходити з дому. Словоформи в простих реченнях інші (Pread, Vf3s), а складні пропозиції такі ж - складносурядні пропозиції, головним засобом формування яких є союз «і»; також істотні і морфологічні особливості слів-дієслів - вид і час, але не як такі, а в співвідношенні один з одним.

Тепер звернемося до іншої сторони взаємодії морфології та синтаксису: морфологія визначає синтаксичний лад. Як це проявляється в російській мові? Російська мова, як відомо, має флективні (синтетичний) лад: основний засіб утворення морфологічних форм - флексія. Це визначає особливості синтаксичних зв'язків, синтаксичних конструкцій. Основні способи підрядних зв'язків слів з іншими словами - узгодження, управління і примикання. Різниця між ними визначається морфологічними особливостями залежних слів (уподібнення, вираз залежності відмінком, незмінюваність).

Але в російській морфології є й елементи аналитизма, аналітичного ладу: вираз форм умовного способу (прийшов би) і деяких форм наказового способу (хай прийде), аналітичні форми компаратива (більш старанний). У синтаксисі також спостерігаються прояви аналитизма: складене присудок, синтаксично нечленімие поєднання, коли два або кілька слів утворюють один член речення (Вона заспівала низьким, красивим голосом).