15. Синтагматика і парадигматика у мові.

Лінійність граматичних одиниць (синтагматика) – це послідовне, синхронне розташування їх елементів у синтагматичному ряді в процесі мовлення. До лінійних у словотворенні належать морфи, у синтаксисі – конкретні словоформи, у соло сполученнях – лексичне значення, у реченнях – висловлювання.

Нелінійність (парадигматика) – це сукупність елементів системи мови, об’єднаних у памяті за методом протиставлення, які можуть реалізовуватись в мовленні як їх інваріанти: морфеми, фонеми, словоформи як парадигма, тип словосполучень, тип речень. Структура ярусів мови створюється органічною єдністю синтагматичних і парадигматичних зв'язків і відносин між одиницями відповідного рівня. 

Парадигматика

Парадигматичні відносини - це відносини протиставлення та функціональної тотожності мовних елементів («АБО - АБО»). Тобто в парадигму об'єднуються набори мовних одиниць, подібних по одному й протиставлені по якомусь іншому критерію. Парадигматика визначає до якого розряду граматичної категорії належить та чи інша мовна одиниця за аналогією з їй подібними.

Приклади ієрархічних відносин між одиницями різних ярусів:

 фонеми <в> <о> <д> <а> входять до морфеми <вод> <а>; 

морфеми <вод> <а> входять в слово <вода>; 

слово <вода> входить до речення <Вода тече>. 

Синтагматика

Синтагматичні відносини можна визначити як відносини сполучуваності елементів одного рівня в мовні ланцюги, тобто поєднання фонем з фонемами, морфем з морфемами і т.п. (Об'єднує одиниці мови по безпосередньому їх поєднанню). Логічною формулою синтагматичних відносин є формула «І - І», тобто і один елемент і інший елемент разом, поруч, один за іншим, утворюючи стрічку, ланцюг однопорядкові елементів певної протяжності.

Приклади синтагматичних відносин: 

в = о = д = а, в = так (фонетико-фонологический рівень); 

вод = а, ід = у, син = ій (морфологічний рівень); 

вчи = тель, при = їхати (словотвірний підрівень); 

високий чоловік, високий тополя (лексичний рівень); 

Гора - висока (синтаксичний рівень).

15. Мова як система систем.

Мова є системою систем. Система — це сукупність взаємопов’язаних і взаємозумовлених елементів, одиниць, частин (сегментів), об’єднаних за спільною ознакою, призначенням. Система мови характеризується функціями, способами, засобами, відношеннями між елементами внутрішньої системи мови, особливостями, закономірностями, внутрішньою структурою. Структура — це спосіб організації системи, її внутрішня будова.

Будь-яка мова має чотирирівневу (чотириярусну) будову.

Перший ярус, або рівень, — це фонологічний,

другий — морфологічний,

третій — лексико-семантичний.

четвертий рівень — синтаксичний.

Кожен рівень має свою одиницю: фонологічний — фонему, морфологічний — морфему, лексико-семантичний — лексему (слово), синтаксичний — речення.

Усі названі рівні становлять собою окремі системи, складаються з певних підсистем і вивчаються окремими лінгвістичними науками: фонологічний — фонетикою і фонологією, морфологічний — морфологією, лексико-семантичний — лексикологією, синтаксичний — синтаксисом. Морфологію і синтаксис об’єднують в один розділ граматику. Мовні рівні взаємопов’язані, на їх стику виникають проміжні рівні — морфонологічний, словотвірний і фразеологічний. Морфонологія вивчає фонеми в їх співвідношенні з морфемами і словоформами встановлює основні варіанти морфем і правила їх перетворення на інші варіанти наприклад: семи — сьомий, нога — нозі, проте власних мовних одиниць не має. Словотвірний проміжний рівень мови також не має власної (специфічної) одиниці. Словотвірна система є дуже складною. Ця складність установлена найрізноманітнішими зв’язками з іншими рівнями мови; морфологічним — лексико-семантичним — фонологічним — синтаксичним, а також із проміжними рівнями: морфонологічним і фразеологічним. У кожній мові є вільні й стійкі словосполучення. Стійкі словосполучення, або сукупність фразеологізмів певної мови, вивчає фразеологія.

У внутрішній системі мови існує певна сукупність відношень між елементами: парадигматичні (ґрунтуються на подібності й відмінностях позначувальних і позначуваних одиниць мови), синтагматичні (здатність мовних одиниць поєднуватись), ієрархічні (відношення простіших одиниць до складніших і здатність об’єднувати одиниці різних рівнів).