42. Граматичні категорії прикметника

Прикметник - частина мови, яка вражає статичну ознаку за допомогою несамостійних граматичних категорій роду, числа і відмінка; типовою синтаксичною функцією є функція атрибутивного приіменникового другорядного члена речення-означення. За значенням поділяються на якісні, від­носні та присвійні. Якісні — означають властивості предметів, що випливають їх безпосереднього пізнання, оцінок індивідуального або Активного сприйняття тощо: білий, кислий, теплий. Відносні — виражають незмінну щодо ступеня вияву ознаку предмета як властивість, що випливає з його зв'язків або від­ношень з іншими предметами, явища ми, процесами чи ознака­ми позамовної дійсності, наприклад: східний напрям. Оскільки всі відносні прикметники утво­рилися від інших частин мови, вони є похідними. Присвійні прикметники утворюються переважно від назв осіб, рідко — від назв тварин. Існують також проміжні групи прикметників, які поєдну­ють присвійне та відносне значення або виступають у значенні безпосередньо виявленої зовнішньої характеристики предме­та) присвійно-відносних прикметників (заячий слід); б)присвійно-якісних прикметників (лисяча хитрість). Оскільки якісні прикметники виражають ознаки, що можуть виявлятися більшою чи меншою мірою, вони мають ступені порівняння: вищий і найвищий. Кожен зі ступенів має дві форми: просту і складену.

Вищий ступінь порів. вказує, що в одному предметі ознака виявляється більшою мірою, ніж в іншому.

1. Проста форма вищого ступеня порівння утворюється за допомогою суфіксів -іш, -ш: добрий -добр-іш-ий, милий - мил-іш-ий, довгий - дов-ш-ий, міцний - міцн-іш-ий. У деяких прикметниках при цьому можуть випадати суфікси -к-,-ок-,-ек-: тон-к-ий - тон-ш-ий, глибо-к-ий - глиб-ш-ий, дале-к-ий - даль-ш-ий. При додаванні суфікса -ш- можуть виникати звукові сполуки, які на письмі позначаються буквами жч і щ. Буква щ пишеться у прикметниках; вищий, товщий (товстіший), кращий. Буквосполучення жч пишеться у прикметниках: ближчий, важчий, вужчий, дорожчий, дужчий, нижчий, тяжчий.

2. Складена форма вищого ступеня порівняння утворюється за допомогою додавання до прикметника слів більш, менш: яскравий - більш яскравий, швидкий - менш швидкий.

Найвищий ступінь порівняння вказує, що ознака виявляється найбільшою мірою.

1. Проста форма найвищого ступеня порівння утворюється за допомогою додавання до прикметника вищого ступеня префікса най-: дорожчий - най-дорожчий, міцніший - най-міцніший. Значення найвищого ступеня порівняння можна посилити префіксами як-, що-: як-найдорожчий, що-найменший.

2. Складена форма найвищого ступеня порівняння утворюється за допомогою додавання до прикметника слів найбільш, найменш, а також додаванням до прикметника вищого ступеня слів від усіх (за всіх), над усе: тривожний - найбільш тривожний, тривожніший над усе. Окремі якісні прикметники не мають ступенів порівняння, бо вони самі вказують уже на певну міру якості: премудрий (дуже мудрий), завеликий (надто великий), старезний (надзвичайно старий), страшенний (незмірно страшний), нескінченний (якому немає кінця), холоднуватий (трохи холодний), тихесенький (дуже тихий).

Не утворюються ступені порівняння і від тих якісних прикметників, які називають безвимірну ознаку (босий, сліпий, гнідий, чалий, фіолетовий), а також від складних прикметників (світло-зелений, кисло-солодкий, чорноволосий) тощо.

Вступаючи в синтаксичний зв’язок з іменником, при- кметник погоджує (узгоджує) свою форму з ним у роді, числі і відмінку. На відміну від іменників, форми роду, числа і відмінка прикметників не є самостійними, вони залежні від форм роду, числа й відмінка іменників.

Прикметники виступають у реченні в ролі узгодженогоозначення, наприклад: Перлове небо прибрало землю у сірітони (Коц.).

Приєднуючись за допомогою зв’язки до підмета, прикметник може виступати в ролі іменної частини складеного присудка, наприклад: Гори були прозорі й легкі в ці останні дні ясного гірського літа (Гонч.).