Література

1. Алексюк А.М. Методи навчання і методи учіння. – К.: Знання, 1980.-48 с.

2. Ермаков Д.С., Зверев И.Д. Учимся решать экологические проблемы. – М.: Школьная пресса, 2002. – 112 с. 

3. Загубинога О Інтелектуальні розваги та дидактичні ігри з екології. – К.: Шк. світ, 2007. – 128 с. 

4. Кузнецов И. Н. Экология: Тесты для подготовки к олимпиаде– М.: Чистые пруды, 2008. – 32 с. 

5. Пустовіт Н. О. Екологічні задачі, ігри та вікторини. – К.: Наук. думка, 1995. – 72 с.

ЛЕКЦІЯ 3

ФОРМИ НАВЧАЛЬНИХ ЗАНЯТЬ З ЕКОЛОГІЇ.

ШКІЛЬНИЙ ЕКОЛОГІЧНИЙ ПРАКТИКУМ

План

1. Типи і структура уроків екології. Методичні особливості проведення лекцій, семінарів, лабораторних та практичних занять у шкільному курсі екології.

2 . Шкільний екологічний практикум: мета, завдання та зміст.

3. Організація пізнавальної діяльності учнів на практичних заняттях.

4. Дидактичне конструювання технологій проведення шкільного екологічного практикуму.

Тези лекції

Навчання – цілеспрямований двосторонній процес взаємодії учителя й учнів, у ході якого здійснюється засвоєння знань, формування вмінь і навичок. У процесі навчання необхідно враховувати індивідуальні особливості учнів. Успіх у формуванні особистості дитини залежить від форм організації навчання, тобто від зовнішнього боку організації навчального процесу, який відображає характер взаємозв’язків його учасників.

Форми організації навчання. Форма – це спеціальна конструкція процесу навчання. Характер цієї конструкції зумовлений змістом процесу навчання, методами, прийомами, засобами, видами діяльності учнів. Ця конструкція навчання представляє собою внутрішню організацію змісту, який у реальній педагогічній дійсності виступає як процес взаємодії, спілкування вчителя з учнями при роботі над певним навчальним матеріалом. Форма організації навчального процесу – спеціально організована діяльність учителя і учнів, яка проводиться в установленому порядку і в певному режимі.

Класифікації форм організації навчання:

• кількість і склад учнів,

• місце навчання,

• тривалість навчальної роботи.

На цих підставах форми навчання діляться відповідно на:

• індивідуальні, індивідуально-групові, колективні;

• класні і позакласні;

• шкільні і позашкільні.

У сучасній дидактиці виділяють 4 форми організації навчальної діяльності:

• парна (взаємодія учня з учнем чи вчителя з учнем);

• групова (вчитель одночасно навчає весь клас);

• кооперативна (колективна – всі учні активні і навчають один одного);

• індивідуальна (самостійна ) робота учня.

Також виділяють такі основні організаційні форми навчання:

• уроки;

• пов’язані з уроками обов’язкові екскурсії;

• домашні навчальні завдання;

• позаурочні роботи;

• позакласні види занять.

Урок – логічно завершений цілісний елемент навчально-виховного процесу, у якому в складному взаємозв’язку мають місце певні методи, прийоми і засоби навчання, проявляються особливість учителя і його майстерність, індивідуальні і вікові особливості учнів, здійснюється реалізація цілей і завдань навчання, виховання і розвитку.

Загальновідомою є типологія уроків В. О. Онищука за дидактичною метою:

• урок засвоєння нових знань;

• урок формування вмінь і навичок;

• урок комплексного застосування знань, умінь і навичок;

• урок узагальнення й систематизації знань; урок перевірки, оцінки та корекції знань, навичок і вмінь;

• комбінований урок.

Лекція – одна з форм навчальних занять з екології. Однією з досить поширених форм занять є навчальна лекція. Це така форма навчального заняття, яка застосовується в основному в старших класах. За допомогою лекції всім учням класу передається певна інформація протягом усього уроку. Вона передбачає систематичний, довготривалий виклад матеріалу вчителем, продуманий і підготовлений завчасно, із застосуванням способів і прийомів активізація пізнавальної діяльності учнів. Інформаційно-монологічної метод, що лежить в основі лекційного заняття, є одним з основних словесних методів. Важливо утримати увагу школярів протягом тривалого часу, щоб дана інформація добре сприймалася. Атому вчитель повинен підібрати такі теми і зміст лекції, щоб сформувати в учнів позитивну мотивацію навчання. Сприйняття матеріалу лекції вимагає від учня не лише великого напруження, але і певної зрілості. Як свідчать дослідження, під час лекції на учнів діє не лише зміст слів, але і ставлення вчителя до того, про що він повідомляє, емоційність викладу, його відвертість, уміння учнів слухати. В таких умовах лекція набуває тієї якості, без якої вона немислима – внутрішні діалогічність, сприйняття і розуміння.

Семінарське Залежно від дидактичної мети розрізняють такі типи лекції: вступна, оглядова, настановча, поточна, узагальнююча.

За характером викладу матеріалу і навчально-пізнавальної діяльності учнів лекції можна поділити на проблемні та інформаційно-пізнавальні. Особливе місце в системі міжпредметних занять займають міжпредметні, та є проблемні лекції.

Лекція може бути традиційною і розвивальною.

Семінарське заняття – це форма навчального заняття, що передбачає самостійне здобуття знань переважно в позаурочний час з використанням різноманітних джерел із наступним колективним обговоренням у класі наслідків цієї роботи. Семінар характеризується високим рівнем самостійності учнів на всіх етапах його підготовки і проведення, а основними видам и діяльності школярів є робота з додатковою і довідковою літературою, використання інших джерел інформації для виконання поставленого завдання, підготовка конспектів, рефератів, доповідей, тез.

Уроки-семінари проводяться старших класах. Можна виділити семінари-узагальнення і поглиблення раніше вивченого, семінари вивчення нового матеріалу, семінари вивчення цілої теми або окремих її частин. Іншою формою традиційного семінару є експрес-семінари. Особливою різновидністю міжпредметного семінару є учнівська конференція.

Останнім часом у шкільній практиці набувають поширення нетрадиційні уроки, наприклад, уроки-змагання, уроки-диспути, уроки-вікторини, уроки-конференції, уроки-прес-конференції, уроки-подорожі, уроки-суди, уроки-концерти. Слід зазначити, що серед них немає жодного, який не можна було б віднести до уроку певного типу за відомими класифікаціями. Вони лише відображають зовнішні ознаки того чи іншого заняття й не становлять принципово нової педагогічної категорії.

Більшість нетрадиційних уроків характеризуються використанням дидактичних ігор, які належать одночасно до двох сер людської діяльності – гри й навчання. Різновидом дидактичної гри є рольова гра, яка передбачає рольову поведінку учасників. Під час нетрадиційних уроків, навчально-педагогічних, рольових і ділових ігор школярі не лише здобувають конкретні знання з певної теми, а й розвивають аналітичні здібності, вчаться спілкуватися, робити висновки. Особливо слід відзначити роль нетрадиційних уроків в активізації навально-пізнавальної діяльності учнів та формуванні їхнього пізнавального інтересу.

Найважливіше завдання курсу екології, у якому вивчаються закономірності розвитку живої природи, взаємозв’язок живих систем, антропічні чинники на оточуюче середовище – розвиток наукового світогляду, формування наукової картини світу.

Мета лабораторного практикуму – закріпити, розширити, поглибити знання з теоретичного курсу екології. Під час занять учні переконуються, що набуті ними на уроках уявлення відповідають дійсності, а це в свою чергу, сприяє формуванню в них правильних понять. Лабораторний практикум з екології містить в собі елементи дослідження, підводить учнів на основі вивчення фактів до певних узагальнюючих висновків.

Польова практика учнів з екології організовується з метою посилення контактів школярів з природою, в процесі яких формуються, як екологічно-цілісні орієнтації школярів, так і знання про взаємозв’язок людини з місцевою природою, розвиваються вміння школярів вивчати та давати оцінку місцевим екосистемам і приймати участь в практичних справах по їх охороні. В процесі проведення польової практики учитель розв’язує такі завдання, як розвиток знань, набутих у класі, формування і вміння спостерігати не просто природні об’єкти і явища, а й взаємозв’язки людини з природою, оцінювати способи природокористування, приймати участь в справах по охороні природи.

Основна частина практики здійснюється влітку, в інші пори року організовуються екскурсії в природу для вивчення сезонних явищ.

Під час практики учні вивчають окремі рослини і їх групи, тварин, описують конкретні уявлення про основні життєві форми, онтогенез, вікові і сезонні зміни рослин і тварин, способи розмноження, розселення та розподіл їх в залежності від екологічних умов.

Після польової практики учні повинні вміти спостерігати за рослинами і тваринами в природі, вміти аналізувати і спів ставляти матеріали спостережень, робити з них висновки.

Під час польової практики відбуваються екскурсії в природу, лабораторні заняття та індивідуальні тематичні завдання.

Безпосередня навчальна і трудова діяльність школярів організовується за двома варіантами: багатоденні експедиції та стаціонарний варіант.

Маршрутна (експедиційна) польова практика має три періоди: підготовчий, польовий і камеральний. У підготовчий період ґрунтовно вивчаються особливості природних умов регіону практики з літературних джерел, готують польове спорядження, інструменти, прилади, добирають картографічні матеріали та довідники з екології. Під час досліджень учні щоденно групами працюють на об’єктах під керівництвом вчителів, за затвердженою програмою. Під час камерального періоду складаються звіти про роботу, виготовляються колекції, оформляються висновки.

Стаціонарний варіант практикуму розрахований на залучення школярів до роботи польового екологічного практикуму. Для занять в природі обираються найближчі до школи ділянки рекреації. Кожна група школярів отримує ділянку території, на якій проводять самостійні дослідження. Організатором всієї діяльності учнів в кожній групі в період проведення екологічного практикуму може бути вчитель або учні старших класів, наукові керівники з числа тих, хто проходив цей вид практики. Вони надають допомогу також при оформленні результатів та написанні звіту по підсумках практики.

Дослідна діяльність є частиною дидактичної системи навчання, що наближає навчальний процес до наукового пізнання. Завдяки використанню такої діяльності учень отримує знання про предмети та явища на більш високому рівні засвоєння. При цьому дослідна робота – це самостійний творчий процес, який спонукає учнів до творчого мислення. Цей вид роботи навчає їх бути дослідниками, закріплює навички роботи з обладнанням, а в разі ускладнення роботи – працювати з літературою, робити огляд джерел з питання, самостійно виконувати експерименти, обробляти результати, робити висновки.

Підготовка до дослідної роботи проводиться поступово через виконання спостережень, експериментальної роботи на уроці та в позаурочний час, практичних і лабораторних робіт, наукових досліджень та конкурсів у рамках Малої академії наук, наукових гуртків, товариств, секцій, клубів, шкіл юних дослідників, творчих лабораторій, роботи на науково-дослідній ділянці, через навчальні екскурсії, експедиції, дослідні маршрути, сократівські бесіди, науково-практичні конференції, семінари, колоквіуми, зльоти, наукові читання, конкурси-виставки пошукових та дослідних робіт.

Спостереження. На сьогодні з’явилося багато нових досить ефективних форм організації практичної діяльності учнів з охорони та перетворення довкілля. Серед них – екологічні експедиції, екскурсії, екологічні табори та моніторинги.

Досить важливою умовою екологічного виховання є методика формування екологічного спостереження, яке є специфічним методом вивчення екології.

Спостереження – це цілеспрямована, пізнавальна діяльність учнів, що має в основі чуттєве сприйняття нового матеріалу, пов’язаного із абстрактним мисленням, в результаті якого виявляються зв’язки між об’єктами та явищами.

Екологічні спостереження повинні завершуватися осмисленням та формуванням основних екологічних понять. При організації екологічних спостережень важливо дотримуватись послідовності етапів:

1) тема і формування;

2) постановка мети;

3) визначення завдань;

4) методи спостереження;

5) чітка фіксація ведення щоденника спостережень;

6) обробка результатів спостереження;

7) висновки.

Мета спостереження формується з допомогою вчителя і чітко усвідомлюється учнем. Засвоєння мети сприяє розкриттю змісту основних екологічних термінів. Одним з найпростіших видів спостережень є фенологічні, які виявляють взаємозв’язки рослин і тварин з факторами зовнішнього середовища. Важливою умовою спостереження є те, щоб явища і об’єкти були доступними для сприйняття.

Література

1. Боровский Е. Э. Промышленные и бытовые отходы: Проблемы экологии. – М.: Чистые пруды, 2007. – 32 с. 

2. Ермаков Д.С., Зверев И.Д. Учимся решать экологические проблемы. – М.: Школьная пресса, 2002. – 112 с. 

3. Поповська Е. М. Екскурсії для спостереження за рослинами. – К. : Рад. шк., 1971. – 72 с.

4. Поповська Є. М. Методика лабораторних і демонстраційних дослідів. – К.: Рад. шк., 1965. – 210 с. 

Пустовіт Н. О. Екологічні задачі, ігри та вікторини. – К. : Наук. думка, 1995. – 72 с.