24. Застосування хімічних засобів захисту рослин.

Пестициди засоби захисту рослин Найчастіше застосовують наступні з них:

• гербіциди — для боротьби із бур’янистими рослинами;

• інсектициди — з шкідливими комахами;

• фунгіциди — з грибними хворобами рослин і різними грибами;

• зооциди — з шкідливими хребетними;

• родентициди — з гризунами;

• бактерициди — з бактеріями і бактерійними хворобами рослин;

• альгіциди — для знищення водоростей і бурянистої рослинності у водоймищах;

• дефоліанти — для видалення листя і бадилля;

• десиканти — для підсушування листя перед прибиранням;

• ретарданти — для гальмування росту рослин і підвищення стійкості стебел до вилягання.

За складу і хімічним властивостям.:

• хлорорганічні пестициди

• фосфорорганічні пестициди

• карбамати

азотовмісні пестициди

за стійкості до розкладання в ґрунті

дуже стійкі стійкі помірно стійкі малостійкі До особливостей використання пестицидів в сільському господарстві відносяться

• їхня циркуляція в біосфері,

• висока біологічна активність,

• необхідність застосування значних локальних концентрацій,

• вимушений контакт населення з пестицидними препаратами.

Накопичуючись в ґрунтах, рослинах, тваринах, пестициди можуть викликати порушення циклів біологічного круговороту речовин і зниження продуктивності ґрунтових екосистем.

пестицидів — кумулятивні отрути, токсична дія яких залежить не тільки від концентрації, але і від тривалості дії Мірою токсичності є доза, тобто кількість речовини, достатньої для отруєння По токсичності для людини і теплокровних тварин пестициди діляться на:

• сильнодіючі — ЛД₅₀ до 50 мг/кг живої маси (бромистий метил і ін.);

• високотоксичні — ЛД₅₀ до 200 мг/кг (Базулін і ін.);

• середньотоксичні — ЛД₅₀ до 1000 мг/кг (мідний купорос і ін.);

малотоксичні — ЛД₅₀ більше 1000 мг/кг . Розроблена шкала екотоксикологічної оцінки пестицидів, що включає систему критеріїв, серед яких:

токсикологогігієнічні еколого-агрохімічні екотоксикологічні При використанні гербіцидів на фоні відсутності або слабкого розвитку трав'яного покриву в багато разів збільшується вірогідність розвитку процесів ерозії ґрунту.

Пестициди , викликає в ній глибокі зміни.

Властивості пестиуидів широкий діапазон токсичної дії на живу речовину біосфери токсичні для тварин і людини; застосовуються проти популяцій залишкові кількості пестицидів акумулюються в харчових (трофічних) ланцюгах;

Комплексна система захисних заходів, включає агротехнічні, біологічні, карантинні, механічні, селекційні, насінницькі, фізіологічні і хімічні способи.

26.Екологічні наслідки зрошування.

Меліорація- система технічних, біологічних і інших заходів, направлених на поліпшення природних умов використовуваних. Сільськогосподарська меліорація територій поліпшення ґрунтових, гідрологічних і кліматичних умов сільськогосподарських угідь і включає зрошування, обводнення, осушення земель, протиерозійні заходи. Види меліорації гідротехнічні,лісові,рекультаивація угідь, хімічні,фітомеліораційні.в процесі господарської діяльності необхідно проводити більше 35 видів меліорації. меліорація ґрунтів, здійснювана шляхом штучного регулювання їхнього водного, повітряного, сольового, теплового, біохімічного і фізико-хімічного режимів. Кожен вид меліорації, надає дію,які не завжди бажано найчастіше супроводять гідромеліорації, будучи переважно її слідством. Це характерно як для осушення, так і для зрошування. Зміни водного балансу різних територій і річкового стоку під впливом господарської діяльності, вірогідність негативних наслідків в результаті цілеспрямованих і ненавмисних відхилень антропогенних процесів від їхньої природної динаміки, що склалася, вже давно цікавили дослідників.

Зрошення — один з якнайдавніших способів підвищення продуктивності ґрунтів, а в даний час — один з найважливіших напрямів інтенсифікації сільськогосподарського виробництва в регіонах з недостатнім і нестійким природним зволоженням.

Зрошуване землеробство спирається на певні природні закономірності, які повинні лежати в основі будь-якого комплексу природоперетворюючих заходів: закон мінімуму; закон рівнозначності і незамінності чинників росту; закон оптимуму; закон взаємодії (сукупної дії) чинників. Прояви цих законів при проведенні заходів, направлених на підвищення родючості ґрунту і продуктивності вирощуваних культур, вивчені і представлені. Р. Вільямсом як основи наукового ґрунтознавства.

Застосування сучасних методів досліджень на зрошуваних масивах, проведення багатофакторних стаціонарних польових дослідів, що забезпечують комплексний підхід до вивчення змін, супутніх процесу зрошування, а також таких, що є його наслідком, дозволяють встановити закономірності, характерні для різних умов аридності. Отримані до теперішнього часу результати свідчать, що в зрошуваному землеробстві у зв'язку з інтенсивним застосуванням поливів, добрив і засобів захисту рослин виявляються нові закономірності у взаємодії екологічних чинників (Лисогоров, 1971, 1981, 1991). Виникає необхідність розробки спеціальних заходів щодо охорони навколишнього природного середовища

Один з найнебезпечніших наслідків зрошування — засолення земель (табл.) Щорічно через засолення на планеті випадає з обороту більше 300 тис. га зрошуваних земель, а загальна площа засолених земель, що стали безплідними, досягає 25 млн га. Засолення ґрунтів являє собою підвищення вмісту в них легкорозчинних солей У природних умовах засолення відбувається за рахунок випадання солей із засолених ґрунтових вод, засолені материнські породи. Баланс сумарним запасом легкорозчинних солей в ґрунті вторинним засоленням- засолення нераціональному зрошуванні забрудненням ґрунтів важкими металами, пестицидами, гербіцидами, нітратами, сполуками бору. Ґрунти вважають засоленими, якщо вони містять більше 0,10% Зрошувані землі складають всього 14,3% загальної площі ріллі планети. Негативним наслідком вважається якість поливної води. Засолення, обумовлене тривалим знаходженням в кореневмісному шарі ґрунтових вод, часто стає причиною захворювань підземної частини рослин врожайність сільськогосподарських культур істотно знижується. Засолені ґрунти переважають в посушливих регіонах спосіб зниження засоленості ґрунтів — вирощування на них рослин, здатних поглинати 20–50% солей з розрахунку на масу сухої речовини( пирій подовжений,) Екологічно безпечне функціонування зрошуваних агроекосистем може бути досягнуте тільки за умови збалансованої взаємодії природних і антропогенних чинників.