25. Екологічні аспекти вапнування ґрунтів.

.Активізація кислотних процесів в атмосфері, гідросфері і на суші обумовлена в першу чергу антропогенними чинниками — техногенними викидами сірчистих і азотних сполук. На кислих ґрунтах, як відомо, на 30–40% зменшується ефективність мінеральних добрив, збільшуються непродуктивні втрати азоту, порушується надходження елементів живлення в культурні рослини, в продукції інтенсивно накопичуються важкі метали і радіонукліди, погіршується її якість, знижується стійкість агроценозів до несприятливих погодних умов. Вапнування, засноване на заміні в ГВК іонів водню і алюмінію іонами Са і Мg, є основним способом корінного поліпшення кислих ґрунтів, Більшість сільськогосподарських культур краще розвиваються при рН ґрунту близько 6,0–6,5. По відношенню до кислотності ґрунтів і чутливості на вапнування їх можна розділити на п'ять груп.I група — найбільш чутливі до кислотності: бавовник, люцерна, еспарцет, цукровий, столовий і кормовий буряк, коноплі, капуста. II група — чутливі до підвищеної кислотності: ячмінь, яра і озима пшениця, кукурудза, соя, квасоля, горох, кормові боби, конюшина, соняшник, огірок, цибуля, салат. III група — слабко чутливі до підвищеної кислотності: жито, овес, просо, гречка, тимофіївка, томат, редиска, морква. IV група — льон і картопля. V група — люпин синій і жовтий, серадела, чайний кущ. При вапнуванні активізується життєдіяльність корисної мікрофлори і поліпшується мінеральне живлення рослин в результаті активнішої трансформації органічних сполук, змінюються на краще фізичні властивості ґрунту, зростає ефективність використання мінеральних і органічних добрив. Все це, зрозуміло, сприяє зниженню вірогідності можливих негативних дій на навколишнє природне середовище. До позитивних наслідків вапнування відносять також зниження рухливості іонів токсичних важких металів.На жаль, доводиться констатувати, що останніми роками спостерігається стійка тенденція до зниження масштабів вапнування кислих ґрунтів:Для зниження кислотності ґрунтів дотепер переважно застосовують вапнування верхнього шару. Як меліоративні матеріали в даний час разом з вапном широко використовують відходи промисловості: металургійні шлаки, вугільну золу, відхідну (хімічну) крейду, шлаки фосфату, ферохромові шлаки, сланцеву золу, дефекат (відходи цукрового виробництва). Екологічні обмеження на використання вапную чого матеріалу: IВапняні матеріали, застосування яких дозволене без обмежень (вапняне борошно, крейда, дефекат) IIВапняні матеріали, застосування яких дозволене в дозах не більше 7 т/га раз в 5 років (ферохромові шлаки, відхідна крейда, вугільна зола) IIIВапняні матеріали, застосування яких дозволене раз в 10 років в дозах не більше 7 т/га з обов'язковим контролем зміни фонового вмісту потенційно небезпечних елементів в ґрунті IVЗаборонено застосування при вапнуванні кормових угідь