1.4. Інформація як ресурс управління економікою

Ключовою ланкою в ринковій економіці є інформованість кері­вного й адміністративно-управлінського апарату, створення інформа­ційного сервісу для осіб, які приймають рішення (ОПР), збільшення інтелектуального продукту, виробленого суспільством. Інформація є продуктом творчих сил людства. Вміле використання її сприяє науко­во-технічному прогресу.

Інформаційна сфера діяльності людини давно стала визначаль­ним фактором розвитку економіки, техніки, науки. За даними ЮНЕСКО, більше половини зайнятого населення розвинених країн бере особисту участь у процесах виробництва і поширення інформації (у США- 56% загальної кількості працюючих), до половини націо­нального продукту цих країн пов'язано з інформаційною діяльністю суспільства.

Чисельність службовців, які займаються інформаційною діяль­ністю, є одним із показників рівня інформатизації суспільства. Це ви­робники, оброблювачі, розповсюджувачі інформації, персонал, який обслуговує ЕОМ. Інформатизація суспільства стає однією з визначаль­них сторін сучасного господарського життя. Інформація пе­ретворилася на найважливіший ресурс суспільства, стала невід'ємною складовою господарської діяльності на всіх рівнях. Це такий самий принциповий фактор розвитку, як сировина й енергія. На рис. 1.3 по­казано перетворення вхідних ресурсів на товари, продукцію, послуги.

У процесі господарської діяльності (виробництва) ресурси пере­творюються на продукцію (послуги). Капітал використовується для закупівлі матеріалів, енергії, будівництва складальних ліній. Матеріа­ли, енергія, праця використовуються в процесі виробництва продукції.

Ресурси інформації використовуються безупинно для зв'язку і координації кожної фази процесу перетворення.

Наявність великої кількості видів інформації, різноманітність її джерел потребують застосування нових ІТ (НІТ). ІТ, що поєднують у собі технічні можливості обчислювальної техніки, засобів зв'язку, ін­форматики, спрямовуються на збирання, накопичення, оброблення, аналіз, доставку інформації споживачам - ученим, інженерам, мене­джерам, керівникам нижчої ланки управління. За допомогою ІТ здійс­нюють автоматизацію рутинних операцій управління, підготовку ана­літичної інформації для прийняття управлінських рішень, а також за­безпечують нові види інформаційного обслуговування.

З переходом від ручних способів збирання, реєстрації, оброб­лення, передачі інформації до автоматизованих принципово змінилося ставлення управлінського персоналу до інформації.

Необмежені можливості в оперуванні інформацією за допомо­гою ЕОМ дали змогу перетворити її на ресурс, від стану якого зале­жить розвиток економіки будь-якого об'єкта і країни загалом. Поряд з енерго- та фондоозброєністю потрібна інформаційна озброєність, що визначає ступінь застосування прогресивних технологій.

Інформаційні ресурси є продуктом інтелектуальної діяльності найбільш кваліфікованої і творчо активної частини працездатного на­селення. Надійність, своєчасність й ефективність інформації відіграють особливе значення. Інформаційне неуцтво призводить до банкрутства.

Перехід до безпаперової технології в управлінні дасть змогу на основі оброблення науково-технічних, патентних, кон'юнктурних, економічних відомостей одержати інформацію, яка може стати осно­вою для вироблення розумної та ефективної стратегії управління.

З упровадженням HIT виникла інформаційна індустрія, а пара­лельно з нею почала розвиватися інформаційна економіка (бізнес), пов'язана з продажем інформації, програмного забезпечення (ПЗ), на­данням обчислювальних послуг, передачею інформації.

Можливості освоєння інформаційних ресурсів, більш повного їх використання в інтересах управління залежать від застосування засобів інформатики, проникнення HIT в усі сфери та рівні управління.

Особливе значення має здатність інформації перетворитися в процесі оброблення на нові знання, які можуть бути використані для прийняття управлінських рішень і поповнення знань управлінського персоналу.

Інформацію неможливо відокремити від використання, вона прагматична за своєю природою. Тому, щоб вона стала реальним за­собом прискорення економічного розвитку, необхідно виходити не з виробництва, а зі споживання інформації. Можливості ефективного використання її значно підсилюють автоматизоване оброблення, збе­реження, пошук даних.

Управління господарською діяльністю взагалі потребує такої інформації:

• прогнозування ринкових процесів;

• відхилення від планових показників для прийняття оперативних рішень;

• науково-технічної інформації, яка містить нові наукові знання, ін­формацію про винаходи, технічні новинки своєї фірми та фірм- конкурентів.

Процес управління у будь-якій організації полягає в реалізації функцій, які взаємодіють між собою та формують єдиний процес, тобто безупинний ланцюг взаємозалежних дій.

Обсяг управлінської роботи має бути розподіленим. Розподіл по горизонталі передбачає розміщення конкретних керівників на окремих посадах (на чолі окремих підрозділів). Наприклад, начальник фінансо­вого відділу, начальник виробничого відділу, начальник служби мар-

кетингу. Горизонтально розподілена управлінська робота має бути скоординована по вертикалі - за рівнями управління: низовий (опера­ційних керуючих - майстри); керівників середньої ланки (начальник відділу, директор філії); керівників вищої ланки (президент, віце- президент, голова ради).

Кожному рівню управління необхідна інформація, яка здобуває­ться і розповсюджується в процесі комунікацій (зв'язку), переміщується всередині організації з рівня на рівень: по спадній, тобто з вищих на нижчі рівні; по висхідній (від нижнього до вищого). Крім того, органі­зація потребує горизонтальних комунікацій для координації завдань і дій.

У керівника кожного рівня існують свої потреби в інформації. Він повинен уміти оцінити якісний та кількісний аспекти своїх інфор­маційних потреб, знати інформаційні потреби своїх начальників, колег і підлеглих. Інформаційні потреби залежать від цілей керівника, при­йнятих ним рішень, показників оцінки результатів своєї роботи (його відділу, підлеглих). У процесі інформаційного обміну він повинен ви­значити такі поняття, як "занадто багато" і "занадто мало" (збільшен­ня кількості інформації не обов'язково підвищує якість рішень). Вхідні дані треба "фільтрувати", відкидати непридатну для справи і залишати тільки придатну (релевантну) інформацію - дані, що стосуються конк­ретних проблем, людини, мети та періоду часу, "просіяні" для конкре­тних моделей, цілей, проблем і ситуацій, періоду часу.

Розвиток товарно-грошових відносин в інформаційній діяльнос­ті в Україні передбачений законодавче. У Законі України "Про інфор­мацію" від 2 жовтня 1992 р. закріплено право громадян на інформацію, сформовано правові засади інформаційної діяльності. Відповідно до нього інформація є об'єктом права власності громадян, організацій та держави.

Основою інформаційного суверенітету України є національні інформаційні ресурси - вся інформація незалежно від змісту, форм, ча­су і місця створення. Головними напрямами та способами державної інформаційної політики є:

• створення національних систем і мереж інформації;

• забезпечення ефективного використання інформації;

• сприяння постійному відновленню, збагаченню та збереженню на­ціональних інформаційних ресурсів;

• міжнародне співробітництво у сфері інформації.

Закон України "Про захист інформації в автоматизованих сис­темах" встановлює основи регулювання правових відносин стосовно захисту інформації в автоматизованих системах за умови дотримання права власності громадян та юридичних осіб на інформацію і права доступу до неї, права власника інформації на її захист й обмеження до­ступу до неї.