8. Особливості неолібералізму у Франції.

Рюеф. суспільний порядок, де захищав об’єктивно зумовлений суспільний порядок, ринкову саморегулюючу систему та вільну конкуренцію. Критикував прихильників соціалізму та марксизму та ідеї Кейнса щодо регулювання економіки.

Основні риси французької школи:

1. Визнання пріоритетності ринкового саморегулювання.

2. Мета економічних досліджень – визначення особливостей врівноваження економіки та дії чинників в економічному зростанні в умовах переважання державної форми власності.

3. Допускали можливість втручання держави в економічні процеси.

4. Допускали існування індикативних планів як інструменту державного регулювання.

5. Заперечували необхідність перерозподілу НД на користь безробітних.

Алле. економіка і процент, Податок на капітал і грошова реформа, Загальна теорія надлишків.

1. Досліджував шляхи досягнення і поєднання економічної ефективності та соціальної справедливості. Умови досягнення ефективності: достатня інформація, децентралізація рішень і самостійність економічних агентів, зацікавленість у реалізації найприбутковіших рішень, конкуренція,.

2. Критерієм економічного прогресу має бути чистий споживчий реальний дохід на душу населення.

3. Економічну модель суспільства зводить до саморегульованої ринкової економіки, але вважає, що держава має відігравати активну роль: захист приватної власності, розвиток соціальної сфери.

4. Побудував економіко-математичну залежність, яка дає змогу прогнозувати вплив окремого ринку на суспільну економіку, а також залежність локальних ринків від національного і міжнародних.

5. Вважав, що циклічні коливання мають грошову природу. Тому наполягав на жорсткому регулюванні державою грошової маси та ставки %.

6. Теорема еквівалентності. Максимальна ефективність економіки свідчить про її врівноваженість і держава може свідомо створювати ситуацію рівноваги за допомогою індикативного планування, запобігаючи порушенню економічної рівноваги, не перешкоджаючи вільному вибору.

8. Теорія соціального ринкового господарства.

Ойкен – засновник Фрейбурзької школи. «Критичні нотатки з проблем грошей в Німеччині», «Основи національної економіки», «Основні принципи економічної політики».

1. Видилив 2 ідеальні типи господарських систем: центрально-кероване господарство та вільне ринкове господарство.

2. Пропонував сформувати оптимальну комбінацію 2 типів господарства – раціональний господарський лад.

3. За особливістю зародження виділяв «природно зростаючий» та «законодавчо сформований» лад.

4. Виділив 2 типи економічної політики: політика ладу, політика процесу. 3 принципи теорії ладу: Принцип індивідуальної свободи, сильної держави, системності в економічній політиці.

5. Визначив основні принципи політики конкурентного ладу: недоторканість приватної власності, конкурентні відкриті ринки, стабільність грошового обігу і національної валюти, свобода та захист господарських угод, свобода дій підприємця та його відповідальність, сталість економічної політики.

Складовими соціального ринкового господарства є:

1. Конкурентна ринкова економіка на засадах приватної власності;

2. Держава, що за допомогою економічних механізмів перерозподіляє НЛ з метою забезпечення соціальної справедливості.

Основні інструменти: податкова політика, соціальні політика, структурна політика у сфері відносин власності, політика стабілізації грошової маси як головної умови без інфляційного розвитку економіки.