4. Американська школа, теорія виробництва і розподілу Дж.Б.Кларка.

В кінці 19ст. з’являється американський варіант теорії граничної корисності.

Автором цієї теорії був професор колумбійського університету Джон Бейтс Кларк.

“Філософія багатства” , “Проблеми монополії” ,“Суть економічної теорії”.

Кларку належить авторство так званого закону продуктивності праці і капіталу, який покладено в основу його теорії граничної продуктивності. Саме ця теорія є основною серед теорій кларка.

Сутність закону спадаючої корисності праці й капіталу полягає в тому, що новий внесок праці у виробництво, при незмінному розмірі капіталу супроводжується зменшенням продуктивності, у порівнянні з попередніми внесками праці. У свою чергу кожен наступний внесок капіталу викликає скорочення обсягів виробництва продукції, зниження ефективності капіталу порівняно з його попереднім внеском.

На основі граничної продуктивності Кларк розробив теорію розподілу продукту, згідно якої саме гранична продуктивність капіталу або заробітної плати визначає величину доходу, який приносить кожний з цих факторів своєму власнику; так зарплата є еквівалентом граничної продуктивності праці.

Головною проблемою політекономії він вважав проблему розподілу. На його думку розподіл суспільного доходу відбувається у відповідності з природнім законом, який забезпечує кожному фактору виробництва стільки багатства, скільки він створює.

За аналогією з теоретичною механікою Кларк поділяв економічну науку на три розділи:

• універсальну економіку – вивчає загальні універсальні закони розвитку економічних явищ;

• економічну статику – аналізує дію цих законів за умов перебування господарства у не рухомому стані, тобто без будь-яких змін

• економічну динаміку – тлумачив, як результат дії зовнішніх сил і вважав, що вона ускладнює розвиток і порушує рівновагу.

Кларк розвинув вчення про три фактори виробництва, а саме виділив ще один:

1. капітал у грошовій формі

2. капітальні блага (засоби виробництва і земля)

3. діяльність підприємця

4. праця робітника

Згідно його теорії розподілу кожний фактор виробництва характеризується специфічною продуктивністю і створює доход. Так капітал приносить банкіру відсотки, капітальні блага породжують ренту, діяльність підприємця забезпечує йому підприємницький прибуток, а праця робітнику – зарплату.

7. В. Леонтьєв та його квадратні або шахматні таблиці.

В. Леонтьев автор методу затрати-випуск. Учений описав у першій книзі "Структура американської економіки, 1919—1929".

Розроблені вченим таблиці й математичні моделі відкрили шлях до дослідження міжгалузевих взаємодій. Аналіз витрати-випуск відобразив наявні між галузями економіки зв'язки. Він має вигляд шахової балансової таблиці (первісно на 44 сектори), в якій кожна галузь подана двічі: як така, що виробляє і як така, що купує. По горизонтальній лінії показано розподіл виробленої продукції та послуг кожної галузі, а по вертикальній — витрати галузі, які є продукцією інших галузей.

Друга шахова таблиця складена із технічних коефіцієнтів (їх до 200) виводилася із закритої моделі шахової таблиці. Пояснюючи другу шахову таблицю, В. Леонтьєв проводив аналогію з розкладом руху поїздів, де вказується, звідкіля і куди вирушає потяг, час його прибуття і зустрічні станції. Коли ці коефіцієнти розміщувалися в системі рівнянь, які розв'язувалися одночасно, то складалася третя шахова таблиця. Вона названа "інверсією Леонтьєва" і показує, що вимагається від кожного сектору для приросту випуску продукції на один долар.

Отже, розрахунки за методом затрати—випуск дають змогу оцінювати не лише прямі, а й побічні наслідки певних змін у масштабах, технології та структурі виробництва, споживчому попиті, інвестиційній сфері, зовнішній торгівлі, співвідношенні цін і доходів тощо.

Упродовж 50—60-х років В. Леонтьєв постійно поліпшував, ускладнював і спеціалізував створену ним систему аналізу. Поява вдосконалених комп'ютерів дала змогу уникнути деяких спрощень та обмежень, створити динамічний варіант статичної моделі аналізу затрати—випуск. Цей варіант сприяв переходу до складання національних балансів для економік держав загалом. Загалом до 1973 р. учений розробив таблиці "затрати—випуск" для 64 країн.

У1978 р. В. Леонтьєву за ці досягнення було вручено Нобелівську премію з економіки.