8. Теорія раціональних очікувань.

Теорія “рац очікувань” виникає в 60 – 70рр.. Вона основувалася на 2-ох фундаментальних основах:

1. споживачі, підприємці та робітники розуміють, як функціонує економіка, вони здатні оцінити майбутні результати політичних та інших змін і обирають лінію поведінки, яка відповідає їх власним інтересам;

2. ринки високо конкурентні, а ціни і ставки зарплати швидко пристосовуються до змін попиту і пропозиції.

Теорія “раціональних очікувань” стверджує, що коли люди реагують на очікувані результати стабілізаційної політики, ефективність її зводиться до нулю, тому ця теорія підтримує правила політики як альтернативу дискретної.

Автором ідеї “раціональних очікувань”, згідно якої очікування є раціональними, якщо вони співпадають з прогнозом, одержаним на основі моделі є Дж.Мут.

Він сформулював це положення у 1965р. і відобразив його у побудованій ним моделі лише через 10 років. До цієї моделі звернувся і використав її як методологічний підхід Роберт Лукас.

Теорія “раціональних очікувань” базується на більш повній і широкій інформації ніж при адаптивних очікуваннях, що грунтуються на аналізі, оцінках майбутніх подій, раціональні очікування основуються на прогнозах, це передбачення економічних подій.

Ця теорія одержала широке визнання; вона передбачає, що фірми в своїх прогнозах виходять з наступних оцінок:

• як функціонує існуюча модель

• якою була минула динаміка цін, витрат, рівня % ставки, тощо

• які вірогідні наслідки рішень, що приймаються урядом

• як у зв’язку з цим можуть змінитися основні показники макроекономіки (розміри національног доходу, темпи, зайнятість, попит, валовий курс).

Таким чином формується “раціональна” поведінка учасників економічної діяльності.

Однак оцінки і прогнози будуються як правило неоднозначно і можна лише з деякою часткою вірогідності передбачити, що будуть використані мотиви, які відомі з досліджень, опитувань, проведених економістами і соціологами.

8. Виникнення інституціоналізму, його ідейно-теоретичні основи та методологія.

Історичні передумови виникнення інституціоналізму були обумовлені такими факторами:

1. проявами ринкової нестабільності — ознаками циклічності, проблемою зайнятості тощо;

2. наявністю соціальних суперечностей;

3. посиленням впливу масових суспільних організацій та рухів;

4. виникненням потреби у суспільному контролі над ринковим механізмом та демократичному реформуванні суспільних відносин.

Ключовою для інституціоналістів стає ідея створення надійного механізму соціального контролю з боку суспільства, який був би спроможним забезпечити стабільність економіки.

Інституціоналісти рушійними силами економічного розвитку проголосили поряд з матеріальними факторами також духовні, моральні, правові та інші фактори.

Предметом дослідження вони визначили інституції та порядок, закріплений у формі закону.

Першочерговим завданням економістів-інституціоналістів було дослідження економічних інститутів, емпіричне та статистичне вивчення структурних особливостей господарської системи.

До теоретичних джерел інституціоналізму слід зарахувати історичний напрям у німецькій економічній теорії, вплив європейського соціал-реформізму, ідеї соціал дарвінізму та ін.

Методологічні принципи інституціоналістів:

• інституціональний метод дослідження;

• дотримання принципу історизму та еволюціонізму;

• перевагу емпірико-описових методів;

Ранній американський інституціоналізм 20—30-х pp. XX ст. формувався у трьох варіантах:

соціально-психологічний варіант на чолі з Т. Вебленом;

соціально-правовий на чолі з Дж. Коммонсом;

кон'юнктурно-статистичний на чолі з В. Мітчеллом.