42. Макроек стабільність госп сис-м, її критеріїї і чинники.

Макроек стабілізація – це досягнення загальної рівноваги в ек сис-мі. Макроек стабільність означає, по-перше, наявність ек зростання, тобто збільшення реального ВВП, що забезпечує вищий життєвий рівень народу; по-друге, за­безпечення повної зайнятості, що дає змогу індивідам отримувати доходи залежно від їхнього внеску у ств-ня нац про­дукту; по-третє, макроек стабільність означає відсутність глибоких спадів у ек-ці, а також зниження темпів інфляції. справедливий роз­поділ доходів та соц захист. Макроек стабільність вимагає інституційного забезпечення у формі центрального банку, незалежного, а водночас зобов’язаного здійснювати монетарну політику, скеровану на зміцнення вартості грош одиниці. Стабілізаційна політика передбачає жорсткі кредитні, грош і бюджетні обмеження, регулювання валютного курсу нац грош одиниці, що дає змогу досягти постав­лених цілей протягом одного року. Стабілізаційні процеси відбу­ваються паралельно з лібералізацією, синхронізуючись з нею. Макроек стабільність характеризується підтримкою високого рівня зайнятості з темпом ек зростання не менш 5% на рік, отриманням інфляції бажано на рівні до 10% на рік, гарантуванням справедливого розподілу доходів і вл-ті, забезпеченням населення основними видами послуг, ств-ням необхідної інфрастр-ри, фор-ням зрівноваженого платіжного балансу при відповідному балансі поточних платежів і досягненням приблизної збалансованості розширеного держ бюджету, встановленням контролю над грош пропозицією при її помірному зростанні

43. Зовнішньоекономічна рівновага та шляхи її досягнення в різних господарських системах

Зовнішньоекономічна рівновага передбачає зважений торговий (співвідношення між сумою цін товарів, вивезених за кордон, і сумою цін товарів, ввезених з-за кордону) і платіжний баланс (баланс сум потоків, валютних платежів, які країна отримує з-за кордону і здійснює за кордон).

Саме досягнення довготривалої збалансованості у зовнішній торгівлі є однією з головних цілей економічної системи та протекціоністської політики держави, спрямованої на забезпечення сприятливих зовнішніх умов і чинників сталого економічного зростання в країні. Особливого значення це набуває в умовах глобалізації світового господарства, посилення взаємозалежності економічних систем різних країн і регіонів.

Вищою метою зовнішньоекономічної політики є дотримання або досягнення зовнішньоекономічної рівноваги.

В широкому значенні зовнішньоекономічна рівновага має забезпечити процес національного макроекономічного відтворення при пропорційному розвитку економіки. Це відповідає загальній стратегічній меті стабілізації та подальшого зростання економіки будь-якої країни, в тому числі і України.

У вузькому значенні зовнішньоекономічну рівновагу визначають як платіжний баланс країни, в якому знаходять відображення всі платіжні потоки між країною та зарубіжними партнерами. При цьому є різні концептуальні підходи до визначення її. Одним із шляхів вдосконалення такої рівноваги є перебування народного господарства в стані зовнішньоекономічної рівноваги тоді, коли урівноважені платіжний баланс, баланс зобов'язань або так званий основний баланс як сума балансу зобов'язань та балансу довгострокового руху капіталу.

Згідно з першою концепцією(методом, шляхом) для народного господарства характерний стан зовнішньоекономічної рівноваги, коли сума всіх платіжних надходжень із-за кордону дорівнює сумі всіх платежів за кордон, тобто коли золотий і валютний запаси країни не змінюються. Цю концепцію критикують за те, що сальдо платіжного балансу може відображати також політико-економічні заходи уряду цієї країни чи результати операцій центрального банку її з метою досягнення рівноваги платіжного балансу, а отже, викривляти дійсне зовнішньоекономічне становище країни.

Автори другої концепції відстоюють думку, що зовнішньоекономічна рівновага досягається тоді, коли поточний рух товарів між країною та її закордонними партнерами урівноважений. Оскільки у цьому випадку країна спроможна оплатити весь імпорт товарів за рахунок експорту товарів власного поточного виробництва, вона не повинна ні одержувати кредити за кордоном, ні надавати кре-дити за кордон. Недоліком цієї концепції є те, що вона недостатньо враховує різноманітність міждержавних потоків капіталу.

Прихильники третьої концепції визначають зовнішньоекономічну рівновагу як баланс так званих автономних .операцій, тобто баланс міжнародного руху платежів, який заснований на нормальній економічній активності приватних чи державних підприємств. Однак при цьому не враховується те, що при проведенні спеціальних операцій, орієнтованих на досягнення рівноваги платіжного балансу, йдеться переважно про короткостроковий рух капіталу.

Зовнішньоекономічна рівновага у вузькому значенні може досягатися або шляхом вільної торгівлі чи протекціонізму, або поєднувати обидва в певних галузях економіки та напрямах зовнішньоекономічних зв'язків. Коригування цих форм зовнішньоекономіч-ної політики має здійснюватися за показниками зовнішньоеконо-мічної рівноваги в широкому значенні.