59. 0Сновні тенденції і фази трансформації сучасних економічних систем.

Транзитологія – це спеціальна галузь суспільствознавства, яка вивчає перехідні форми і стани суспільства, що перебувають у процесі динамічних змін, перетворень еволюційного або революційного характеру.

Обєкти дослідження:

1. Перехідна економіка.

1. Економічні трансформації.

Економічна трансформація являє собою складний соціально-економічний феномен заміни існуючого економічного порядку, у якому дуже непросто виявити чіткі й недвозначні причинно-наслідкові зв’язки між окремими явищами, діями окремих економічних гравців і їх наслідками.

Поняття «Перехідна економіка» фіксує, виражає, окреслює характерні риси, чинники і параметри переходу від однієї системи господарського життя суспільства до нової та принципово відмінної від попередньої.

Тенденції ринкових перетворень:

1. Занепад, відмирання попередньої моделі;

1. Генеза відносин ринкової системи;

2. Соціалізація.

Фази трансформаційних процесів:

1. Лібералізація;

1. Макроекономічна стабілізація;

2. Структурна перебудова;

3. Інституційні перетворення;

Статегії трансформації:

• Шокова терапія

• Градуалізм

60.Транзитологія як наука про перехідні стани і форми розвитку економічних та суспільних систем.

Економічна транзитологія – складова економічної теорії, що вивчає перехідні економічні відносини, явища й форми, у яких відбуваються якісні зміни господарського життя суспільства. Об’єкт: економіка країн, які перебувають в процесі переходу від одного стану соціально-економічної системи до якісно іншого; предмет: проблеми економічної трансформації. Транзитологія опинилась в центрі уваги економістів зі світовим ім.’ям, таких як: Фішер, Бруно, Стігліц, Корнаї.

З погляду цих дослідників в економічній транзитології необхідно розрізняти:

• Дослідження традиційної перехідної економіки – охоплює ек системи, які перебувають в стані переходу від натурального до ринкового господарства й х-зуються дуалізмом та різним ступенем розвитку держ й прив секторів.

• Вивчення перехідної економіки нового типу - охоплює ек системи з досить розвиненим рівнем обміну товарами та послугами завдяки високому ступеню спеціалізації виробництва й х-зується заміною центрально-керованого механізму координації госп життя суспільства на ринковий.

Методологічне підґрунтя транзитології утворюють: 1)діалектика; 2)формаційний підхід; 3)загальноцивілізаційний підхід; 4)концепція загальнолюдського прогресу; 5)теорія циклічного розвитку людства. Транзитологія як загальна теорія перехідних процесів зосереджує сьогодні увагу на розкритті самого перебігу перехідного розвитку, його закономірностей і механізмів, на пошуку алгоритмів переходів, характерних для них явищ і станів, етапів розгортання, точок напруження і зон пустоти, на розумінні зіткнень різних якостей і тенденцій, суб'єктивних інтересів і сил, на визначенні деструктивних і конструктивних дій, структурних руйнувань і утворень, на осмисленні дії стихійних сил і можливостей цілеспрямованого управління глобальними якісними перетвореннями.

Транзитологія має істотні наукові досягнення як у сфері теоретичного аналізу та економіко-математичного моделювання, так і в сфері емпіричних спостережень і узагальнення практичного досвіду. Ці досягнення багато в чому сприяли формуванню економічної політики і успішної посткомуністичної трансформації в тих країнах, де рекомендації провідних економістів адекватно сприймалися урядами і населенням (Польща, Естонія, Чехія та ін.). Серед основних - висновки що до неминучості розмаїтості форм посткомуністичного переходу в різних країнах, що пояснюється насамперед залежністю цих форм від характеру і тенденцій розвитку попередньої системи, що до взаємодії національних і загальних тенденцій і особливостей перехідних процесів, регіональної нерівномірності темпів перетворень в окремих країнах, ролі етнічних і соціальних факторів, а також міжнародних інститутів у реалізації програм посткомуністичного переходу в різних країнах.

На сучасному етапі, тенденції розвитку транзитології пов’язані з переорієнтацією науковців на дослідження глобалізацій них чинників трансформаційних процесів.

1

2