58.Економічні трансформації як об’єкт регулювання та управління.

Перехідна ек. – це поняття, яке фіксує, окреслює, позначає характерні риси, чинники і параметри переходу від однієї системи координації господарського життя суспільства до іншої, принципово відмінної від неї. рисами перех ек. є аномальний, кризовий, стресовий характер розвитку.

Моделі реформування економіки Американська (так зване стихійне входження в ринок) — передбачає поступовий характер реформ, пасивну роль держави у цьому процесі, яка зводиться в основному до законодавчої діяльності й використання традиційних економічних важелів регулювання. Японська — передбачає активну роль держави у трансформаційному процесі: державне сприяння входженню в ринок та жорсткий контроль з боку держави на основі використання комплексу прямих, непрямих, економічних, правових, специфічних і нетрадиційних методів регулювання.

умовами успішного реформування національної економіки є:

• формування реалістичної ідеї національного розвитку (відродження) країни;

• наявність програми перетворень, політичної волі керівництва та команди реформаторів;

• швидке проведення реформування (так швидко, як це можливо);

• економічна лібералізація, дерегуляція в плані переходу від старої бюрократичної системи до системи прозорих рішень;

• компетентний і працездатний уряд (поєднання досвіду і знань), кваліфікована державна служба;

• єдність, консолідація суспільства.

Стратегічна мета державного регулювання трансформаційної економіки:

1. створення макро- та мікроекономічних умов для забезпечення повноцінного функціонування ринкових регуляторів, ефективної діяльності суб'єктів господарювання, становлення конкурентноздатного національного виробництва, збалансованого і стабільного економічного розвитку;

1. формування гідних умов життя і праці громадян країни, задоволення їхніх потреб, реалізація соціальних цілей суспільства.

Функції державного регулювання економіки перехідного типу

1. Постійні (традиційні): цільова, стимулююча, регулююча, коригуюча, регламентуюча, контролююча, соціальна.

2. Тимчасові — пов'язані з реформуванням системи соціально-економічних відносин і створенням умов щодо формування ринку:

• макроекономічна стабілізація й вихід із кризи;

• створення і впровадження стабільного ринкового законодавства;

• реалізація конкурентних переваг країни (специфічних ресурсів розвитку);

• становлення національного конкурентноздатного виробництва з орієнтацією на світові стандарти якості;

• підтримка вітчизняного товаровиобника на основі критеріїв ефективності;

• роздержавлення і пошук ефективного власника;

• формування конкурентного середовища;

• кардинальна, структурна перебудова економіки; раціональна науково-технічна та інвестиційно-інноваційна політика;

• створення ефективної кредитно-грошової та фінансової систем;

• формування інститутів ринкової інфраструктури;

• забезпечення раціонального входження у світову економіку;

• формування ефективної системи соціального захисту населення;

• забезпечення раціонального входження у світову економіку, реалізація конкурентних переваг країни (специфічних ресурсів розвитку);

• створення умов для збереження економічної єдності країни, комплексного, раціонального розвитку регіонів;

• проведення інституційних перетворень (створення правових інститутів, системи нових організацій та установ ринкового типу, нової системи управління економікою) тощо.