17. „Чотири поля економіки” як модель взаємодії різних механізмів координації господарських зв’язків

1. Ринкова зона, що характеризується наступними ознаками:

• Механізм ринкової саморегуляції - це процес формування пропорцій економічного розвитку ринковими методами. Одним із основних методів ринкового саморегулювання є збалансування попиту і пропозиції на відповідні види продуктів і ресурсів і встановлення таким чином рівня ринкових цін на них.

• Досконала конкуренція - ідеалізований стан ринку, коли окремі покупці і продавці не можуть впливати на ціну.

• приватна власність

• поліполія - ситуація, коли на ринку діє обмежена кількість великих продавців і при цьому повністю діють закони конкуренції.

2. Державно-ринкова зона, що характеризується наступними ознаками:

• Наявність екстерналій, що потребують державного втручання. Екстерналії - механізм цілеспрямованих вигод і витрат, які виявляються як наслідок активної економічної діяльності і зазвичай поширюються на третіх осіб, які не беруть участі у цій діяльності.

• вир-во сусп благ. Суспільні блага – це блага, які забезпечують потреби всіх членів суспільства в однаковій мірі (національна оборона, освіта, охорона громадського порядку, наукові дослідження, природоохоронні заходи та ін.).

• невизначеність прав власності.

3. Ринково-державна зона - ринковий механізм + механізм державного регулювання. Характеризується наступними ознаками:

• Недосконала конкуренція, оск приватний сектор не спрацьовує. Недосконала конкуренція існує тоді, коли лише кілька великих фірм виробляють основну масу певного товару і мають можливість впливати на встановлення ціни. Вона виявляється у формі монополії і монопсонії.

• приватна власність,

• монополістичні / олігополістичні тенденції - відносно велика кількість невеликих за розмірами фірм, які виробляють диференційований продукт незалежно одна від одної / кілька великих фірм виробляють основну масу певного товару і мають можливість впливати на встановлення ціни.

4. Державна зона, що характеризується наступними ознаками:

• Публічні блага - ефективна інфраструктура, рівні основні шанси на отримання освіти та доступ до комплексної системи охорони здоров’я

• державний сектор (власність)

• державне регулювання цін

• монополізм - одна фірма виробляє певний товар і впливає на встановлення ціни.

18. Поняття та хар-ні ознаки функціонування, розвитку, еволюції, трансформації ек сис-м.

Ек сис-ма - взаємопов'язана, субординована сукупність орг-ційних форм та інституцій, в яких відбуваються госп процеси, ек д-ть людей; спосіб орг-ції госп життя сус-ва з метою вирішення його ключових проблем.Важливою хар-кою ек сис-ми є визна­чення її стр-них елементів. Ек сис-ма скл з 3 осн ланок: продуктивних сил, ек відносин і механізму гос-ня.

У процесі свого розвитку будь-яка сис-ма проходить декілька стадій:-становлення (висхідний розвиток нової сис-ми);-зрілість (найповніший прояв усіх потенційних мож­ливостей сис-ми та властивих їй суперечностей функт-ня);-занепад старої сис-и і зародження елементів нової (низхідний розвиток старої сис-ми).

Трансформація ек сис-м - перехід від одного типу орг-ції госп життя сус-ва до іншого, зміна (заміна) форм ек сис-ми відповідно до мо­дернізації або радикального перетворення елементів, що її ут­ворюють.

першою ек сис-мою є первіснообщинний лад. Праця – розподілена, але кожний виконує один елемент. В умовах рабства, яке приходить на зміну первіснообщинного ладу, спільно-розподілена праця, не втрачаючи свого вихідного визначення, набуває ознак, з од­ного боку, необхідної, з іншого — додат­кової праці. Раб і рабовласник.феодалізм. Селянин визнається членом сус-ва, і відносини між ним та феодалом складаються уже з приводу продукту. В умовах капіталістичної ек-ки відносини найманого прац-ка і вл-ка капіталу складаються з приводу в-ті. Вихідне відношення проходить такий шлях: спільно-розподілена праця — су­сп необхідна праця — сусп не­обхідний продукт — в-ть. При цьому кож­на наступна категорія включає в себе по­передню і тому є більш конкретною.

Історично розвивається, ускладнюється сама стр-ра ек сис-ми сус-ва, яка представлена передусім співвідношенням вихідного і основного відношень.