67.Субєкти правовідносин.

Суб'єкт правовідносин — це учасник правових відносин, який має суб'єктивні права та здатний виконувати юридичні обов'язки.Суб'єктами правовідносин може бути тільки людина або об'єднання людей.Види суб'єктів правовідносин:1) індивідуальні суб'єкти (фізичні особи):громадяни даної держави;іноземні громадяни чи піддані;особи без громадянства (апатриди); особи, які мають подвійне громадянство (біпатриди).Індивідуальні суб'єкти правовідносин діють в усіх сферах суспільного життя: політичній, економічній, соціальній, ідеологічній та ін. На території України усі права і обов'язки мають лише її громадяни, у той час як права і обов'язки інших осіб обмежені чинним законодавством.2) колективні суб'єкти (юридичні особи):державні органи;підприємства, установи, організації; органи місцевого самоврядування; посадові особи, тобто представники державної влади, які виконують організаторськорозпорядчі чи адміністративногосподарські обов'язки; громадські об'єднання (політичні партії, профспілкові організації, релігійні організації тощо).Колективні суб'єкти реалізують свої повноваження шляхом видання нормативних та індивідуальних актів, а також через їх виконання і дотримання завдяки матеріальним, організаційним та примусовим заходам (наприклад, місцеві органи самоврядування організують і за­безпечують роботу житловокомунальних, транспортних та інших структур). Колективним суб'єктом є також держава, як суб'єкт міжнародноправових, конституційноправових, цивільноправових та ін­ших відносин. Вона може виступати позивачам або відповідачем у суді, хоча не є юридичною особою;3) соціальні спільності: народ; нація; населення адміністративнотериторіальної одиниці; трудові колективи та ін.Можливість того чи іншого суб'єкта бути учасником правовідносин визначається його правосуб'єктністю.Правосуб'єктність — це передбачена нормами права здатність особи бути носієм прав і обов'язків, здійснювати їх від свого імені та нести юридичну відповідальність за свої дії.Важливою властивістю правосуб'єктності є її гарантованість державою, тобто відповідні державні органи зобов'язані забезпечити кожному суб'єкту права можливість повного і безперешкодного здій­снення прав, а також виконання обов'язків, зумовлених його правосуб'єктністю. Як зазначається у Міжнародному пакті про громадянські і політичні права, який був прийнятий Генеральною Асамблеєю ООН у 1966 році "кожна людина, де б вона не була, має право на визнання її правосуб'єктності".Обсяг правосуб'єктності у кожного суб'єкта права різний. Для індивідуальних суб'єктів він в основному залежить від віку, наявності громадянства, стану психічного здоров'я. Так, з 18 років у суб'єкта права виникає пасивне виборче право і право на одруження, з 14 ро­ків — обов'язок нести кримінальну відповідальність за вчинення небезпечних злочинів, а з 16 років — усіх злочинів тощо. Громадяни держави, порівняно з іноземними громадянами та особами без громадянства, мають великий обсяг прав у політичній сфері. Так, вони мають право обирати і бути обраними до органів державної влади, обіймати посади в органах державного управління тощо, чого позбавленні останні. Особи, які внаслідок психічного розладу здоров'я чи недоумства нездатні усвідомлювати значення своїх дій чи керувати ними, у встановленому законом порядку обмежуються в правах (наприклад, вони не мають права вчиняти правочини щодо розпорядження свого майна тощо).Правосуб'єктність колективних суб'єктів визначається їхньою компетенцією і правовим статусом юридичної особи, обсяг яких залежить передусім від мети їх створення і діяльності.Правосуб'єктність поряд з нормами права і юридичним фактом є передумовою виникнення правовідносин, вона являє собою сукупність правоздатності та дієздатності.Правоздатність — це передбачена нормами права здатність особи мати суб'єктивні права та юридичні обов'язки.Основні види правоздатності: 1) загальна правоздатність — це здатність особи мати будьякі права і обов'язки, що передбачені чинним законодавством. Вона визнається державою за фізичними особами з моменту їх народження і припиняється зі смертю.2) галузева правоздатність — це здатність особи чи організації набувати права в тій чи іншій галузі права. У кожній галузі права строки її настання можуть бути неоднаковими;3) спеціальна правоздатність — це здатність, що пов'язана з певними особливостями суб'єкта, або така, що потребує спеціальних знань і навичок (наприклад, судді, працівники правоохоронних органів тощо). Правоздатність юридичних осіб є завжди спеціальною. Вона виникає з моменту їх державної реєстрації, а в окремих випадках згідно чинному законодавству — з моменту отримання ними ліцензій на спеціально визначені види діяльності, обмежена тими завданнями і правомочностями, які зафіксовані у статутах і положеннях цих юридичних осіб, і припиняється разом з їх ліквідацією.правоздатність — це категорія, яка притаманна усім суб'єктам правовідносин, але не однакова для усіх, тому що кількість прав і обов'язків у окремих суб'єктів може бути різною. Правоздатність сама по собі ніякого реального блага не дає, вона дає тільки право мати право, а вже останнє відкриває шлях до володіння тим чи іншим благом, здійснення відповідних дій тощо. Суб'єкт, наділений правоздатністю, не повинен обов'язково реалізовувати всі надані йому права.Дієздатність — це передбачена нормами права здатність особи своїми діями набувати та самостійно здійснювати суб'єктивні права і виконувати юридичні обов'язки.Іншими словами, це можливість реалізувати правоздатність. Характер і обсяг дієздатності визначається державою і закріплюється у нормативноправових актах. Дієздатність обумовлена особливостями державного устрою, історичними, національними і релігійними традиціями, рівнем розвитку економіки, права і громадянського суспільства.На відміну від правоздатності, дієздатність характеризується тим, що діяльність суб'єктів мусить бути усвідомленою, тобто вона залежить від віку і стану психічного здоров'я фізичної особи.Згідно чинному законодавству України, повна дієздатність фізичних осіб настає за досягненням нею 18 років, а в окремих випадках і пізніше (наприклад, з 21 року особа може обиратися до органів місцевого самоврядування; з 25 — призначатися суддею тощо). Однак у цивільному і трудовому праві особам надається повна дієздатність і у більш ранньому віці. Так, у разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття повна дієздатність у неї настає з моменту реєстрації шлюбу. Повна цивільна дієздатність може бути надана неповнолітній особі, яка досягла 16 років і працює за трудовим договором або бажає займатися підприємницькою діяльністю. Малолітні особи, віком до 14 років, мають право самостійно вчиняти дрібні побутові правочини, що задовольняють їх потреби та стосується предмета, що має невисоку вартість і відповідає їхньому фізичному, духовному чи соці­альному розвитку. Що ж стосовно всіх інших правочинів, то до настання повноліття особи її інтереси представляють батьки чи інші законні представники (опікун, піклувальник).Ніхто не має права без законних підстав обмежити особу в дієздатності. Обмежити особу в дієздатності або визнати її недієздатною може лише суд у випадках, визначених чинним законодавством. Законом передбачена можливість поновлення цивільної дієздатності фізичної особи у разі видужання чи значного поліпшення психічного стану.Однією з форм прояву дієздатності є деліктоздатність.Деліктоздатність — це передбачена нормами права здатність особи нести юридичну відповідальність за вчинення протиправних дій.Передумовою деліктоздатності є осудність, тобто здатність фізичної особи під час здійснення суспільно небезпечного діяння усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Осудність фізич­ної особи не завжди припускає її повну дієздатність. Так, чинне кримінальне законодавство України передбачає настання кримінальної відповідальності осіб, яким до вчинення злочину виповнилося 16 років, а за вчинення особливо тяжких злочинів — з 14 років.