- •1.Теорія держави і права як наука та як навчальна дисципліна ,її предмет і метод.
- •7.Особливості виникнення держав у різних народів.
- •8.Поняття держави ,її ознаки та сутність.
- •9.Типологія держав.
- •10.Державна влада.
- •11. Основні форми та інститути демократії.
- •12.Поняття та види державного суверенітету.
- •13.Сіввідношення понять «держ.Суверенітет»,національний суверенітет,суверенітет народу.
- •14.Сутність та ознаки правової держави .
- •16.Форми державного устрою.
- •17.Унітарна держава ,її сутність .
- •18.Види складних держав.
- •19.Форми державного(політичного )режиму.
- •20.Механізм держави:поняття ,ознаки ,структура.
- •21.Державний орган.Поняття,ознаки ,структура.
- •23.Сутність конституційних стримувань та противаг ,їх значення в реалізації принципу розподілу влад.
- •24.Винекнення права.
- •25.Поняття ,сутність та ознаки права.
- •27.Принципи права.
- •28.Система права:поняття та структура.
- •29.Галузі,підгалузі та інститути права.
- •30.Загальна характеристика галузей права.
- •31.Система законодавства :поняття та структура .
- •32.Норми права:поняття та ознаки.
- •33.Структура правових норм та види їх структурних елементів.
- •34.Способи викладення елементів правових норм .
- •36.Соціальні норми :поняття та види.
- •37.Співвідношення норм права з іншими соціальними нормами.
- •38.Поняття та види джерел(форм )права.
- •40.Поняття та особливості застосування норм права як форми їх реалізації.
- •41.Основні стадії застосування норм права.
- •42.Аки застосування норм права.
- •43.Аналогія закону і аналогія права. Прогалини в праві.
- •44.Поняття та основні риси тлумачення норм права.
- •45.Способи тлумачення норм права.
- •46.Офіційне тлумачення норм права :поняття види.
- •47.Неофіційне тлумачення норм права .
- •48.Акти тлумачення норм права :поняття ,види.
- •49.Правотворчість: поняття,ф-ції.
- •50.Види правотворчості.
- •51.Основні стадії правотворчого процесу.
- •52.Нормативно-правовий акт:поняття ,ознаки та види.
- •53.Закон:поняття,ознаки.
- •55.Стадії законодавчого процесу.
- •56.Поняття,види та ознаки підзаконних нормативних акті.
- •57.Дія нормативно-правових актів у часі.
- •58.Дія нормативно-правових актів у просторі.
- •59.Дія нормативно-правових актів щодо кола осіб.
- •60.Структура нормативно-правового акту.
- •61.Систематизація законодавства.
- •62.Форми систематизації законодавства.
- •63.Правовідносини:поняття,основні ознаки.
- •64.Види правовідносин.
- •65.Склад(структура)правовідносин.
- •66.Субєктивне право,юридичний обов’язок .
- •67.Субєкти правовідносин.
- •68.Поняття та види об’єктів правовідносин.
- •69.Юридичні факти:поняття,види.
- •70.Правовомірна поведінка :поняття і основні ознаки.
- •71.Правопорушення : поняття та ознаки.
- •72.Склад правопорушення :поняття структура.
- •73.Види правопорушень.
- •74.Юридична відповідальність та її види.
- •75.Функції юридичної відповідальності.
- •76.Принципи юридичної відповідальності.
- •77.Механізм правового регулювання.:поняття елементи стадії.
- •78.Правосвідомість:поняття та ознаки.
- •79.Структура правосвідомості.
- •80.Правова культура.
- •81.Законність і правопорядок:їх співвідношення.
- •82.Правові системи сучасності.
- •83.Предмет теорії держави та права ,його особливості.
- •84.Виникнення та розвиток ідеї правової держави.
- •85.Поняття держави та права ,їх взаємозв’язок .
- •86.Призначення та система судових органів державної влади.
- •87.Основні ознаки правової держави.
- •88.Поняття і структура державного апарату.
- •89.Загальна характеристика внутрішніх та зовнішніх функцій держави.
- •90.Вина,як структурний елемент правопорушень.Умисл та необережність як різновид вини.
- •91.Загальна характеристика основних галузей права.
- •92.Поняття методу та методології тдп.
- •93.Характеристика представницьких органів влади.
- •94.Поняття правового виховання.Субєкти здійснення правовихновної роботи.
- •95.Призначення та система виконавчих органів державної влади.
- •96.Кодифікація як різновид систематизації нормативно-правових актів.
- •97.Поняття правоздатності та дієздатності.
- •98.Поняття та види інкорпорації як різновид систематизації нормативно-правових актів.
- •99.Поняття та ознаки демократичної держави.
75.Функції юридичної відповідальності.
Мета юридичної відповідальності конкретизується у її функціях.Функції юридичної відповідальності — це основні напрями впливу як на правопорушника, так і на інших осіб, з метою захисту правопорядку і виховання суб'єктів права, які вчинили чи можуть вчинити правопорушення.Основними функціями юридичної відповідальності є:1) каральна (штрафна, репресивна), яка полягає у негативній реакції держави на вчинене правопорушення та покаранні винної особи, спричиненні їй особистих, майнових або організаційних обтяжень, що виражаються у настанні негативних наслідків для правопорушника;2) правовідновлювальна (компенсаційна), яка полягає в забезпеченні порушеного інтересу і поновленні порушених протиправною поведінкою суспільних відносин, стягненні заподіяного збитку з правопорушника, компенсації матеріальної та моральної шкоди;3) попереджувальновиховна (превентивна), яка полягає у підвищенні рівня правової свідомості та правової культури громадян, вихованні у них поваги до права та потреби правомірної поведінки, перевихованні правопорушників та формуванні мотивів, що спонукають їх дотримуватися законів, поважати права і інтереси інших осіб.
76.Принципи юридичної відповідальності.
Інститут юридичної відповідальності базується на загальних принципах, які відображають суть, природу та призначення цього правового інституту.Принципи юридичної відповідальності — це законодавчо сформульовані положення та ідеї, що визначають підстави, порядок і межі юридичної відповідальності.Принципи юридичної відповідальності можуть бути як прямо закріплені в правові норми, так і випливати з різних законодавчих положень. У них знаходять свій вираз загальні принципи права, тобто ті об'єктивно обумовлені начала, у відповідності з якими будується система права, правове регулювання в суспільстві.Основними принципами юридичної відповідальності є такі:1) принцип законності полягає у тому, що юридична відповідальність настає тільки за діяння, яке є протиправним, тобто прямо заборонено нормами права; до винної особи можуть застосовуватися тільки ті види відповідальності і лише у тих межах, які закріплені санкціями правових норм для даного виду правопорушення; під час притягнення до відповідальності компетентні органи держави та їх посадові особи повинні діяти відповідно до вимог процесуальних норм;2) принцип невідворотності полягає у тому, що жодне правопорушення не повинно залишатися безкарним, тобто бути поза полем зору держави та її компетентних органів, без засудження з їхнього боку. Якщо здійснюється факт правопорушення, а відповідальність не наступає, то це завжди завдає моральної шкоди авторитету закону, підриває ідею законності та справедливості у свідомості громадян держави, а також провокує вчиненню нових правопорушень, оскільки у людини з'являються думки про уникнення юридичної відповідальності;3) принцип своєчасності відповідальності полягає у тому, що правопорушник притягується до відповідальності протягом встановленого строку давності. Це певний строк, протягом якого здійснюється пошук правопорушника з метою його покарання. Якщо ж винну особу встановлюють після завершення цього строку, то відповідальність до нього не застосовується у зв'язку з тим, що санкції утратили свою актуальність і перестали відповідати самому правопорушенню або тим соціальним умовам, при яких воно було скоєно;4) принцип гуманізму полягає у тому, що до особи, яка вчинила правопорушення, не можуть застосовуватися засоби впливу, що принижують людську гідність або порушують її права, а також забезпечує можливість повного чи часткового звільнення від застосування санкції у випадку щиросердного каяття, добровільного відшкодування збитків, коли правопорушник своєю поведінкою довів факт виправлення тощо;5) принцип справедливості полягає у тому, що за вчинення правопорушення повинна відповідати лише та особа, яка його вчинила; за одне правопорушення винна особа може нести відповідальність тільки один раз; покарання повинно відповідати характеру правопорушення, при цьому не можна використовувати міру покарання чи стягнення, що принижують честь і гідність особи; не можна за проступки встановлювати кримінальне покарання; закон, що встановлює чи посилює відповідальність за правопорушення, не може мати зворотної сили;6) принцип відповідальності правопорушення та покарання полягає у диференціації та узгодженості покарань за різноманітні за ступенем небезпеки правопорушення, тобто заходи відповідальності повинні відповідати тяжкості вчиненого правопорушення з урахуванням індивідуалізації відповідальності залежно від особи правопорушника. Застосування компетентними органами держави, наділених владними повноваженнями, занадто м'яких санкцій до правопорушників можуть призвести до безкарності та зростання злочинності, а занадто тяжкі — до суспільного протесту;7) принцип обгрунтованості відповідальності полягає в об'єктивному дослідженні усіх обставин справи, збиранні і всебічної оцінки доказів та їх письмового закріплення відповідно до вимог процесуальних норм; доведенні наявності факту правопорушення і ступені вини конкретної особи; визначенні можливості застосування санкції норми права з врахуванням конкретних обставин справи і особистості правопорушника;8) принцип доцільності відповідальності полягає у відповідності міри впливу, яка застосовується до правопорушника, цілям юридичної відповідальності. Тобто міра відповідальності повинна бути такою, щоб вона сприяла виправленню та перевихованню правопорушника. Якщо ж мета юридичної відповідальності досягнута, то доцільність припускає пом'якшення відповідальності або навіть звільнення від неї у випадках малозначності правопорушення, відсутності шкідливих наслідків тощо.
