96.Кодифікація як різновид систематизації нормативно-правових актів.

Систематизація законодавства — це діяльність з впорядкування чинних нормативно-правових актів у єдину узгоджену систему, з метою забезпечення ефективного правового регулювання.Систематизація спрямована на:досягнення внутрішньої єдності юридичних норм, тобто на усунення колізій і прогалин, у результаті чого підвищується ефективність законодавства;впорядкування правового матеріалу, розміщення його за певними розділами і рубриками, тобто класифікацію, що забезпечує зручність користування законодавчим масивом.Систематизація здійснюється чотирма способами:обліко, мінкорпорацією; кодифікацією; консолідацією.Кодифікація — це змістовна переробка, узгодження й об'єднання певної групи юридичних норм, пов'язаних спільним предметом правового регулювання, в єдиному нормативному акті. Тобто, це впорядкування правових норм, яке супроводжується переробкою їхнього змісту, зі скасуванням одних й ухваленням інших норм права, що можливе лише у процесі правотворчості. У результаті кодифікації видається єдиний, логічно і юридично цільний, нормативно-правовий акт. Тому кодифікація завжди має офіційний характер і може проводитися тільки правотворчим органом.Види кодифікації:За обсягом: загальна, в результаті якої утворюється кодифікований нормативний акт з основних галузей права (Звід законів);галузева, яка охоплює нормативно-правові акти певної галузі законодавства (основи законодавства, кодекси);міжгалузева та підгалузева (інституційна), що, відповідно, розповсюджується на кілька галузей (Повітряний кодекс) чи інститутів (Митний кодекс).За формою виразу: основи (головні засади) законодавства;кодекси;положення;статути.

97.Поняття правоздатності та дієздатності.

Цивільна правоздатність згідно зі ст. 9 ЦК України — це здатність мати цивільні права та обов'язки. Така здатність визнається за всіма громадянами України. Вона виникає в момент народження громадянина і припиняється його смертю. Таким чином, правоздатність — це невід'ємна властивість кожного громадянина. Він є правоздатним протягом всього свого життя незалежно від віку та стану здоров'я. Дієздатність громадянина. Щоб правоздатний громадянин міг своїми власними діями використати, реалізувати свої права та обов'язки, він повинен розуміти значення своїх дій. Розуміти значення своїх дій люди можуть лише з досягненням певного віку і за відсутності хвороб, які позбавляють їх можливості діяти розсудливо. Внаслідок цього закон встановлює ще одну властивість громадянина. Ця властивість називається дієздатністю. Це є здатність своїми діями набувати цивільних прав і створювати для себе цивільні обов'язки (ст. 11 ЦК України). Мати дієздатність означає мати здатність особисто здійснювати різні юридичні дії: укладати договори, видавати довіреності тощо, а також відповідати за заподіяну майнову шкоду (пошкодження або знищення чужого майна, ушкодження здоров'я), за невиконання договірних та інших обов'язків. Поняття правоздатності нерозривно пов'язане з поняттям дієздатності. Під дієздатністю закон розуміє здатність громадянина своїми діями здобувати й здійснювати цивільні права, створювати для себе цивільні обов'язки й виконувати їх (цивільна дієздатність). Відповідно до закону, дієздатність виникає в повному обсязі з настанням повноліття, тобто по досягненні вісімнадцятирічного віку (ст. 21 ГК РФ), коли людина досягає психічної зрілості й здобуває достатній життєвий досвід, що визначає його здатність правильно розуміти й регулювати свої вчинки. Дієздатність на відміну від правоздатності пов'язана з певними якостями громадянина: здатністю розуміти значення своїх дій, керувати ними й передбачати наслідки їхнього здійснення. Ці якості залежать не тільки від віку, але й від стану психіки. При різних хворобливих порушеннях психіки й у людини, що достигли психічної зрілості, може отсутствовать здатність розуміти значення своїх дій і регулювати своє поводження. У подібних випадках виникає питання про можливість такого громадянина здійснювати свої цивільні права й виконувати цивільні обов'язки, тобто про його дієздатність.