12. Виховна система класу як спосіб організації його життєдіяльності.

Виховна система класу як упорядкована цілісна сукупність компонентів, взаємодія та інтеграція яких сприяє цілеспрямованому та ефективному розвитку учнів. Основні технологічні під структури виховної системи класу (педагогічні цілі, концептуальна основа, підсистема діяльності, підсистема відносин, управління).

Основні компоненти та елементи виховної системи (індивідуально-груповий – класний керівник, батьки, учні, інші дорослі; ціннісно-орієнтаційний – цілі і завдання виховання, перспективи життєдіяльності, принципи побудови системи; функціонально-діяльнісний – форми і методи організації діяльності і спілкування, основні функції виховної системи, педагогічне забезпечення і самоврядування; просторово-часовий – емоційно-психологічне, духовно-моральне, предметно-матеріальне середовище, зв’язки класу з іншими об’єднаннями, місце і роль класу у виховному просторі школи, етапи становлення і розвитку виховної системи; діагностико-аналітичний – критерії ефективності виховної системи, методи та прийоми вивчення результативності виховної системи, форми і засоби аналізу, оцінки й опрацювання отриманих результатів).

Основні ролі класного керівника в межах різного типу виховних систем (Класний керівник - «контролер», «моральний наставник», «носій культури», соціальний педагог», «старший товариш». «фаселитатор»).

13. Технологія «Створення ситуації успіху» у навчально-виховному процесі сучасної початкової школи.

Педагогічна технологія «Створення ситуації успіху» як одна з особистісно орієнтованих навчально-виховних технологій. А.С.Макаренко про ідею «завтрашньої радості», В.О.Сухомлинський і створена ним «Школа радості».

Концептуальні положення, мета і завдання технології («Ситуація успіху – це суб’єктивний психічний стан задоволення виконавця справи наслідками фізичної або моральної напруги); з педагогічної точки зору – це цілеспрямоване, організоване поєднання умов, за яких створюється можливість досягти значних результатів у діяльності як окремого учня, так і колективу в цілому; з психологічної – це переживання стану радості, задоволення від того, що результат, до якого учень прямував у своїй діяльності, або не збігся з її очікуваннями, сподіваннями, або перевершив їх; з соціально-психологічної – це оптимальне співвідношення між очікуваннями оточуючих, дитини і результатами їх діяльності).

Основні групи учнів у педагогічній технології («Надійні», « Впевнені», «Невпевнені», «Зневірені»).

Найбільш поширені види «ситуації успіху» («Здійсненна радість»- для одних учнів очікування успіху звичне, для інших –епізодичне, для деяких – зовсім одноразове, це і є стан здійсненої радості; «Неочікувана радість»- це психологічний стан задоволення від того, що результати виявилися вищими від очікуваних; «Загальна радість»- підготовлена вчителем або спонтанна, важлива для дітей, яких цікавить думка і оцінка колективу; «Сімейна радість»- здатність батьків реально оцінити досягнення дітей, створити в сім’ї атмосферу радості; «Радість пізнання»учитель, який сам переживає радість пізнання нового, завжди прагне розділити її з учнями).

Основні прийоми педагогічної технології «Створення ситуації успіху», за допомогою яких педагоги працюють з різними категоріями учнів («невтручання», «анонсування», «сходи», «даю шанс», «стеж за нами», «миша в сметані», «гидке каченя», «еврика», «навмисна помилка»).

Головна мета та завдання учителя щодо впровадження у навчально-виховний процес «Ситуації успіху» (мета - створити ситуацію успіху для розвитку особистості дитини, дати їй можливість відчути радість успіху, усвідомити свої здібності, повірити у власні сили; завдання: допомогти дитині зростати в успіху, відчувати радість від подолання труднощів, зрозуміти, що успіх завжди буде еквівалентний витраченим зусиллям).