Особливості формування особистості в різні періоди вікового розвитку

Діти від 7 до 10 років

Основний тип діяльності — навчальний, тому ус­піхи або невдачі в навчанні дитина сприймає як оцін­ку своєї особистості в цілому. Ще наявна потреба в ігрових формах діяльності, але поступово вона по­ступається місцем потребі в спілкуванні.

У цьому віці в дитини розвивається рефлексія, са­моаналіз, складається система цінностей щодо себе і навколишніх. У неї формуються уявлення про мо­ральну оцінку, про права та обов'язки.

Діти в цьому віці здебільшого збираються вели­кими групами, які, на відміну від дошкільного дитин­ства, розподіляються за статевими ознаками. Діти прагнуть мати довірчі стосунки з дорослими, нама­гаються зрозуміти й осмислити їхній світ.

Підлітки від 10 до 15 років

У цей період відбувається різкий гормональний, фізіологічний стрибок у розвитку. Підліток ніби відчу­ває приплив нових, незнаних досі сил. Проте він ще не готовий сприймати себе як дорослу людину. Тому в цьому віці психологічні процеси найчастіше відста­ють від фізіологічних. У підлітка виникає невпевненість у собі, тривожність. Також важливо й те, що підлітки (дівчатка і хлопчики) розвиваються нерівномірно. Дівчатка в середньому на два роки випереджають хлопчиків у психофізіологічному і статевому дозрі­ванні.

Головною потребою підлітка стає довірче особистісне спілкування з ровесниками. Тому ними особ­ливо цінується все те, що допомагає завоювати ав­торитет і повагу ровесників, зайняти гідне місце в системі їхніх стосунків.

Підлітки в цей період здебільшого збираються не­величкими, зазвичай, закритими товариськими ком­паніями. Водночас вони гостро переживають почут­тя самотності, оскільки їхні вимоги до друзів надто завищені.

Важливе місце в житті підлітка займає освоєння нових ролей: ролі дорослого, статевої ролі, ролі то­вариша. Набувають актуальності запитання: «Що оз­начає бути дорослим?», «Що означає бути чолові­ком або жінкою?", «Що означає бути справжнім то­варишем?»

Юність від 16 до 18 років

Юнаки і дівчата після підліткового «стрибка» всту­пають у помірніший період свого розвитку. Найбільш важливим для них стає вибір таких форм діяльності, які б відповідали цілій низці їхніх внутрішніх потреб, а саме:

• були соціальне значимими (престижними);

• давали змогу максимально розкрити свою інди­відуальність;

• відповідали сформованим інтересам.

Однією з основних проблем юності є надмірне за­хоплення престижністю на противагу розумінню власної індивідуальності.

Виховання

Виховання — це процес цілеспрямованого ство­рення умов для розвитку особистості, їхній вплив на неї. Виховання — це частка процесу соціалізації.

«Виховання в широкому значенні — це процес, який триває все життя, і людина має можливість всебічно і невпинно розвиватися як особистість і громадянин» (Сутнісні характеристики Скаутингу).

Сучасна педагогіка тлумачить «виховання» не лише як вплив вихователя на вихованця, але й як соціальну взаємодію, де вихованець є головною дію­чою особою.

Мета виховання, як і соціалізації, — розкриття особистісного потенціалу людини.

Основне завдання виховання полягає в заохоченні людини до самовиховання, створення умов для влас­ного розвитку, становлення як самостійної особи­стості, здатної розкрити свій духовно-моральний по­тенціал.