18. Внесення змін і доповнень до Конституції України.

Характерними особливостями конституційного порядку внесення змін до Конституції України є:

1) Конституція визначає чіткий перелік суб'єктів законодавчої ініціативи щодо внесення змін до Конституції. Це суб'єкти, які безпосередньо представляють народ України: Президент України і не менше ніж 1 / 3 народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради України;

2) Конституція встановлює різний порядок внесення змін в окремі розділи Основного Закону. З метою забезпечення стабільності та непорушності конституційного ладу України, гарантування прав і свобод, реального народовладдя Конституція регламентує досить складний процес внесення змін до розділів І, III, XIII, який закінчується всеукраїнським референдумом. Зміни, які стосуються інших розділів Конституції, також реалізуються досить складно, але вже на рівні тільки Верховної Ради України.

У Конституції закріплено, в яких конкретних випадках вона не може бути змінена.

Конституція України (ст. 158) визначає, що Верховна Рада України протягом строку своїх повноважень не може двічі змінювати одні й ті самі положення Конституції. Тут слід звернутися до рішення Конституційного Суду України, яке тлумачить цю норму. Воно виникло на підставі конституційного подання Президента України, який просив дати офіційне тлумачення положень ч. 2 ст. 158 Конституції України. У конституційному надання поставлено питання про правомірність Верховної Ради України XIII скликання, яка принципи 28 червня 1996 нову Конституцію України, не порушуючи вимог ч. 2 ст. 158 Конституції України, вносити зміни до цієї Конституції. Аналіз частини другої ст. 158 Конституції дає підстави для висновку, про те, що право Верховної Ради змінювати положення Конституції України не залежить від того, чи приймала Конституцію України Верховна Рада XIII скликання, чи її прийняли до формування нового складу парламенту.

Здійснюючи превентивний конституційний контроль щодо відповідності вимогам ст. 157 і 158 законопроектів про внесення змін до Конституції України, Конституційний Суд України не обмежує повноваження Верховної Ради України вносити зміни до Конституції, а тільки забезпечує конституційність їх реалізації Верховною Радою, що є однією з основних гарантій стабільності Основного закону України.

Конституція гарантує конституційність законопроектів про внесення змін до Конституції, вимагаючи обов'язкове висновок Конституційного Суду України (ст. 159). Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 9 червня 1998 р. зміст ст. 159 Конституції України треба розуміти так: законопроект про внесення змін до Конституції України відповідно до ст. 154 і 156 Конституції України може розглядатися Верховною Радою України лише за наявності висновку Конституційного Суду України про те, що законопроект відповідає вимогам ст. 157 і 158 Конституції України. У разі внесення в процесі розгляду у Верховній Раді України поправок до законопроекту, він приймається Верховною Радою України за умови наявності висновку Конституційного Суду України про те, що законопроект з внесеними до нього змінами відповідає вимогам ст. 157 і 158 Конституції України. Суб'єктом конституційного подання з цих питань є Верховна Рада України.

8 грудня 2004 Верховною Радою України був прийнятий Закон "Про внесення змін до Конституції України", який змінює редакцію наступних статей Основного закону: ст. 76, 78, 81 - 83, 85, 87, 89, 90, 93, 98, 112 - 115. 2010 – визнили цей закон не відповідним конституції.