55. Виборче право і виборча система, співвідношення понять.

Термін «виборче право» в юридичній літературі інтерпретується в двох значеннях - об'єктивному і суб'єктивному.

Об'єктивне виборче право - це один із головних конституційно-правових інститутів, якого складають норми, що регулюють суспільні відносини, пов'язані з формуванням представницьких та інших виборних органів публічної влади (державної влади і місцевого самоврядування). Цей інститут характеризується такими особливостями:

1)  він більшою мірою (порівняно з іншими конституційно-правовими інститутами) зазнає впливу норм міжнародного права;

2)  значна частина його норм є полівалентними, себто такими, що одночасно належать до двох та більше галузей права;

3)  переважна більшість норм цього інституту є процесуальними нормами.

Норми інституту виборчого права встановлюють: принципи виборчого права; вимоги до виборців і кандидатів; порядок утворення та діяльності виборчих органів; процедуру висування і реєстрації кандидатів; статус виборців та інших суб'єктів виборчого процесу; процедуру ведення передвиборної агітації та голосування; порядок визначення результатів виборів тощо.

Суб'єктивне виборче право - закріплене Конституцією України (ст. 38) і гарантоване державою право громадянина України вільно обирати та бути обраним до виборних органів публічної влади (державної влади і місцевого самоврядування). При цьому можна виділити активне (право обирати) і пасивне (право бути обраним) виборче право. Громадяни, які за Конституцією України користуються активним виборчим правом, називаються виборцями, а сукупність виборців у межах України, територіальної громади, адміністративно-територіальної одиниці або виборчого округу складає виборчий корпус (електорат).

Термін «виборча система» в науці конституційного права також використовується у двох значеннях - широкому і вузькому.

У широкому значенні під виборчою системою розуміють систему суспільних відносин, які складаються з виборами органів публічної влади та визначають порядок їх формування. Ці відносини регулюються конституційно-правовими нормами, які в сукупності утворюють конституційно-правовий інститут виборчого права.

Виборча система у вузькому значенні - це певний спосіб розподілу депутатських мандатів між кандидатами залежно від результатів голосування виборців або інших уповноважених осіб.

56. Виборче право України: поняття, джерела й основні принципи

Поняття виборчого права вживається в двох значеннях: об'єктивному і суб'єктивному. В об'єктивному значенні - це система правових норм, регулюючих порядок формування представницьких органів державної влади і місцевого самоврядування. Ці норми містяться в Конституції України, у виборчому законодавстві. У науці прийнято розрізняти норми матеріальні та процесуальні. Норми, які закріплюють принципи виборів, їх керівні основи і містяться, як правило, в Конституції, прийнято називати матеріальними нормами виборчого права. Норми, що регулюють порядок і організацію проведення виборів і містяться в Законах про вибори, називаються процесуальними нормами виборчого права.

Суб'єктивне виборче право - це право громадянина обирати органи державної влади і місцевого самоврядування (активне) і право (можливість) бути обраним до цих органів (пасивне). Активне виборче право на всіх виборах мають громадяни, які досягай 18 років. Для пасивного виборчого права встановлені додаткові умови: вищий віковий ценз (наприклад, 35 років - для Президента, 21 рік - для народного депутата), інші умови (наприклад, Президент до обрання повинен протягом 10 років проживати в Україні, знати українську мову; депутат Верховної Ради - п'ять років прожити в Україні).

Виборче право в Україні має свої джерела. Ними є нормативні акти, у яких містяться конституційно-правові норми, що визначають порядок проведення виборів. До них відносяться: Конституція України, Закони України «Про вибори народних депутатів України», «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів», «Про вибори Президента України», рішення Центральної виборчої комісії й ін.

Як проголошує Конституція України у статті 71, громадяни України беруть участь у вільних виборах на підставі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.

Загальним є таке виборче право, коли всі дорослі громадяни мають право брати участь у виборах. Громадянин України, який досяг 18 років, має право обирати, а після досягнення віку, встановленого Конституцією і чинними виборчими законами, бути обраним до органів державної влади й до виборних органів місцевого самоврядування. Законом «Про вибори народних депутатів України» встановлене обмеження участі у виборах тільки тих громадян України, які визнані судом недієздатними (частина дев'ята статті 2 Закону).

Пряме виборче право означає, що громадяни України безпосередньо обирають депутатів шляхом голосування за кандидатів у депутати, включених до виборчого списку партії (блоку).

Рівне виборче право — це така система організації виборів, за якої громадянин України бере участь у виборах депутатів на рівних умовах.

Таємне голосування передбачає відсутність будь-якого контролю над волевиявленням виборців.

Вільні вибори означають, що участь у виборах в Україні є правом, а не обов'язком громадян. Самі виборці вирішують, брати участь їм у виборах чи ні: громадянам забезпечуються умови для вільного формування своєї волі та її вільного виявлення при голосуванні. Застосування насильства, погроз, обману, підкупу або яких-небудь інших дій, що перешкоджають вільному формуванню і вільному виявленню волі виборця, забороняється. Добровільність участі у виборах передбачає, що ніхто не може бути примушений до участі або неучасті у виборах.