35. Громадянство в Україні:поняття і законодавче регулювання.

Громадянство України - це стійкий, необмежений у просторі правовий зв'язок фізичної особи з Українською державою, засно­ваний на юридичному визнанні державою цієї особи громадяни­ном України, внаслідок чого особа і держава набувають взаємних прав і обов'язків в обсязі, передбаченому Конституцією та закона­ми України.

Принципи громадянства:

Єдине громадянство; запобігання виникнення випадків без громадянства; неможливість позбавлення громадян Укр. Його громадянства; право на зміну гром-ва і т.д.

Система конституційно-правових норм, що регулюють питання громадянства, складає головний конституційно-правовий інсти­тут - інститут громадянства. Джерелами цього інституту є:

1. Конституція України.

2. Закон України «Про громадянство України» в редакції Зако­ну від 18 січня 2001 р.

3. Чинні міжнародні договори України з питань громадянства.

4. ЗУ «Про правовий статус закордонних Українців» від 4-го вересня 2004 року.

5. Підзаконні акти (наприклад, Указ Президента України від 27 березня 2001 р. № 215/2001 «Питання виконання Закону Украї­ни «Про громадянство України»).

Норми цих актів, виходячи з визнання права на громадянство як природного права людини1, закріплюють принципи громадян­ства та регламентують порядок набуття і припинення громадян­ства, повноваження органів державної влади та інших організа­цій, які беруть участь у вирішенні питань громадянства, і поря­док їх вирішення.

міжнародно-правові норми з питань громадянства, які зафіксовані у міжнародних актах універсального і спеціального характеру. До них можна віднести:

а) Гаазьку Конвенцію, що регулює деякі питання, пов'язані з колізією законів про громадянство від 12 квітня 1930 р.;

б) Статут ООН;

в) Загальну декларацію прав людини;

г) Конвенцію Ради Європи про скорочення випадків багатогромадянства та про військову повинність у випадках багатогромадянства від 6 травня 1963 р.;

д) Міжнародну конвенцію про ліквідацію всіх форм расової дискримінації від 21 грудня 1965 р.;

e) Міжнародний пакт про громадянські і політичні права від 16 грудня 1966 р.;

е) Конвенцію про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок від 18 грудня 1979 р.;

ж) Конвенцію про права дитини від 20 листопада 1989 р.;

з) Європейську Конвенцію про громадянство від 6 листопада 1997 р. та ін.

36. Способи, порядок і умови набуття громадянства в Україні.

ст. 6 Закону України «Про громадянство України» вста­новлює, що громадянство України набувається за такими підста­вами

1. За народженням (філіація). Філіація є основним способом набуття громадянства України. При цьому громадянство за народженням набувається на основі принципів «права крові» або «пра­ва ґрунту». У першому випадку дитина набуває грома­дянства батьків (одного з батьків) незалежно від місця народжен­ня, у другому - дитина стає громадянином тієї держави, на тери­торії якої вона народилася, незалежно від громадянства батьків. У Законі України «Про громадянство України» закріплено принцип крові - особа, батьки або один із батьків якої на момент її наро­дження були громадянами України, є громадянином України (ст. 7). В окремих випадках застосовуються і елементи принципу ґрунту: - якщо особа народилася на території України від осіб без гро­мадянства, які на законних підставах проживають на території України;

- якщо особа народилася за межами України від осіб без гро­мадянства, які на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства іншої держави, є громадянином України та ін..

2. За територіальним походженням. - особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України».

При цьому іноземці, які набувають громадянства України за територіальним походженням та подали зобов'язання припини­ти іноземне громадянство1, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до упов­новаженого органу України протягом двох років з моменту ре­єстрації їх громадянами України.

3. Внаслідок прийняття до громадянства (натуралізація) . В юридичній літературі розрізняють натуралізацію за законом (усиновлення, встановлення над особою опіки) та натура­лізацію за заявою. Натуралізація за заявою передбачає необхідність подання в письмовій формі відповідної заяви на ім'я Президента України, яка скріпляється підписом заявника із зазначенням дати скла­дання.

Умовами прийняття до громадянства України є:

1) визнання і дотримання Конституції України та законів України;

2) подання декларації про відсутність іноземного громадянства (для осіб без громадянства) або зобов'язання припинити іноземне громадянство (для іноземців)'.

3) безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п'яти років (ценз осілості).

4) отримання дозволу на імміграцію.

5) володіння державною мовою або її розуміння в обсязі, до­статньому для спілкування.

6) наявність законних джерел існування

Закон також установлює перелік осіб, які не приймаються до громадянства України. До них, зокрема, належать особи, які:

1) вчинили злочин проти людства чи здійснювали геноцид;

2) засуджені в Україні до позбавлення волі за вчинення тяжко­го або особливо тяжкого злочину (до погашення або зняття су­димості);

3) вчинили на території іншої держави діяння, яке визнано за­конодавством України тяжким або особливо тяжким злочином.

4. Внаслідок поновлення у громадянстві.

5. Внаслідок усиновлення.

6. Внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здо­ров 'я, у дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім 'ю або передачі на виховання в сім 'ю патронатного вихователя.

8. У зв 'язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини.

9. Внаслідок визнання батьківства чи материнства або вста­новлення факту батьківства чи материнства.

10. За іншими підставами, передбаченими міжнародними до­говорами України. Такими підставами можуть бути, наприклад, оптація (вільний вибір громадянства тієї чи іншої держави в разі переходу частини території від однієї держави до іншої або прого­лошення частини території колишньої держави новою незалежною державою) або трансферт (перехід частини території супрово­джується зміною громадянства без права вибору).