37. Домашнє гоподарство як суб’єкт ринкової економіки. Функції домашніх господарств.

Домашнє гоподарство- економічна ланка, що складається із однієї або декількох осіб, поєднаних із метою забезпечення всім необхідним для життя, тоюто об’єднаних спільним веденням господарства.

Функції домашніх господарств:

1) забезпечує відтворення людського фактору економіки

2) є власником та постачальником виробничих ресурсів

3) утворює сферу особистого споживання

4) здійснює заощадження, які є основними інвестиційними ресурсами економіки.

38.Основні джерела та функції доходів домашніх господарств .

Основні джерела доходів домогосподарств.

1) доходи домогосподарств, як власники ресурсів, що пропонуютьсясуспільним виробництвом, тобто факторні доходи:

2) заробітна плата

3) рента

4) прибуток

5) прибуток

6) трансфертні доходи( пенсії, субсидії).

7) доходи від особистого підсобного господарства.

8) інші доходи, до яких відносять спадок, подарунки, призи.

8)сукупний дохід домогосподарств – сума доходів в грошові і натуральні формі, одержаних з будь-яких легальних джерел.

Функції доходів домашніх господарств:

1) Добробуту- доходи забезпечують певний рівень життя населення.

2) Мотивація- створюють стимули, формують мотиви ефективної економічної діяльності та раціональної споживчої поведінки.

3) Соціальна- формують відповідну якість життя , яка охоплює:

а) - умови праці:

-умови життя:

- умови відпочинку:

б) соціальні гарантії і забезпечення:

в) охорону правопорядку та дотримання прав людини:

г) стан навколишнього середовища:

д) наявність вільного часу та можливості ефективного використання:

е) суб’єктивні відчуття стабільності, комфортності.

39. Поняття прожиткового мінімуму та оптимального споживчого бюджету.

Прожитковий мінімум- вартість набору товарів та послуг, розраховані за нормами і нормативами забезпеченості першочерговими життєвими засобами.

Оптимальний споживчий бюджет- відображає величину структуру споживання матеріальних і духовних благ, які забезпечують найповніше й розумне задоволення потреб людини за даногорівня розвитку продуктивних сил.

40. Підприємство як суб’єкт ринкової економіки. Функції підприємництва.

Підприємництво- самостійний суб’єкт господарування, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування , або іншими суб’єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково- дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку передбаченому чинним законодавством.

Функції підприємства:

1) Організаційна- забезпечення виробництва товарів і послуг, їх реалізація;

2) Відтворювальна- здійснення інвестування капіталу у розвиток, оновлення, розширення усіх своїх підрозділів.

3) Соціальна- задоволення суспільних потреб, надання засобів існування для найманих працівників.

41.Класифікація підприємств. Вплив держави на економіку підприємств.

За формою власності:

1) приватне підприємство- підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи субєкта господарювання.

2) колективне підприємство - підприємство, що діє на основі колективної власності.

3) комунальне - підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади.

4) державне - підприємство, що діє на основі державної власності.

5) змішане - підприємство,засноване на змішаній формі власності (на базі обєднання майна різних форм власності).

Залежно від спопсобу утворення ( заснування) та формування статутного фонду:

1) Унітарне підприємство- створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не поділений на частки, затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підпроиємства.

2) корпоративне підприємство- утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням, діє на основі обєднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників , їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ним створюється, участі засновників у розподілі доходів та ризиків підприємства.

За приналежністю капіталу:

1) національні підприємства- капітал належить підприємцям даної країни;

2) підприємства з іноземними інвестиціями- підприємства, у статутному фонді якого іноземна інвестиція становить не менше як 10%.

3) іноземні підприємства- підприємства, у статутному фонді якого іноземна інвестиція становить 100%.

4) змішані (спільні)- капітал належить підприємцям двох або більше країн.

За розмірами:

1) малі підприємства- підприємства, в яких середньо облікова чисельність працюючих за звітний рік не перевищує п’ятдесяти осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції за цей період не перевищує суми, еквівалентної п’яти стам тисячам євро за середньорічним курсом НБУ щодо гривні.

2) великі підприємства-- підприємства, в яких середньо облікова чисельність працюючих за звітний рік перевищує тисячу осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції за рік перевищує суми, еквівалентну п’яти мільйонам євро за середньорічним курсом НБУ щодо гривні.