61. Циклічність економічного розвитку . Типи економічних циклів.

Циклічність економічного розвитку – це форма руху національної економіки і світового господарства в цілому, яка передбачає зміну революційних та еволюційних стадій розвитку економіки, економічного прогресу. Циклічність економічного розвитку відображається коливанням, які регулярно повторюються за певний проміжок часу. Для ринкової економіки характерним є циклічний розвиток - економічне зростання змінюється спадом виробництва, піднесення – кризою, депресією. Основні причини циклічності економічного розвитку:

1) НРТ – технічні нововведення впливають на інвестиції та споживчі витрати та відповідно на виробництво , рівень цін, зайнятість.

2) Політичні зміни та форс мажорні обставини (напр.. війни, зміни політичних режимів, природні катаклізми)

3) зміни в кредитно – грошовій політиці, коливання обсягів грошової маси.

4) нестача внутрішніх інвестиційних ресурсів.

5) зміни цін на основі ресурси.

Основні типи економічних циклів та їх матеріальна основа:

1) малі цикли (2-4 роки) – коливання ділової активності зумовлені у грошових відносинах. Це грошові кризи ( платіжні кризи , кризи позичкового капіталу), причинами яких є порушення рівноваги на грошовому ринку.

2) середні цикли (7 – 12 років) – їх зумовлює необхідність фізичного оновлення засобів виробництва у наслідок чого збільшується обсяги виробництва проміжного продукту . Ці цикли називають циклами відтворювального процесу;

3) довгі цикли (40-60 років) – їх спричиняє необхідність структурного оновлення технологічного способу виробництва.

62. Характеристика ділового циклу. Антициклічна політика держави.

Діловий цикл виявляється в пожвавлені чи спаді економічної активності всіх суб’єктів суспільства. Діловий цикл – це коливання обсягів національного виробництва, доходів, зайнятості,що як правило тривають від двох до десяти років. Такі цикли властиві всім країнам з розвиненою ринковою економікою .

Антициклічна політика - це дії уряду по регулюванню фінансових потоків, грошового обігу з метою наблизити обсяг валового національного продукту країни до його можливого в даних умовах, потенційного рівня і з метою утримати при цьому в припустимих межах інфляцію, забезпечити високий рівень зайнятості. Антициклічна політика - найбільш типова форма прояву фіскальної політики, що відповідає більш-менш стійкому стану економіки. Вона покликана, з одного боку, запобігти перехід у хиткий кризовий стан, для чого треба утримувати економічні параметри у визначених межах, і з іншого боку, покращувати сформовану економічну ситуацію, прагнучи наблизити макроекономічні показники до оптимальних.

Держава, як контролюючий орган, необхідно для проведення стабілізаційної політики - комплексу заходів макроекономічної політики, спрямованих на стабілізацію економіки. Рецептів державного втручання в економіку в умовах макроекономічної нестабільності досить багато. Однак загальні принципи впливу на рівень ділової активності зводяться до наступних положень: в умовах спадів уряд повинен проводити стимулюючу політику, а в умовах підйому - стримуючу макроекономічну політику, прагнучи не допустити сильного "перегріву" економіки (інфляційного розриву).