45.Адміністративні правовідносини: сутність, види, структура.

«Адмі­ністративні правовідносини» як суспільних відносин, що виникають у сфері державного управління і врегульовані нормами адміністративного права. Будучи різновидом правовідносин, вони мають такі ж ознаки, що й останні. Водночас, їм властиві певні особливості, зокрема: а) обов’язковою стороною є державний орган або його посадова особа; б) права й обов’язки сторін цих відносин пов’язані з діяльністю органів державного управління; в) як правило, відносини будуються за принципом «влада-підпорядкування»; г) у випадку порушення адміністративно-правової норми відповідальність наступає перед державою; д) виникають за ініціативи будь-якої сторони і, при цьому, згода іншої сторони не потрібна; ж) спори, які виникають між сторонами, у більшості випадків розглядаються в адміністративному порядку тощо.

Структуру адміністративно-правових відносин становлять: 1) об’єкт (дія, поведінка людей, матеріальні предмети, речі); 2) суб’єкт (індивідуальні суб’єкти: громадяни, іноземці, особи без громадянства, біженці; колективні суб’єкти: державні органи, підприємства, установи, організації, громадські організації, релігійні організації, політичні партії тощо); 3) зміст (сукупність прав і обов’язків сторін)

Слід мати на увазі, що адміністративні правовідносини є досить різноманітними й багатоаспектними і їх можна класифікувати на види за:—функціями: регулятивні та правоохоронні;— кількісним складом учасників: двосторонні й багатосторонні;—складом учасників: адміністративні правовідносини органів виконавчої влади загальної компетенції (КМУ, рада міністрів АРК); адміністративні правовідносини органів виконавчої влади галузевої компетенції стосовно суб’єктів управління, які знаходяться у їх віданні; адміністративно-правові відносини органів виконавчої влади міжгалузевої компетенції надвідомчого характеру щодо вирішення спеціальних питань, здійснення контрольно-наглядових повноважень; адміністративно-правові відносини внутрішньоорганізаційного характеру конкретного державного органу і підприємств, установ і організацій, безпосередньо підпорядкованих йому;—сферою виникнення: відносини у сфері виконавчої влади; відносини у сфері недержавного управління; —характером зв’язків сторін: вертикальні та горизонтальні.Важливо усвідомити, що адміністративні правовідносини не можуть існувати без юридичних фактів, тобто обставин, з якими пов’язуються їх виникнення, зміна та припинення. Юридичні факти є досить різноманітними і класифікуються на види за:— наслідками, що наступили: правоутворюючі, правозмінюючі, правоприпиняючі;—наявністю або відсутністю зв’язку юридичного факту з волею суб’єкта: дії, події. У свою чергу, дії можуть бути правомірними та неправомірними

46.Суб'єкти адміністративного права: сутність, види, особливості адміністративної правосуб'єктності.

Суб' єкти адміністративного права - це фізичні та юридичні особи, які відповідно до встановленого адміністративного законодавством та адміністративно-правових норм наділені певним обсягом прав та обов'язків у сфері адміністративно-правового регулювання управлінських відносин, а також реалізують функції виконавчої влади.

Ознаки суб'єктів адміністративного права:- Володіння відповідно до приписів адміністративно-правових норм здатністю мати або реалізовувати (безпосередньо або через представника) права та юридичні обов'язки у сфері державного управління, тобто володіння адміністративною правосуб'єктністю;- Володіння потенційною можливістю реально брати участь в адміністративно-правових відносинах;- Зовнішня самостійність у реалізації своїх прав та обов'язків у сфері державного управління.Необхідно розмежовувати поняття "суб'єкти адміністративного права" і "суб'єкти адміністративних правовідносин". Суб'єкт права може визначатись абстрактно у загальному вигляді. Суб'єкт правовідносин завжди конкретний. Суб' єкт права не завжди є суб' єктами правовідносин. Останнім він стає з моменту реалізації своїх прав та обов'язків у сфері виконавчої влади.Для того, щоб суб'єкт адміністративного права став суб'єктом адміністративно-правових відносин, потрібні такі умови:- наявність норми адміністративного права, яка передбачає певні права та обов'язки - наявність у суб'єкта адміністративної правосуб'єктності;- наявність юридичного факту як підстави для виникнення або припинення адміністративних правовідносин. Важливим є розмежування таких подібних категорій, як «суб’єкт адміністративних правовідносин» і «суб’єкт адміністративного права». Слід зазначити, що ці поняття не є тотожними, оскільки суб’єкт адміністративних правовідносин — це реальний, фактичний носій певних прав і обов’язків у конкретному адміністративному правовідношенні. Стосовно суб’єкта адміністративного права слід зазначити, що він є потенційним претендентом на участь в адміністративному правовідношенні, однак може й не брати цієї участі. Як для суб’єктів адміністративних правовідносин, так і для суб’єктів адміністративного права важливо володіти адміністративною правосуб’єктністю, тобто:—адміністративною правоздатністю (здатністю мати суб’єк­тивні права й обов’язки у сфері державного управління);—адміністративною дієздатністю (здатність самостійно реалі­зовувати суб’єктивні права й обов’язки у сфері державного управління);— адміністративною деліктоздатністю (здатність самостійно нести відповідальність за свої проступки).Адміністративною правосуб’єктністю володіють як індивідуальні, так і колективні суб’єкти.До індивідуальних суб’єктів належать: громадяни України, іноземці й особи без громадянства, біженці до колективних суб’єктів — органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування; підприємства, установи, організації незалежно від форми власності; громадські організації, релігійні організації тощо.Особливість адміністративної правосуб’єктності індивідуальної особи проявляється в тому, що: а) адміністративна правоздатність наступає з моменту реєстрації народження й закінчується зі смертю особи; б) адміністративна дієздатність поділяється на три види: повна (осудна особа, яка досягла 18 років); часткова (осудна особа, яка досягла, наприклад, 15 років); обмежена (особа обмежена судом в окремих правах: отримувати зарплату, заключати договори матеріального характеру); в) адміністративна делікто­здатність — це здатність особи нести адміністративну відповідальність за свої проступки (осудна особа, яка досягла 16 років).

Адміністративно-правове становище суб'єктів адміністративного права визначається обсягом і характером їх правосуб'єктності, яку визначають адміністративна правоздатність і дієздатність [23, с. 43].

Під адміністративною правосуб'єктністю необхідно розуміти потенційну здатність суб'єкта мати права та обов'язки (адміністративна правоздатність) у сфері державного управління і їх реалізовувати в зазначеній сфері (адміністративна дієздатність).

Адміністративна правоздатність - це здатність суб'єкта мати права й обов'язки у сфері державного управління. Правоздатність з'являється з моменту виникнення суб'єкта (народження, створення та державної реєстрації), припиняється - з моменту зникнення суб'єкта (з моменту ліквідації - щодо юридичної особи або смерті - фізичної особи).

Адміністративна дієздатність - це здатність суб'єкта самостійно реалізовувати надані йому права і виконувати покладені на нього обов'язки у сфері державного управління. Складовою дієздатності є адміністративна деліктоздатність, тобто здатність суб'єкта нести за порушення адміністративно-правових норм юридичну відповідальність. Тобто вона означає, що фізична особа буде нести адміністративну відповідальність, а юридична буде нести відповідальність в адміністративному порядку, включаючи матеріальну [18, с.98].

Суб' єктивні права у сфері державного управління - це надана і гарантована державою, а також закріплена в адміністративно-правових нормах міра можливої (дозволеної) поведінки у правовідносинах, яка забезпечена обов'язком іншого суб'єкта правовідносин.