26. Поняття, види та форми зайнятості

Зайнятість – це діяльність громадян пов’язана з задоволенням особистих і суспільних потреб працездатного населення щодо створення сукупного продукту.

За характером діяльності зайнятiсть може бути такою:

• робота на пiдприємствах, в органiзацiях, установах, фiрмах вcix форм власностi i господарювання;

• робота за кордоном i на спiльних пiдприємствах;

• виконання державних i громадських обов’язкiв;

• служба в законних вiйськових формуваннях;

• навчання в денних навчальних закладах;

• ведення домогосподарства i пiдсобного господарства;

• виховання дiтей в сім’ї;

• догляд за хворими, iнвалiдами та людьми похилого вiкy;

• iншi види дiяльностi, якi встановленi законом.

• За галузевою належнiстю зайнятiсть може бути:

• у сферi матерiального виробництва;

• у сферi нематерiального виробництва i обслуговування;

• в окремих великих галузях (у промисловостi, будiвництвi, с/г, на тpaнcпopтi i у зв’язку, у науцi, мистецтвi i т.п.)

За соцiальною належнiстю люди бувають зайнятi: у робiтниках; у службовцях; в управлiнському персоналi; у фермерах; у підприємцях.

За формами власностi зайнятi: у державному секторi; в акцiонованiй колективнiй власності; в приватнiй власностi.

За територіальною ознакою: зайняті в окремих регіонах, економічних районах, адміністративно-господарських одиницях

За статево-віковою ознакою: чоловіки і жінки; молодь, особи середнього та похилого віку;

Форми зайнятості: регламентована (стандартна, зареєстрована), нерегламентована (нестандартна, незареєстрована)

За формами організації робочого часу:

повна зайнятість – це зайнятість протягом повного робочого дня (тижня, сезону, року), яка приносить дохід в нормальних для конкретного регіону розмірах;

неповна зайнятість – це зайнятість певної особи або протягом неповного робочого часу, або з неповною оплатою, або з неповною ефективністю.

За статусом діяльності:

первинна зайнятість – це зайнятість за основним мiсцем роботи, тобто там, де знаходиться трудова книжка особи;

вторинна зайнятiсть – це зайнятiсть додаткова, на iншому пiдприємствi або нерегламентована.

За характером організації робочих місць та робочого часу:

стандартна зайнятість, яка характеризується роботою у виробничому приміщенні роботодавця; стандартним навантаженням протягом дня, тижня, року; наявністю стабільного робочого місця;

нестандартна зайнятість не відповідає стандартним типовим правилам і потребує спеціального правового регулювання.

За стабільністю трудової діяльності:

постійна зайнятість, яка відзначається відносною стабільністю місця роботи;

тимчасова зайнятість, яка пов’язана з тимчасовим, епізодичним або сезонним характером роботи.

За формами правового регулювання:

нелегальна зайнятість (тіньовий ринок праці) – діяльність громадян не регламентується жодними державними документами;

легальна зайнятість забезпечення місцем роботи відповідно до нормативно-правових норм про працю.

27. Суть та види безробіття. Закон Оукена.

Безробіттям називається соціально-економічна ситуація у суспільстві, за якої частина активних працездатних громадян не може знайти роботу, яку вони здатні виконувати, що обумовлено переважанням пропозиції над попитом. Безробітні громадяни у визначенні МОП – особи віком 15-70 років (зареєстровані та незареєстровані у державній службі зайнятості), які одночасно відповідають трьом умовам:

• не мають роботи (прибуткового заняття);

• шукають роботу або намагаються організувати власну справу протягом зазначеного тижня;

• готові приступити до роботи протягом двох наступних тижнів.

Безробiття становить макроекономiчну проблему, оскiльки чинники, якi на нього впливають, є передусiм економiчнi, а саме:

• структурні зрушення в економiцi, якi призводять до масштабних змiн у структуpi й кiлькостi попиту на робочу силу i мають особливо тяжкi наслiдки в перiоди стагнацiї або зниження ділової активностi;

• зниження темпів економічного розвитку, що спричинюються до зменшення кiлькостi робочих мiсць, порушення збалансованості чисельності працiвникiв з кiлькiстю робочих мiсць;

• недостатнiй сукупний попит;

• iнфляцiя, яка виявляється в скороченнi капiтальних вкладів, а також у зниженнi реальних доходiв населення, що зумовлює збiльшення пропонування робочої сили за умови зниження попиту на неї;

• спiввiдношення цiн на фактори виробництва, яке веде до переважання працеощадних технологiй;

• сезоннi коливання виробництва, якi викликають змiни в попитi на робочу силу;

• НТП, наслiдки якого посилюють безробiття через комплексний вплив, котрий виявляється, по-перше, у впровадженнi працеощадних технологiй, автоматизацiї виробництва, що витискає велику кiлькiсть неквалiфiкованої працi; по-друге, в ускладненнi виробництва, що неминуче спричинюється до спецiалiзацiї, а отже, збiльшення структурних диспропорцiй мiж попитом i пропонуванням робочої сили.

Соцiальнi чинники:

• недосконале трудове законодавство як результат компромісу мiж вимогами працiвникiв i профспiлок, з одного боку, i державою – з другого, посилює негнучкiсть ринку працi, призводить до скорочення попиту на живу працю в пiдприємцiв, зменшуючи її питому вагу;

• трансфертнi платежi, що впливають як на зниження, так i на пiдвищення безробiття;

• недостатня професiйна i територiальна мобiльнiсть робочої сили;

• недостатнiй розвиток програм зайнятостi;

• низький piвeнь i статус системи освiти, професiйної пiдготовки i перепiдготовки;

Демографічні чинники:

• зміни в чисельності населення;

• змiни статево-вікової структури.

Безробіття проявляється у двох формах: абсолютне і відносне.

До абсолютного належить:

фрикцiйне безробiття, яке пов’язане з перемiщенням осiб з однiєї роботи на iншу, з однiєї мiсцевостi — до iншої. Отже, це своєрiдна соцiальна, суперечнiсть, яку розумiють як проблему пошуку відповідної роботи;

структурне безробiття, яке виникає в результатi структурних зрушень в економiцi, що впливають на структуру сукупного политу на робочу силу: на однi професiї попит пiдвищується, на iншi – падає;

циклічне безробiття, яке виявляється в умовах спаду фази економічного циклу.

Відносне безробіття включає в себе:

Добровільне безробіття (виникає тоді, коли працівник звільняється за власним бажанням, оскільки він не задоволений рівнем оплати праці, умовами роботи, психологічним кліматом в колективі).

Вимушене безробіття (виникає тоді, коли працівник не бажає звільнятися, а адміністрація проводить скорочення персоналу).

Конверсiйне безробiття (спричиняється скороченням чисельностi армії i перепрофiлюванням пiдприємств вiйськово-промислового комплексу на випуск цивiльної продукцiї).

Технологічне – пов’язане з переходом до нової техніки і технології, механізацією та автоматизацією виробництва, що супроводжується вивільненням робочої сили і наймом працівників принципово нових спеціальностей та кваліфікацій.

Сезонне безробіття стосується тих видів виробництва, які мають сезонний характер і в яких протягом року відбуваються різні коливання попиту на працю (с/г, будівництво)

Природній рівень безробіття = сума структурного і фрикційного.

Рівень безробіття = безробітні/ працездатного населення *100%

Закон Оукена: Відомий економіст Артур Оукен вивів закономірність про те, що безробіття та обсяг ВВП за умови повної зайнятості мають між собою прямий зв'язок. Тобто, він вважає, чим більше безробіття, тим більше відстає реальний обсяг ВВП від обсягу за умови повної зайнятості. Суть його закону полягає в тому, що якщо фактичний рівень безробіття перевищує природний на 1%, то реальний обсяг ВВП відстає на 2,5%. Це співвідношення називають законом Оукена.