49. Стан і структура трудових ресурсів. Трудовий потенціал.

Трудові ресурси – це частина працездатного населення, яка володіє фізичними й розумовими здібностями і знаннями, необхідними для здійснення корисної діяльності. До трудових ресурсів належать:

• населення в працездатному віці, крім непрацюючих інвалідів 1-ї і 2-ї груп та непрацюючих осіб, які одержують пенсію на пільгових умовах (жінки, що народили п'ять і більше дітей і виховують їх до восьми років, особи, які вийшли на пенсію раніше у зв'язку з тяжкими й шкідливими умовами праці);

• працюючі особи пенсійного віку;

• працюючі особи віком до 16 років.

В Україні за останні роки склалася несприятлива тенденція, яка визначається скороченням частки населення молодшого від працездатного і працездатного віку і збільшенням частки населення старшого працездатного віку. Основним джерелом поповнення трудових ресурсів є молодь, яка вступає в працездатний вік.

Трудовий потенціал – це інтегральна оцінка кількісних та якісних характеристик, здібностей і можливостей економічно активного населення, які реалізуються в межах і під впливом системи відносин. Він залежить від демографічних, професійно-кваліфікаційних, соціально – економічних факторів. Трудовий потенціал складається з багатьох компонентів: здоров'я; освіта; моральність, умотивованість і уміння працювати в колективі; творчий потенціал; активність; організованість; професіоналізм; ресурси робочого часу.

Розрізняють трудовий потенціал окремої людини, підприємства, суспільства.

Трудовий потенціал працівника – це його можлива трудова дієздатність та ресурсні можливості у сфері праці, які формуються на основі природних даних та життєвого досвіду. У трудовому потенціалі працівника можна виділити такі компоненти як особистий, психофізіологічний та кваліфікаційний потенціал.

Трудовий потенціал підприємства являє собою сукупну кваліфікацію та професійні здібності всіх працівників підприємства. У трудовому потенціалі підприємства можна виділити такі компоненти: кадровий, професійний, кваліфікаційний і організаційний.

Трудовий потенціал суспільства характеризує повну потенціальну сукупну здатність до суспільно корисної діяльності працездатного населення.

Величина трудового потенціалу суспільства визначається комплексом кількісних та якісних узагальнених показників. У кількісному відношенні трудовий потенціал суспільства характеризує можливості суспільства із залученням до суспільної праці населення. У якісному – реальні можливості з реалізації через участь у суспільно-корисній праці особистих здібностей і якостей.

49. Потреби і якість життя населення.

Якість життя – ступінь задоволення матеріальних, культурних і духовних потреб людини.

Якість життя визначається порівнянням фактичного рівня задоволення потреб із базовим. Такі процедури можна розділити на дві основні групи:

• засновані на суб'єктивній самооцінці;

• засновані на зовнішній об'єктивній оцінці.

Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) визначає якість життя як сприйняття людьми свого положення в житті залежно від культурних особливостей і системи цінностей та в зв'язку з їхніми цілями, очікуваннями, стандартами, турботами. Також вона пропонує оцінювати якість життя по параметрах:

• фізичні (енергійність, втома, фізичний дискомфорт, сон і відпочинок);

• психологічні (самооцінка, концентрація, мислення, негативні переживання, позитивні емоції);

• ступінь незалежності (повсякденна активність, працездатність, залежність від ліків і лікування);

• життя в суспільстві (повсякденна активність, соціальні зв'язки, дружні зв'язки, суспільна значущість, професіоналізм);

• навколишнє середовище (житло та побут, безпека, дозвілля, екологія);

• духовність і особисті переконання.