42. Вартість робочої сили і доходи населення.

Вартість робочої сили є своєрідною основою усієї системи доходів від суспільної праці. Доходи населення – це сукупність коштів і витрат у натуральному виразі для підтримання фізичного, морального, економічного й інтелектуального стану людини. Формування їх здійснюється за рахунок оплати праці працівників, виплат із соціальних фондів, підприємницьких доходів, доходів від особистого підсобного господарства та індивідуальної трудової діяльності, доходів з інших джерел. Сукупний дохід, що враховується в сімейному бюджеті, використовується на споживчі витрати, податки, збори, платежі та інші витрати, накопичення. Аналіз і прогнозування рівня життя здійснюється за такими показниками, як розподіл сімей за величиною доходу на сім'ю, розподіл сімей за доходом на одного члена сім'ї, розподіл за душовим доходом. Диференціація доходів визначається рівнем продуктивних сил і виробничих відносин і залежить від економічних, демографічних і соціальних факторів.

На формування доходів впливають такі фактори:

- нівелюючі – складання заробітків сім'ї, пенсії пенсіонерів, які живуть в сім'ї і вносять свою пенсію в бюджет сім'ї, допомоги, що одержують члени сім'ї.

- диференціюючі – наявність непрацездатних членів сім'ї, їхня кількість у сім'ї, співвідношення працюючих і непрацюючих членів сім'ї.

Залежно від джерел формування доходи можуть бути трудові і нетрудові.

Нетрудові доходи являють собою надходження від діяльності, що ведеться з відхиленням від прийнятих у суспільстві державних правових норм, норм моралі та поведінки громадян.

Об'єктивною характеристикою рівня грошових доходів є відповідність їх прожиткового мінімуму. Прожитковий мінімум являє собою показник обсягу і структури споживання основних матеріальних благ та послуг на мінімально допустимому рівні, що забезпечує підтримування активного фізичного стану різних соціально-демографічних груп населення.

реалізації поточних і перспективних соціальних програм на рівні регіону, підприємства

Профспілками України розроблені методичні підходи до розрахунку прожиткового мінімуму. Згідно з ними визначаються асортимент і вартісна величина «споживчого кошика» на продукти харчування, а також витрати на житлово-комунальні послуги, непродовольчі товари, транспортні послуги тощо. Більш правомірною та науково обґрунтованою категорією є мінімальний споживчий бюджет, що забезпечує нормальне відтворення робочої сили працездатних і нормальну життєдіяльність непрацездатних громадян. МСБ – це законодавчо встановлена в державі середньодушова місячна вартість набору продуктів харчування, непродовольчих товарів, оплати необхідних послуг, ліків, предметів побуту, в тому числі й довготривалого користування, задоволення в установлених межах культурних потреб, розрахованих на підставі науково обґрунтованих норм і нормативів з урахуванням національних особливостей.

43. Зарубіжний досвід оплати праці персоналу.

За кордоном виділяють три моделі оплати праці: американську, японську і західноєвропейську. У більшості галузей промисловості США переважають системи погодинної заробітної плати, зокрема фіксована і заохочувальна. При фіксованій системі оплати праці розмір заробітної плати визначається тривалістю відпрацьованого часу і прямо не ув'язується з обсягами виробленої продукції за цей проміжок часу, а при заохочувальній – враховується продуктивність праці робочого. Для американської моделі оплати праці є характерним широке використання оцінки робіт і оцінки заслуг. Як правило, в оцінці робіт виділяються три стадії: аналіз робіт, їх опис і зіставлення робіт з метою побудови ієрархії заробітної плати. Так, чинники оцінки робіт у промислових галузях США діляться на чотири основні категорії:

1. кваліфікація (рівень освіти, ініціативність, виробничий досвід);

2. трудові зусилля (фізичні, розумові);

3. відповідальність (за виробничий процес, матеріали і продукцію, безпеку праці тощо);

4. умови праці (нормальні, шкідливі).

Японська модель оплати праці передбачає довічний найм працівників. Організація оплати праці в японській моделі побудована, перш за все, на анкетних даних працівника, тобто враховуючи вік, стать, освіту, стаж тощо. На цій групі критеріїв базуються співвідношення тарифних ставок і окладів працівників японських фірм, в той час як результати праці і оцінка ділових і особистих якостей враховуються в останню чергу. На японських підприємствах застосовуються три види основних тарифних ставок: 1. особиста (основа традиційної організації оплати праці в Японії. Її величина визначається стажем і віком працівника); 2. трудова, (залежить від рівня кваліфікації і результативності праці робітника); 3. синтезована, (є поєднанням двох попередніх ставок і враховує чотири чинники: вік, стаж, рівень кваліфікації і результати праці).

Західноєвропейська модель оплати праці є проміжним варіантом між американською і японською. В якості головного критерію оплати праці виступає професійна підготовка працівника, в той час як вік і стаж є додатковими критеріями оплати праці. За цими чинниками здійснюється просування по службі, що призводить до підвищення величини заробітної плати. Характеризуючи західноєвропейську модель оплати праці, дослідимо особливості оплати праці в таких країнах із соціально-орієнтованою ринковою економікою, як Німеччина та Франція. У Німеччині умови оплати праці закріплюються тарифними договорами, що укладаються на рівні підприємства, округу, землі. На підприємствах Німеччини найбільш широко використовуються акордна і погодинна системи оплати праці. У Франції заробітна плата працівників визначається сторонами в трудових угодах і колективних договорах. Проте багато питань оплати праці регулюються законом. Особливе місце в організації оплати праці на підприємствах займає індивідуалізована оплата, в основі якої покладено те, що підвищення основної заробітної плати, так само як і нарахування премій і надбавок, повинно бути тісно пов'язано з конкретними результатами праці.