45.Норми права та інші соціальні норми:співвідношення

Співвідношення права з іншими соціальними нормами визначається трьома моментами: їх єдністю, відмінностями і взаємодією.

Єдність полягає в тому, що право, звичаї, мораль, корпоративні норми – всі вони відносяться до соціальних норм. Ознаки соціальних норм, про які ми говорили вище, в повній мірі відносяться до норм права. Всі ці явища належать до соціальних регуляторам, виконуючи подібні соціальні функції; вони викликаються до життя аналогічними причинами і обумовлені умовами життя даного суспільства. Крім цього, у соціальних норм є спільні риси і з точки зору засобів забезпечення. Всі вони виконуються в більшій мірі добровільно, під впливом свідомості і переконаності людей в їх корисності. Заходи громадського впливу, перш за все сила громадської думки, підтримують всі види соціальних норм, у тому числі і правові. Інша справа, що для правових норм ці заходи не є єдиним засобом забезпечення.

Відмінності соціальних норм багатопланові. Вони визначаються насамперед властивостями правових норм, зазначених вище. Основними критеріями розмежування правових та інших соціальних норм є способи їх формування та забезпечення, про що вже говорилося. Крім цього, норми права відрізняються від інших соціальних норм

– За формою вираження. Правові норми фіксуються в офіційних нормативних актах, що видаються органами держави. Інші норми існують у свідомості людей, в різних знакових системах та інших формах об'єктивації, не мають офіційного характеру;

– За сферою дії. Норми права регулюють суспільні відносини, що піддаються правовому врегулюванню і потребують ньому. Як правило, це найбільш значущі суспільні відносини. Інші соціальні норми можуть регулювати як ті ж сфери, що і правові норми, так і відносини, байдужі з точки зору права. З іншого боку, правові норми зачіпають ряд відносин, нейтральних з точки зору моралі і інших соціальних норм, відносин, не порушених цими регуляторами.

Крім того, норми права поширюють свою дію на всіх осіб, які перебувають на території держави або адміністративно-територіальної одиниці. Всі інші норми в тій чи іншій мірі локалізовані, сфера їх дії значно уже;

– По тенденціям розвитку. Норми права з'являються лише на окремій стадії розвитку суспільства. При цьому невід'ємною властивістю права є динамізм, що дозволяє йому трансформуватися разом з суспільством. Звичаї і норми моралі з'явилися раніше правових норм, при цьому вони більш консервативні, повільніше формуються і повільніше зникають.

46.Особливості соціального регулювання в первісному суспільстві

Соціальна організація первісного суспільства характеризувалася сімейною родовою общиною, якою керували її найбільш авторитетні і досвідчені представники. В основі сімейної общини лежали родинні стосунки, існувала фіксована система поділу праці, розподілу здобичі, шлюбно-сімейних відносин.

На більш пізніх стадіях розвитку первісного суспільства виникають племена, що об’єднали близькі роди, а потім і союзи племен. Укрупнення суспільних структур було вигідне суспільству: воно дозволяло ефективніше протистояти силам природи, створювало можливість для спеціалізації управління, дозволяло успішніше відбивати агресію сусідів. Разом з тим укрупнення сприяло швидшому освоєнню нових знарядь і прийомів праці.

Однак сама можливість об’єднання вирішально залежала від рівня розвитку економіки, від продуктивності праці, що визначали, яку кількість людей могла прогодувати певна територія. Словом, така соціальна організація первісного суспільства забезпечувала гармонійну взаємодію людини і природи.

Управління і влада первісного суспільства характеризувались наступними ознаками. Усі найважливіші питання вирішувалися загальними зборами. Кожен дорослий мав право брати участь в обговоренні й вирішенні будь-якого питання. Для здійснення оперативного управління обирався старійшина — найшанованіший член роду. Посада ця була не тільки виборною, але й змінюваною: як тільки з’являвся сильніший, розумніший, досвідченіший, він замінював старійшину. Особливих протиріч при цьому не виникало, оскільки, з одного боку, жодна людина не відокремлювала себе (і своїх інтересів) від роду, а з другого — посада старійшини не давала ніяких привілеїв (крім поваги): він працював разом з усіма й одержував свою частку, як і усі. Влада старійшини ґрунтувалася виключно на його авторитеті, повазі до нього інших членів роду.

Плем’я очолювала рада старійшин, що представляли відповідні роди. Рада обирала вождя племені. Ця посада на ранніх етапах суспільного розвитку також була змінюваною і не давала привілеїв. Союз племен керувався союзом вождів племен, що обирав вождя союзу (іноді двох, один із яких був військовим вождем).

Нормативне регулювання було притаманне і первісному суспільству, яке не може існувати без певного порядку у відносинах. У первісному суспільстві існували своєрідні правила поведінки, які мали звичаєвий характер. Ці правила відображали інтереси всіх членів суспільства, передавались із покоління в покоління і виконувались добровільно, за