59. Нормативізм(Кельзен)

Нормативістська теорія – це правова теорія, яка є однією із течій юридичного позитивізму. Вона розглядає право, як обєктивно логічну форму, абстраговану від соціального, психологічного і історичного змісту, немовби у чистому вигляді.

У виникненні цієї школи велику роль відіграли західні юристи Р.Ієринг (1818-1892), особливо Г.Кельзен (1881-1973)(професор Віденського університету, суддя Конституційного Суду Австрії 1921-1929р. праці: “Чиста теорія права”,”Загальна теорія права і держави”.) Л.Дюги (1859-1928) і російський юрист М.Коркунов (1853-1904) і ін.

Розуміючи під правом юридичні норми, представники даної теорії розглядали їх у відриві від економіки, політики, соціальної структури суспільства. Вони виходили з того, що правові норми зобов’язані своїм виникненням і розвитком не реальним суспільним відносинам, а формальним установкам держави.

Виступаючи проти теорії природного права, Кельзен стверджував, що ніякого іншого, крім того, що спирається на державу, права не існує, обов’язковість правових норм випливає не із моральності, а із державного авторитету.

Взявши за основу в своїх роздумах нормативний зміст права, забезпечений державним примусом, одні вчені бачили в нормах права розмежування соціальних інтересів, інші, як наприклад Г.Кельзен в "чистому" вченні про право, бачили в праві виключно регулятивно-нормативну систему.

Вони "очищали" право від політичного змісту, зводили основні теоретичні побудови до тверджень про системність права, ієрархію норм, аж до встановлення основної норми права, закріпленої в конституції.

Так, Ієринг в своїй праці "Ціль в праві" стверджував, що "право є сукупність діючих в державі примусових норм (держава є єдине джерело права).

Позитивне значення:

1.створює і вдосконалює систему законодавства;

2.забезпечує певний режим законності, однакове застосування норм;

3.сприяє формуванню "нормативного" уявлення про право;

4.забезпечує формальну визначеність права, що дозволяє чітко визначити права і обов'язки суб'єктів;

5.дозволяє абстрагувати від класово-політичних характеристик право, що особливо важливо при праворозумінні.

Негативна сторона:1.заперечення обумовленості права потребами суспільного розвитку;2.ігнорування природних і моральних основ в праві і ролі правосвідомості в реалізації юридичних норм

60. Соціологічна теорія права.

Соціологічна теорія права склалась у процесі дискусії з юридичним позитивізмом.

Початки цієї теорії поклала “школа вільного права” (представник Ерліх) виступав за “живе право народу”, засноване не на законі, а на вільному баченні судів.

Соціологічна школа почала формуватись у другій половині 19 ст. сформувалась в першій половині ХХ ст. спочатку в Європі, а потім отримала найбільше розповсюдження в США (Паунд Р., Френк Д., Левеллін та ін.).

У Росії ці ідеї знайшли своє відображення в роботах Муромцева, Гамбарова, Капустіна. Муромцеву належить заслуга в тому, що він висунув вимогу “свободи суддівського розсуду”. Він навіть раніше Ерліха і Паунда висунув ідею соціологічного вивчення права із застосуванням історико-прівняльного і функціонального методів. Його теорія була прогресивна, оскільки була направлена на оновлення законодавства.

В розумінні представників соціологічної теорії право повинно розглядатись не інакше, як в “дії” в процесі застосування.

Здатністю творити право наділяються судді: “право складається із норм, які встановлює суд, визначаючи права і обов’язки сторін”. При цьому підкреслюється значення психічного переживання судді того, що є право, при вирішенні конкретної справи.

Можна побачити, що таке розуміння права з однієї сторони наближує до реального життя, юридичної практики, а з іншої – теоретично обгрунтовує і оправдує адміністративне і суддівське свавілля.

Ця школа намагалась вивчати і зрозуміти право як результат впливу різних соціальних факторів на нормативно-регулятивну систему і зворотної дії цієї системи на задоволення конкретних, реальних, соціальних потреб живих людей. Ця школа має різні теоретичні концепції, але в основу їх визначення права вона бере його соціальну природу вплив на суспільні відносини.

Основна формула цієї теорії полягає в тому, що “право необхідно шукати не в нормі або в психіці, а в реальному житті”.

Позитивне:

1. суспільство і право розглядається як цілісні, взаємозв’язані явища;

2. ця теорія доказує, що вивчати потрібно не тільки норми права, встановлені державою, але і всю сукупність правових відносин, що склались в суспільстві.

3. соціологічна теорія підкреслює значення права як засобу соціального контролю і досягнення соціальної рівноваги, підвищується роль судової влади.