2) Особливості розвитку господарства східних стародавніх країн: Єгипту, Вавилону, Китаю, Індії.

Господарство перших цивілізацій в історії людства мало багато спільних рис, разом з тим відзначалося певними особливостями, що відрізняло їх від країн античного світу (Стародавня Греція та Рим), які виникли і розвивалися на господарській та духовній основі Сходу, але значно пізніше. Єгипет «Повчання гераклеопольського царя своєму синові Мерікара» - про «правила» мистецтва державного керівництва і господарювання. «Речення Іпусера», «Пророцтво Неферті» - організація та управління господарством, умови праці ремісників і землеробів, відстоюється ідея централізму, єдиної давньоєгипетської держави (надійної опори порядку і стабільність доходів у країні. Вавилон «Кодекс Хаммурапі» - захист приватної власності царя, храмів, держслужбовців і воїнів. Раб вважався майном, підлягав іншим законам і суду, ніж вільна людина. Трудова діяльність вважалась негідною справою, долею рабів. Мудрість Хаммурапі в тому, що він перший із правителів стародавнього світу зрівняв силу царя з силою закону і визнав за підлеглими право самим турбуватися про своє життя. В його законах знайшли відображення розвиток товарно-грошових відносин, заходи, які сприяли розширенню торгвельних умов. Він стягував податки сріблом, новий закон дозволяв не втрачати царським воїнам і громадянам свої земельні наділи за борги, ще він декілька разів скасовував усі нагромаджені у країни борги. Китай розвивалась у рамках мілоських і політичних вчень: конфуціанство, моїзм, легізм, даосизм. Конфуціанство – Конфуцій(близько 551-479рр. до н.е.) правитель повинен був дотримуватися економії у витратах та дбати про людей, рівномірний розподіл багатства, зменшення податків. Мен-цзи, Сюнь-цзи – економія у витратах, забезпечення достатку народу.Моїзм – Мо Ді(Мо-цзи) - проти існув. станів у суспільстві, поділу шляхетнихі бідних, любов одне до одного(приносити користь іншим). Легізм – Лі Куй, Шан Ян – процвітання завдяки землеробству і війни, прихильники жорстокої централізованої влади в державі, головне виконання законів. Даосизм – книга «Дао де цзин», автор Лао-цзи – засудження соц.. нерівності людей, гноблення, нагром. Шляхтою грошей. Індія релігійна оболонка буддизму, брахманізму(індуїзму), базувалася на кастовому устрої суспільства. «Закон Ману», «Артхашастрії», «Камасутрі» - економіка розглядалася як сфера діяльності вайшаїв і складалась з землеробства, тваринництва, торгівлі і лихварства. «Артхашастра» - роль держави у господ. житті країни. Головна мета – поповнення скарбниці за рахунок прибутків держ. підприємств, податків, митних зборів, штрафів.

3. Економічна думка Стародавнього Єгипту та Месопотамії.

Стародавній Єгипет    Важливе місце серед історичних пам'яток Стародавнього Єгипту займають повчання, більшість з яких мають форму порад батька синові. Так, наприклад, „Повчання гераклеопольського царя своєму синові Мірікара” (ХХІІ ст. до н. е.) присвячене абсолютизації божественної влади та визнанню правил людської поведінки та економічних і політичних функції фараона. На думку автора, фараон здійснює централізоване управління владою та контролює виробництво і розподіл.Наступною пам'яткою є „Повчання Ахтоя, сина Дуауфа, своєму синові Піопі” (ХХІ – ХVІІ ст. до н. е.), де фараон переконує свого сина в перевагах фаху писаря, здійснюючи розуміння поділу праці. Зміст даного повчання перегукується з сучасністю, коли освіта та навчання стали пріоритетними. Цінність його полягає в тому, що на той час був встановлений обов'язковий перелік занять стародавніх єгиптян, що засвідчує тогочасний рівень поділу праці.    Процес еволюції давньоєгипетського суспільства відображено в „Реченні Іпусера” (відома копія ХІІІ ст. до н. е.), де описується соціальний переворот, що відбувався в ХХІІІ – ХХІ ст. до н. е. і спричинив розпад централізованої системи управління, здійснивши регламентацію господарського життя та контроль за діяльністю безпосередніх виробників.Автори наголошують на відродженні регулювання господарства через деспотично-бюрократичний механізм, зокрема, доцільно було би встановити систему трудових повинностей для будівництва пірамід, іригаційних систем, підвищення військової могутності держави, тощо.     Ці пам'ятки єгипетської писемності дають уявлення про:    - економічні функції глави держави;    - організацію праці царських ремісників та землеробів;    - повинності рабів;    - суворий облік матеріальних і людських ресурсів;    - захист приватної власності.

Месопотамія і Палестина.    Економічні ідеї старовавілонського царства представлені „Кодексом законів Хаммурапі” (ХVІІІ ст. до н. е.). Відомо, що всіх законів було 282, до нас дійшло тільки 247. Закони Хаммурапі свідчать про розвиненість економічних відносин та відповідне економічне мислення. В них ідеться про:     1) створення великого царського господарства;    2) збереження приватної власності, рабоволодіння;    3) встановлення правових норм, які жорстко регламентували натурально-господарські основи, пов'язавши їх не тільки з майновою відповідальністю;    4) боротьба з лихварством;    5) заміна натуральної сплати податків грошовою;    6) впорядкування сімейних відносин.    Ще однією історичною пам'яткою економічних уявлень стародавніх жителів Палестини та навколишніх країн (Ассірії, Вавілонії, Єгипту, Хетського царства та інших), став Старий Заповіт Біблії, який є збіркою 50-ти книг, написаних відомими авторами в період з ХІІІ до ІІ ст. до н. е. Характерною рисою цієї пам'ятки є:     - захист інтересів бідних верств населення;    - засудження лихварства та боргового рабства;    - заклик до відновлення традицій, норм, звичаїв патріархального життя.    Ця книга є взірцем господарської етики, яку протягом сторіч будуть використовувати люди здійснюючи відносини в сфері економічної діяльності.