18 Вопрос Поняття та види слідчих (розшукових) дій. Загальні умови провадження слідчих (розшукових) дій.

Досудове провадження являє собою ряд різноманітних процесуальних та розшукових дій органів досудового розслідування, регламентованих КПК.

За своєю процесуальною формою слідчі дії можуть поділятися на такі, що проводяться:

а) за постановою і без неї та інші. Без попереднього винесення постанови слідчий виконує такі слідчі дії: допити, огляди, слідчий експеримент, пред'явлення для впізнання, обшук особи;б) за ухвалою слідчого судді і без ухвали. За ухвалою слідчого судді проводиться обшук житла;в) за постановою прокурора проводиться ексгумація трупа;

г) за участю понятих (і без них). За участю понятих проводиться обшук;

д) за участі спеціалістів. Допит малолітнього, впізнання, огляд, слідчий експеримент.

Про кожну слідчу (розшукову) дію слідчий, прокурор складає протокол.

Слідчі дії провадяться лише після порушення кримінальної справи, за винятком випадків, коли закон дозволяє провадження слідчої дії до її порушення — це огляд місця події (ч. 2 ст. 190 КПК), накладення арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку (ч. 3 ст. 187 КПК). Останні дві слідчі дії проводяться до порушення кримі­нальної справи тільки з метою запобігти злочину.

Слідча дія повинна проводитися лише належним суб'єктом, тобто особою, яка прийняла справу до свого провадження. Належним суб'єктом, який здійснює провадження слідчих дій, є, як правило, слідчий. Він є самостійною процесуальною фігурою і при проваджен­ні досудового слідства всі рішення про спрямування слідства і про­вадження слідчих дій приймає самостійно, за винятком випадків, коли законом передбачено одержання згоди від судді або прокурора, і несе повну відповідальність за їх законне і своєчасне проведення (ч. 1 ст. 114 КПК). Суб'єктом проведення слідчих дій є також особа, яка провадить дізнання відповідно до статей 104, 108 КПК.

Слідчі дії на стадії досудового розслідування можуть виконувати­ся також органами дізнання, начальниками слідчих відділів і прокуро­рами. Право на провадження слідчих дій конкретний співробітник органу дізнання, досудового слідства, начальник слідчого відділу чи прокурор одержують за наявності однієї з таких умов: а) прийняття справи до свого провадження (ст. 113 КПК); б) включення до складу слідчої групи (ст. 119 КПК); в) відповідно до повноважень начальника слідчого відділу (ст. 1141 КПК) і прокурора (ст. 227 КПК); г) виконан­ня слідчим або органом дізнання окремих доручень іншого слідчого (ст. 118 КПК); ґ) виконання співробітником органу дізнання доручення слідчого або особи, яка провадить дізнання (статті 66, 104, 114 КПК); д) виконання органом, який проводив розслідування судового дору­чення (ст. 3151 КПК); е) при розслідуванні справи у зв'язку з новови- явленими обставинами (ст. 4008 КПК); є) при виконанні доручень відповідно до міжнародних договорів України (ст. 31 КПК).

За загальним правилом слідчі дії проводяться у місці проведення досудового слідства. Найчастіше місцем провадження більшості слід­чих дій (допит, пред'явлення для впізнання, очна ставка, освідування та ін.) є кабінет слідчого (ст. 116, ч. 4 ст. 143, ч. 5 ст. 191 КПК).

Залежно від обставин справи слідчий може проводити слідчі дії в слідчому ізоляторі, де тримається під вартою обвинувачений, у лікар­няній палаті за місцем перебування потерпілого, за місцем мешкання або роботи свідка, у будь-якому іншому місці, яке дозволяє виявити і одержати докази. У випадку необхідності слідчий вправі доручити провадження однієї чи кількох слідчих дій іншому слідчому чи органу дізнання за межами території, на якій він виконує свої обов'язки (ст. 118 КПК).

Кримінально-процесуальний закон не містить чітких вказівок від­носно часу провадження слідчих дій, але забороняє провадження до­питів, виїмок, обшуків у нічній час (нічним вважається час з 22 до 6 години за місцевим часом), за винятком невідкладних випадків.

Неможливість відкласти проведення слідчої дії до закінчення ніч­ного часу визначається слідчим у кожному випадку окремо залежно від конкретних обставин кримінальної справи. Зокрема, такими, що не терплять зволікання, можна вважати випадки: коли підстави для провадження слідчих дій виникли раптово при провадженні інших слідчих дій чи оперативно-розшукових заходів; коли необхідність їх проведення викликається обставинами щойно вчиненого злочину; коли необхідно невідкладно припинити або попередити вчинення злочину; коли надійшла інформація про те, що докази можуть бути найближчим часом знищені, тощо.

При провадженні слідчих дій можуть брати участь й інші особи. Це: 1) особи, які володіють доказовою інформацією та передають її слідчому в ході проведення слідчої дії (свідки, потерпілі, підозрюваний, обвинувачений); 2) особи, які володіють спеціальними знаннями для сприяння слідчому у виявленні, вивченні та закріпленні доказової ін­формації (експерт, спеціаліст, перекладач); 3) особи, участь яких є засобом контролю за повнотою та об' єктивністю відображення доказо­вої інформації в матеріалах кримінальної справи (захисник, представ­ник потерпілого, цивільний позивач, цивільний відповідач, законні представники неповнолітнього, поняті); 4) допоміжні учасники слідчої дії (представники органу внутрішніх справ, які надають слідчому до­помогу при проведенні слідчої дії; особи, які разом з особою, яку впіз­нають, пред'являються для впізнання; особи, які за вказівкою слідчого виконують у процесі відтворення обстановки та обставин події екс­периментальні дії; особа, що займає приміщення, в якому проводить­ся обшук; представники житлово-експлуатаційної організації або місцевої ради народних депутатів, які залучаються для проведення обшуку у випадках, передбачених законом, тощо).

При проведенні будь-якої слідчої дії роль кожної із вказаних осіб повинна визначатися з урахуванням їх правового статусу 1 та врегульо­ваної законом процедури проведення слідчої дії.

При провадженні слідчих дій повинні виконуватися конституційні вимоги про повагу до гідності людини та гарантуватися інші права людини і громадянина (статті 28-32 Конституції України). Забороня­ється домагатися показань обвинуваченого та інших осіб, які беруть участь у справі, шляхом насильства, погроз та інших незаконних за­ходів (ч. 3 ст. 22 КПК), створювати небезпеку для життя і здоров'я осіб, які беруть у них участь.