52 Вопрос Мирова угода сторін у цивільному процесі

В певних категоріях цивільних справ укладання мирової угоди сторін є одним з найбільш ефективних способів вирішення спору в суді шляхом досягнення компромісу між сторонами судового провадження. Чинне цивільне процесуальне та господарське процесуальне законодавство врегульовує порядок укладання та схвалення мирових угод, в той-же час ним жодним чином не врегульовано порядок їх розірвання/зміни та/або визнання таких угод недійсними. На перший погляд прозорі умови таких угод насправді можуть містити серйозні ризики та загрози в майбутньому. Мирова угода укладається сторонами судового провадження й має на меті врегулювати спор на основі взаємних поступок кожної із сторін й стосується виключно прав та обов’язків громадян та предмету позову. Діючий Цивільний процесуальній кодекс України (далі - ЦПК), прийнятий ще 18 березня 2004 року передбачає можливість укладання мирової угоди сторін на будь-який стадії цивільного процесу. Але кожен практикуючий юрист зіткається із питанням, коли одна зі сторін мирової угоди відмовляється її виконувати, то як захистити й дотримати права іншої сторони судового процесу? Тому досить проблемними у судовій практиці є питання виконання мирової угоди, яка найчастіше визначається різними підходами у розумінні загальної юридично-правової природи мирової угоди, які фіксують її суперечливий характер: з одного боку мирову угоду розуміють як акт сторін –- зобов’язання, який виникає на підставі взаємної угоди (договору), а з іншого –- розглядають її виключно, як акт судової влади. Сьогодні ще існує розуміння мирової угоди, як акту судової влади, що призводить до її примусового виконання, адже ухвала про закриття провадження по справі та визнання мирової угоди по її властивостям та процесуальному значенню прирівнюється до судового рішення та мала силу виконавчого документа. Але змінами до чинного законодавства України, які внесли, зокрема Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 18 листопада 2003 року (див. п.5 «Прикінцеві та перехідні положення») із тексту Закону України «Про виконавче провадження» з числа виконавчих документів було виключено ухвалу про визнання мирової угоди. В діючому законі України «Про виконавче провадження» в редакції від 04.11.2010 року. Виключення ухвали про визнання мирової угоди із переліку виконавчих документів, законодавець мотивував тим, що за своєю юридично-правовою природою мирова угода є виключно домовленістю сторін, і не може містити у собі вимог про вчинення певних виконавчих дій та ознак судового рішення. Адже якщо уважно роздивитися усі юридичні ознаки, то, мирова угода у українському цивільному законодавстві, являє собою домовленість сторін про врегулювання спору. В мировій угоді обов`язково визначаються певні умови її виконання, тобто сторони судового провадження, на власний розсуд, вирішують яким чином задовольнити свої вимоги.

53 Вопрос Судові рішення, на які може бути подана апеляційна скарга. Форма та зміст апеляційної скарги.

Стаття 289. Суди апеляційної інстанції

Судами апеляційної інстанції є суди, визначені Законом

України "Про судоустрій України" ( 2022-10 ).

Стаття 290. Право апеляційного оскарження

Сторони, а також інші особи та прокурор, які брали участь у

розгляді справи, мають право оскаржити в апеляційному порядку

рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному

порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених цим

Кодексом.

Апеляційна скарга, апеляційне подання прокурора на ухвалу

суду першої інстанції подається і розглядається у тому ж порядку,

що і апеляційна скарга, подання на рішення суду.

Стаття 291. Ухвали, на які можуть бути подані скарги,

подання

Сторони чи інші особи, якщо вони брали участь у розгляді

справи, мають право протягом п'ятнадцяти днів після оголошення

ухвали суду першої інстанції подати до суду апеляційної інстанції

скаргу на ухвалу, а прокурор, який брав участь у розгляді

справи, - апеляційне подання, у випадках:

1) якщо постановлені ухвали перешкоджають подальшому

провадженню справи;

2) у випадках, передбачених статтями 39, 62-9, 81, 83, 89,

132, 136, 157, 213, 214, 215, 223, 347, 350, 351, 353, 354, 355,

421 цього Кодексу.

Заперечення проти ухвал, що не підлягають оскарженню, можна

включити до апеляційної скарги або апеляційного подання на рішення

суду.

Стаття 292. Строки апеляційного оскарження

Апеляційні скарги, апеляційне подання прокурора на рішення

суду першої інстанції можуть бути подані протягом одного місяця з

наступного дня після проголошення рішення.

Якщо в справі ухвалено додаткове рішення, зазначене в частині

першій цієї статті, то строк на апеляційне оскарження обчислюється

з наступного дня після його проголошення.

Скарги, подання на ухвали суду першої інстанції подаються

протягом п'ятнадцяти днів з наступного дня після їх ухвалення.

Скарги, подання, подані після закінчення строків,

встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд за

заявою особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення

строку, про що постановлюється ухвала.

Стаття 293. Форма і зміст апеляційної скарги,

апеляційного подання прокурора

Апеляційна скарга, апеляційне подання прокурора викладається

чітким машинописним текстом.

В апеляційній скарзі, апеляційному поданні прокурора

зазначається:

1) назва суду, до якого подається скарга, апеляційне подання

прокурора;

2) особа, яка подає скаргу, подання, її місце проживання або

знаходження, поштовий індекс, номер засобів зв'язку;

3) повна і точна назва інших осіб, які беруть участь у

справі, їх місце проживання або знаходження, поштовий індекс,

номер засобів зв'язку;

4) посилання на рішення, ухвалу, що оскаржується, та межі

оскарження;

5) обгрунтування апеляційної скарги, апеляційного подання

прокурора: у чому полягає неправильність рішення (ухвали) суду,

обставини справи та закон, якими спростовується рішення; нові

факти чи засоби доказування, які мають значення для справи і

заперечення проти доказів, коли суд першої інстанції

необгрунтовано відмовив у їх прийнятті або коли неможливість їх

подання раніше зумовлена поважними причинами; перелік з

використаних судом першої інстанції доказів, що підлягають

дослідженню в суді апеляційної інстанції;

6) прохання особи, яка подає скаргу, чи клопотання прокурора;

7) перелік письмових матеріалів, що додаються до скарги,

апеляційного подання прокурора.

Апеляційна скарга підписується особою, яка її подає, або її

представником; апеляційне подання прокурора - прокурором, що його

подав.

До апеляційної скарги, поданої представником, додається

довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження

представника, якщо в справі немає такого документа.

До апеляційної скарги, апеляційного подання прокурора

додаються їх копії з додатковими матеріалами у кількості

примірників відповідно до числа осіб, які брали участь у справі.

Стаття 294. Порядок внесення апеляційної скарги,

апеляційного подання прокурора

Апеляційна скарга, апеляційне подання прокурора подаються

через суд першої інстанції, який розглянув справу.

До апеляційної скарги, апеляційного подання прокурора,

оформлених з порушенням вимог, встановлених статтею 293 цього

Кодексу, а також апеляційної скарги, не оплаченої державним митом,

застосовуються правила статті 139 цього Кодексу.

Стаття 295. Надіслання копій апеляційної скарги, подання особам, які беруть участь у справі та передача справи до апеляційного суду

Суд не пізніше наступного дня після отримання належно

оформленої апеляційної скарги чи апеляційного подання прокурора

надсилає їх копії та додані матеріали особам, які беруть участь у

справі, та встановлює строк, протягом якого вони можуть надати

пояснення на апеляційну скаргу чи апеляційне подання прокурора.

По закінченні строку на апеляційне оскарження, суд надсилає

апеляційну скаргу чи апеляційне подання прокурора разом зі справою

до апеляційного суду.