5 Вопрос Особливості кримінальної відповідальності і покарання неповнолітніх. Примусові заходи виховного характеру.

За загальним правилом кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилось 16 років (ч. 1 ст. 22 КК України), а до вчинення окремих тяжких і особливо тяжких злочинів -14 років (ч. 2 ст. 22 КК України)

Особи, що вчинили злочини у віці від 14 до 16 років, підлягають кримінальній відповідальності лише за такі злочини: умисне вбивство, посягання на життя державного чи громадського діяча, працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця, судді, народного засідателя чи присяжного у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя, захисника чи представника особи у зв'язку з діяльністю, пов'язаною з наданням правової допомоги, представника іноземної держави, умисне тяжке тілесне ушкодження, умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, диверсію, бандитизм, терористичний акт, захоплення заручників, зґвалтування, насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, крадіжку, грабіж, розбій, вимагання, умисне знищення або пошкодження майна, пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів, угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна, незаконне заволодіння транспортним засобом, хуліганство (ч. 2 ст. 22 КК України).

Неповнолітній, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, може бути звільнений судом від кримінальної відповідальності, якщо його виправлення можливе без застосування покарання. У цьому разі суд застосовує до неповнолітнього такі примусові заходи виховного характеру: застереження; обмеження дозвілля зі встановленням особливих вимог до поведінки неповнолітнього; передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання; покладення на неповнолітнього, який досяг п'ятнадцятирічного віку і має майно, кошти або заробіток, обов'язку відшкодування заподіяних майнових збитків; направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років. Умови перебування в цих установах неповнолітніх та порядок їх залишення визначаються законом (ст. 105 КК України).

Особливості примусових заходів виховного характеру. 1) безпосередня передбаченість їх кримінальним законом; 2) застосування їх лише судом; 3) застосування їх лише до неповнолітніх; 4) те, що вони не є видом покарання.

До неповнолітнього може бути застосовано кілька примусових заходів виховного характеру, що передбачені у частині другій статті 105 КК України.

6 Вопрос открой статьи и по очередно по немногу продиктуй

7 Вопрос Поняття та система кримінального процесу України. Стадії кримінального процесу (кримінального провадження).

Кримінальний процес – це врегульована нормами кримінально –процесуального права які здійснюються в формі правовідносин діяльності органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду по порушенню, розслідуванню, розгляду і вирішенню кримінальних справ.

Кримінальний процес — це регламентуюча реалізацію кримінального закону галузь права, а також заснована на ньому, втілена у форму правових відносин та здійснювана у встановленому законом порядку діяльність органів дізнання, слідчого, прокурора та суду, а також інших осіб, спрямована на швидке та повне розкриття злочинів, викриття винних; встанов­лення об'єктивної істини, забезпечення правильного застосування закону, захист суспільства та громадян від злочинних посягань та здійснення правосуддя.

Сукупність прийнятих Верховною Радою нормативних актів котрі містять кримінально-процесуальні норми утворює систему законодавства про кримінальне судочинство, воно включає в себе Конституцію України, КПК, закони України, міжнародні договори.

Систему кримінально-процесуального права утворюють норми права загальної та особливої частини, в рамках яких можуть виділя­тись окремі процесуальні інститути. До загальної частини норми, якими визначаються задачі та принципи кримінального процесу, статус окремих учасників процесу, загальні норми доказового права та інші норми, що визначають найбільш важливі процесу­альні гарантії правосуддя. Особлива частина охоплює норми, якими регулюються кримінально-процесуальні відносини на різних стадіях кримінального процесу.

Основним джерелом кримінально-процесуального права є Кон­ституція України та Кримінально-процесуальний кодекс України.

Провадження в кримінальних справах здійснюється в певній послідовності, проходять ряд етапів які називаються стадіями кримінального процесу.

Стадія кримінального процесу – це така частина кримінального процесу яка характеризується конкретними задачами, особливим колом учасників, специфікою кримінально-процесуальних дій і правовідносин, а також колом процесуальних рішень.

Кожна попередня стадія відділяється від наступної відповідним кінцевим рішенням, яке закінчує цикл процесуальних дій і відносин і відповідно тягне перехід справи на нову ступінь.

На даний час в кримінальному процесі України нараховується 8 стадій:

Порушення кримінальної справи.

Досудове розслідування;

дізнання

досудове слідство

Попередній розгляд справи суддею.

Судовий розгляд:

підготовча частина;

підстадія судового слідства;

судові дебати;

постановлення і оголошення вироку.

Стадія апеляційного провадження.

Стадія виконання вироку.

Касаційне оскарження.

Стадія виключного провадження.