51 Вопрос Особливості підготовки справ окремого провадження до судового розгляду

Порушення справ окремого провадження здійснюється поданням заяви. Зміст заяви повинен відповідати вимогам ст. 119 ЦПК. Проте, до змісту заяви по конкретних справах окремого провадження ставляться свої вимоги, що зумовлено специфікою справ, які розглядаються судом.

Виходячи з того, що окреме провадження є самостійним різновидом цивільного судочинства, його традиційно визначають як процесуальний порядок розгляду передбачених ЦПК України справ про встановлення певних обставин (юридичних фактів) або певного юридичного стану осіб. Залежно від характеру вимоги, переданої на розгляд суду, кожній справі окремого провадження притаманні свої, лише їй властиві особливості. Однак, усі ці справи мають спільні риси, що відрізняють їх від справ позовного провадження і справ наказного провадження.

У справах окремого провадження суд не розглядає і не вирішує спір про право цивільне.

Так, у законодавстві дійсно закладена ідея про те, що в окремому провадженні не розглядається спір про право. В частині 6 ст. 235 ЦПК передбачено: якщо при розгляді справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Це дає можливість називати окреме провадження безспірним, оскільки в ньому не розглядається матеріально-правовий спір, а можуть встановлюватися тільки факти та стани, які мають юридичне значення, а також підтверджуватися наявність чи відсутність неоспорюваних прав.

Поряд з цим слід підкреслити і специфічний характер діяльності суду та його компетенції в окремому провадженні, які обумовлені особливим об'єктом судового захисту і предметом судової діяльності. Загальним об'єктом судового захисту в окремому провадженні виступає охоронюваний законом інтерес, а предметом судової діяльності - встановлення юридичних фактів або станів, а також підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

ЦПК передбачає особливості підготовки справ окремого провадження, які зумовлені специфікою кожної категорії справ і відображені в спеціальних статтях ЦПК, які регламентують порядок розгляду справ окремого провадження.

В окремому провадженні відсутні інститути сторін (позивач та відповідач), третіх осіб, немає позову. Не діють такі інститути позовного провадження, як зустрічний позов, відмова від позову, визнання позову, мирова угода та ін.

Ч. 1 с. 235 ЦПК покладає на суд обов'язок роз'яснювати особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, сприяти у здійсненні цими особами своїх прав, свобод та інтересів та вживати заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи.

Відповідно до ч.2 ст. 235 ЦПК, на відміну від позовного провадження, суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази. Це нормативне положення є підставою активності суду у збиранні доказів і, так би мовити, підсилює роль суду при розгляді справ окремого провадження. Ця норма має правозобов’язуючий характер для суду при реалізації його повноважень щодо витребування доказів і це свідчить, про те, що пом'якшується обов'язок заінтересованих осіб представляти докази у справі для підтвердження своїх вимог щодо встановлення певних факті, що є предметом судового розгляду.

Частина 4 ст. 235 ЦПК передбачає, що справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб. Заявники та заінтересовані особи - специфічні суб'єкти окремого провадження і відповідно до ч. 2 ст. 27 ЦПК вони мають статус осіб, які беруть участь у справі. Процесуальні права і обов'язки осіб, які беруть участь у справах окремого провадження, визначені ст. 27 ЦПК, а також нормами, які передбачають порядок розгляду справи окремого провадження (глави 25-36 ЦПК).

Заявником є особа, в інтересах якої порушено справу в суді про встановлення будь-якої обставини або юридичного стану громадянина, з якими закон пов'язує виникнення, зміну чи припинення особистих або майнових прав громадян. Коло заявників, як правило, встановлено нормами цивільного процесуального права, які регулюють порядок розгляду тієї чи іншої справи окремого провадження (статті 237, 243, 260, 269 ЦПК та ін.).

Суддя повинен притягувати до участі в розгляді справ окремого провадження всіх заінтересованих осіб, але вони можуть вступати у процес із власної ініціативи. Притягнення чи допущення до процесу цих осіб оформлюється ухвалою судді.

Законодавство не надає і не може надати вичерпний перелік суб'єктів, яких необхідно притягувати під час розгляду справ окремого провадження як заінтересованих осіб. Заінтересованими особами є особи, які беруть участь у справі, та мають у ній юридичну заінтересованість.

Коло заінтересованих осіб визначається взаємовідносинами із заявником у зв'язку з обставинами, які підлягають встановленню і які можуть вплинути на їх права та обов'язки. Участь у справі цих осіб зумовлюється тим, що із установленням окремих обставин заявник може реалізувати свої права у правовідносинах, у яких беруть участь і заінтересовані особи. Для цих осіб характерним є те, що їхні суб'єктивні права та обов'язки мають юридичний зв'язок із суб'єктивними правами і обов'язками заявників.