83.Інверсна форма функціонально-вартісного аналізу

Залежно від цілеспрямованості функціонально-економічного обґрунтування технічних рішень можна користуватися однією з трьох поширених форм ФВА: коригувальною, творчою, інверсною. Найбільше застосування в практиці маркетингової діяльності мають коригувальна та інверсна форми ФВА.Головною передумовою застосування інверсної форми ФВА є також проведення маркетингового аналізу потреб ринку та потен­ційного попиту. Саме результати маркетингових досліджень умо­жливлюють створення функціональної моделі виробу, яка відповідає вимогам споживачів нового для фірми ринкового сегмента. Після реалізації функціональної моделі в конкретному товарі слід очікувати успішного продажу модифікованого товару новому контингентові споживачів. Отже, на підготовчому етапі здійснення інверсної форми ФВА вирішальну роль відіграє сегментування ринку та вибір нових сегментів з метою перетворення їх на цільові. Інколи цій меті можуть передувати зміни виробничого та збутового потенціалу фірми. У такому разі об’єкт ФВА визначається наявністю нового сегмента, а кінцева мета аналізу передбачає пошук нових функцій та нового рівня якості відповідно до вимог нових споживачів. Є суттєві особливості також і в інформаційному забезпеченні інверсної форми ФВА, що пояснюється необхідністю проведення обстежень споживачів у нових сегментах ринку. Подоланню цих ускладнень сприяє більш глибоке вивчення технічних та технологічних особливостей виробу, який передбачається модернізувати. Формування нової функціональної моделі майбутнього виробу здійснюється на аналітичному етапі. Інверсна форма ФВА передбачає розв’язання цього завдання додаванням до вихідного набору вже існуючих зовнішніх функцій виробу (об’єкта аналізу) нових функціональних властивостей, які відповідають вимогам споживачів цільового ринкового сегмента. Це означає, що нова функціональна модель виробу складається зі старих і нових функцій, котрі мають значення для споживачів майбутнього цільового ринку. При цьому перехід виробу до нового сегмента може супроводжуватися не тільки появою нових функцій, а й утратою певних «традиційних» властивостей та функцій виробу.

84. Творча форма функціонально-вартісного аналізу

Творча форма запобігає появі зайвих функцій, елементів і витрат, сприяючи підвищенню (збереженню) якості.

Творча форма ФВА орієнтується на розроблення принципово нового товару, який дає можливість суттєво розширити ринок фір­ми (або створити новий ринок). Цьому сприяє побудова гіпотетичної функціональної моделі майбутнього товару, властивості якого завдяки застосуванню принципово нового технічного рішення за своїми споживчими властивостями значно перевершують існуючі вироби. Нові потреби і проблеми споживача можна виявити за допомогою маркетингових досліджень і прогнозувань. У процесі визначення зовнішніх функцій та необхідних параметрів їх реалізації головну роль відіграють фахівці з маркетингу, натомість внутрішні функції, від яких залежить конструкція виробу, — це сфера діяльності дослідників та конструкторів. Такому поділу і відповідають процедури творчої форми ФВА, а саме:

1. Вивчення потреб та рівня їхнього задоволення.

2. Визначення цілей проектування.

3. Систематизація інформації.

4. Побудова «дерева цілей» та визначення завдань проектування.5. Визначення вимог до характеристик виробу та їхньої значущості. 6. Перевірка на наявність суперечливих вимог. 7. Визначення економічних параметрів виробу в цілому. 8. Визначення зовнішніх функції виробу. 9. Визначення принципу реалізації головної функції. 10. Визначення внутрішніх основних функцій. 11. Побудова загальної функціональної моделі. 12. Перевірка відповідності правилам та вимогам. 13. Визначення значущості функцій. 14. Визначення граничнодопустимих витрат за окремими функ­ціями. 15. Формулювання загальної ідеї товару та конкретних рішень за функціями. 16. Попереднє експертне оцінювання. 17. Визначення необхідних допоміжних функцій. 18. Створення морфологічної карти. 19. Визначення синтезованих варіантів і побудова структурної моделі. 20. Оцінка рівня виконання функцій за варіантами. 21. Перевірка виконання обмежень щодо витрат. 22. Визначення переважної множинності варіантів. 23. Остаточний вибір варіанта за якісними та вартісними показниками.