- •1.Визначення та класифікаційні ознаки видів товарів і послуг.
- •2.Особливості маркетингу товарів виробничого призначення.
- •3. Маркетингове розуміння багаторівневості товару.
- •4.Зміст і складові маркетингових підкріплень продукту та підтримки товару.
- •5. Основні ринкові характеристики товару
- •6. Ціна, якість конкурентоспроможність та конкурентність товару.
- •7.Імідж та популярність товару.
- •8. Сутність та призначення тестування продукту.
- •10.Кількісні та якісні показники номенклатури та асортименту продукції.
- •11.Асортиментна концепція та її складові.
- •9.Товарні номенклатура та асортимент продукції.
- •12.Основні процедури формування асортименту.
- •13. Переваги й недоліки стандартизації та диференціації товару.
- •15 Маркетингові стратегії диверсифікації.
- •16.Якість товару та її значення в маркетинговій діяльності
- •20.Ергономічні показники
- •17.Показники технічного рівня якості продукції.
- •18.Показники призначення.
- •21. Показники технологічності.
- •26. Загальна характеристика методів визначення технічного рівня якості
- •22.Естетичні показники
- •23. Показники транспортабельності.
- •24. Диференційний метод визначення рівня якості.
- •25.Комплексний метод оцінювання рівня якості.
- •27. Призначення і зміст Міжнародних стандартів серії ісо 9000.
- •28.Сутність системного підходу в управлінні якістю.
- •29. Сутність управління якістю з позицій процесу.
- •30.Основоположні принципи управління якості за iso 9000: 2000.
- •31.Принцип орієнтації на замовника в iso 9000: 2000.
- •32.Принцип провідної ролі керівництва в iso 9000: 2000.
- •33.Принцип залучення співробітників в iso 9000: 2000.
- •34. Принцип процесно-орієнтованого підходу в iso 9000: 2000.
- •35. Системний підхід до управління в iso 9000: 2000
- •37. Прийняття рішень, що базуються на фактах в iso 9000: 2000.
- •38.Принцип взаємовигідних відносин з постачальниками в iso 9000: 2000.
- •39.Визначення та організаційна структура системи “Якість”.
- •40.Сутність тотального менеджменту якості (tqm).
- •41.Призначення стандартів серії iso 14000.
- •45. Алгоритм оцінки комерційних перспектив нового товару.
- •43.Сутність технологічної та продуктової інновації.
- •44. Передумови ефективності інноваційного процесу.
- •47. Маркетингова підтримка розробки концепції нового товару.
- •46. Маркетингове забезпечення етапу оцінки та відбору перспективних ідей нових товарів.
- •48. Ситуаційний маркетинговий аналіз інноваційного продукту.
- •49.Чинники, що впливають на розвиток інноваційних процесів.
- •50. Основні завдання планування продукту.
- •51.Головні критерії визначення нового товару.
- •52.Параметричні ряди та асортиментний набір товарів.
- •53.Міжнародний досвід інформаційного забезпечення створення нової наукомісткої та високотехнологічної продукції.
- •58. Розвиток виробництва і збуту нового продукту.
- •54.Генерування ідеї нової продукції.
- •55.Попередній аналіз можливостей виробництва і збуту нового товару
- •56. Оцінка економічної доцільності виробництва нової продукції
- •57 Проектування та випробування нового товару
- •59.Зміст і процедури участі маркетингових служб у плануванні та розробці нового товару
- •60.Основні принципи та етапи творчої діяльності.
- •63. Експертні методи генерування ідей
- •64.Метод мозкового штурму.
- •65 Метод аналогії.
- •66. Метод репродукції
- •67.Метод пристосування.
- •69. Метод реінтеграції
- •70. Метод псевдоморфізації
- •71. Метод палеобіоніки.
- •72.Метод біоархитектури.
- •73.Сутність та напрямки застосування дельфійського методу
- •74.Логічні методи. Генерування ідей.
- •75.Методи інверсії та комбінування.
- •76.Система автоматизованого проектування
- •77. Головні критерії економічної раціональності інноваційних рішень.
- •78 Визначення та призначення функціонально-вартісного аналізу.
- •79. Основні принципи та етапи функціонально-вартісного аналізу.
- •80.Класифікація функцій виробу — об’єкта функціонально-вартісного аналізу (фва).
- •81.Зміст робіт на основних етапах функціонально-вартісного аналізу
- •82. Корегувальна форма функціонально-вартісного аналізу та її використання в маркетинговій діяльності.
- •83.Інверсна форма функціонально-вартісного аналізу
- •84. Творча форма функціонально-вартісного аналізу
- •85.Сутність ергономіки та її об’єкти
- •86. Дизайн товару і його роль в підвищенні конкурентоспроможності товару.
- •87. Естетичні вимоги до нової продукції:
- •88.Показники художньо-інформаційної виразності продукції.
- •89. Показники раціональності форми продукції
- •90 Показники Цілісністі композиції
- •91.Показники досконалості виробничого виконання та стабільності товарного виду продукції.
- •92. Структура ергономічних показників якості товару.
- •93.Правило «золотого перетину»
- •95. Головні вимоги до раціонального ергономічного конструювання нової продукції
- •Визначення та класифікаційні ознаки видів товарів і послуг.
18.Показники призначення.
Показники призначення характеризують властивості продук-ції, що визначають її основні функції, для виконання яких вона призначена, і обумовлюють область її застосування.
У стандартах на номенклатуру показників і в галузевих мето-диках оцінки рівня якості продукції необхідно зазначати показ-ники призначення для різних умов застосування продукції.
До групи показників призначення відносять такі підгрупи:
- класифікаційні показники;
- показники функціональної і технічної ефективності;
- конструктивні показники;
- показники складу і структури.
Класифікаційні показники характеризують приналежність про-дукції до визначеного класифікаційного угруповання.
Показники функціональної і технічної ефективності характе-ризують корисний ефект від експлуатації або споживання проду-кції і прогресивність технічних рішень, що закладаються в про-дукцію. Ці показники для технічних об'єктів називають експлуа-таційними.
Конструктивні показники характеризують основні проектноконструкторські рішення, зручність монтажу й установки проду-кції, можливість її агрегатування і взаємозамінності.
Показники складу і структури характеризують зміст у продук-ції хімічних елементів або структурних груп.
19 .Показники надійності оцінюють споживчі властивості виробу, що зумовлюють збереження основних параметрів функціонування в межах відповідного часу і за відповідних умов використання. Розробник, проектуючи продукцію, виходить з того, що буде додержано належних умов та режимів експлуатації виробу, нормативних правил його збереження, транспортування і ремонту. Надійність виробу — складна властивість. Вона закладається в проектуванні, забезпечується виробництвом, підтримується і підтверджується експлуатацією.
За показниками надійності визначають гарантійні терміни експлуатації продукції. Гарантійні терміни експлуатації і зберігання визначають у роках і місяцях, а гарантійне напрацювання — у годинах, циклах, кілометрах. Під напрацюванням розуміють тривалість або обсяг роботи об’єкта. Згідно з традиційними вимогами мінімальна тривалість гарантії має бути не меншою за подвійне середнє напрацювання до виявлення прихованого дефекту.
Залежно від призначення нового товару і умов його використання надійність визначається сполученням і взаємодією чотирьох властивостей: безвідмовністю, довговічністю, ремонтопридатністю, пристосованістю до тривалого зберігання. Значущість кожної з цих властивостей залежить від особливостей призначення, виготовлення і реального застосування продукції.
Безвідмовність характеризує здатність виробу постійно зберігати працездатність протягом певного часу або до досягнення певних показників напрацювання. До показників безвідмовності належать: час безвідмовної експлуатації, середнє напрацювання до першої відмови виробу. При цьому відмовою вважається будь-яка подія, що призводить до порушення роботоздатності виробу. Підвищення безвідмовності сучасної техніки забезпечується комплексом робіт на стадії проектування. Це моделювання і макетування, прискорені випробування, а також випробування з відтворенням умов експлуатації і наступним доопрацюванням виробу залежно від отриманих результатів.
Показники довговічності визначають властивість виробу зберігати роботоздатність до граничного стану з необхідними перервами для технічного обслуговування та ремонту. Граничним вважають такий стан технічних засобів, за якого дальше використання їх неможливе або економічно недоцільне. За показники довговічності беруть, наприклад, середній ресурс і термін служби машини між черговими ремонтами, середню тривалість експлуатації обладнання до вилучення його з виробництва. Показники довговічності складних технічних продуктових інновацій залежать від багатьох чинників: розрахунки запасів міцності і стійкості, вибір матеріалів і комплектувальних виробів, установлення порядку технічного обслуговування, дотримання правил і режимів експлуатації машин і обладнання.
Показники ремонтопридатності служать для оцінювання міри пристосованості продукції до запобігання відмовам, їх швидкого виявляння й усування завдяки проведенню технічного обслуговування і ремонту. Характерними показниками ремонтопридатності вважаються: середня оперативна тривалість запланованого поточного ремонту, його трудомісткість. Під час проектування треба передбачати легкий доступ до контрольних вузлів і місць регулювання, можливість відновлення зношених деталей. Велике значення має також створення сучасної ремонтної та експлуатаційної документації і запровадження фірмового ремонту. Рівень складності відновлення роботоздатності технічно складного товару, що вийшов із ладу, суттєво впливає на його конкурентоспроможність. Найефективнішим конструктивним рішенням уважають створення технічної можливості для споживача самостійно полагодити виріб з мінімальними витратами часу і коштів, замінивши зіпсований компонент на запасний.
Показники пристосованості до зберігання теж мають непересічне значення в маркетинговій діяльності. Вони оцінюють властивості виробів і товарів повсякденного попиту перебувати в роботоздатному (придатному для споживання) стані протягом і навіть після закінчення термінів зберігання та транспортування, установлених технічною документацією та іншими документами відповідності. Це особливо важливо стосовно харчових продуктів, ліків, продукції нафтопереробної промисловості тощо.
Покупці завжди ладні платити більшу ціну за надійнішу продукцію, однак співвідношення «ціна—якість» має бути оптимальним, передбачати можливості та наслідки науково-технічного розвитку й технологічних змін.середовищем.
