Клінчні симптоми при захворюваннях органів серцево судинної системи.

Артеріальна гіпертензія – підвищення артеріального тиску понад норму.

Артеріальна гіпотензія – зниження артеріального тиску.

Добові коливання находяться в межах 1,3 – 2,7 кПА 110-120 мм рт. Ст.

• В ранці тиск нижчий ніж у вечері.

• З віком АТ підвищується.

Симптоми підвищення АТ

1. Нервова збудливість

2. Пітливість.

3. Різкий головний біль.

4. Запаморочення.

5. Шум у вухах.

6. Тремтіння рук і ніг.

7. Відчуття нестачі повітря.

8. Сітка перед очима.

Симптоми зниження АТ.

1. Блідість шкірних покривів.

2. Шкіра покривається холодним потом.

3. Ціаноз кінчиків пальців.

4. Миготіння мушок перед очима.

5. Короткочасні втрати свідомості.

Догляд за пацієнтом з гострою судинною недостатністю.

Непритомність.

Характеристика: 1. Раптова слабкість.

2. Запаморочення.

3. Потемніння в очах.

4. Оніміння рук і ніг.

5. Блідість обличчя.

6. Дихання поверхневе.

7. Слабкий частий пульс.

Причини: 1. Страх перед болючою процедурою.

2. Вигляд крові.

3.Сильне хвилювання.

4.Задуха.

Допомога:

1.Покласти пацієнта горизонтально (без подушки) або підняти ножний кінець ліжка.

2.Забезпечити надходження свіжого повітря.

3.Розстібнути тісний одяг пацієнта.

4.Обприскати обличчя та тіло пацієнта водою.

5.Піднести до носа пацієнта вату,змочену нашатирним спиртом,потерти нею скроні й груди пацієнта руками.

6.Поплескати пацієнта по обличчю долонями або змоченим у холодній воді рушником.

7.Покласти грілки до кінцівок і вкрити пацієнта ковдрою.

8.Підготувати необхідні лікарські засоби.

Колапс – важка форма гострої судинної недостатності.

Симптоми.

1. Різка блідність шкірних покрив.

2. Загостренні риси обличчя.

3. Глибоко запалі очі.

4. Розширення зіниць.

5. Тіні навколо очей.

6. Дихання прискорене

7. Пульс частий слабкий.

8. Низький АТ.

Допомога:

1.Негайно викликати лікаря.

2.Забезпечити пацієнтові горизонтальне положення,голова має бути дещо нижче тулуба (для поліпшення притоку артеріальної крові до головного мозку).

3. Забезпечити повний фізичний і психічний спокій.

3.Укрити пацієнта ковдрою,до ніг покласти грілки.

4.Забезпечити доступ свіжого повітря або інгаляцію кисню.

5.Напоїти пацієнта міцним чаєм або кавою.

6. Підготувати необхідні лікарські засоби. (Кордіамін, кофеїн.)

Догляд і спостереження за пацієнтом з хронічною серцевою недостатністю.

Ядуха (серцева астма).

Характеристика:1. Починається в ночі, почуття нестачі повітря, яке супроводжується страхом смерті.

2. Займає вимушене положення.

3. Сидить опустивши ноги і упирається руками у ліжко.

4. Пацієнт збуженний.

5. Ловить повітря ртом.

6. Шкіра покрита потом.

7. Голова нахилена вперед.

8. Приступ супроводжується кашлем, піниста рожева мокрота.

9. Частота дихання 30-40 за хв.

Причини:1. Порушення функцій легень.

2. Внаслідок застою в малому колі кровообігу.

Допомога: 1. Створити максимальний спокій.

2. Зручне положення з опущеними ногами.

3. Оксигенотерапія зі спиртом.

4. Викликати лікаря.

 Перша допомога при гострому болі в області серця

• Максимальний спокій.

• Горизонтальне положення.

• Розстебнути комір, послабити ремінь.

• Дати розжувати 325 мг аспірину.

• Дати прийняти нітрати (у вигляді спрею, наприклад, нітромінт, або покласти під язик таблетку нітрогліцерину). Якщо після цього біль зберігається протягом 5 хвилин, покласти другу таблетку нітрогліцерину під язик, а при необхідності можливий прийом ще однієї-двох таблеток. При виникненні вираженого головного болю чи запаморочення при прийомі нітрогліцерину можна використати ментол (валідол) під язик, а у подальшому – приймати комбінації нітрогліцерину з ментолом.

• Полегшення можуть приносити гірчичники на ділянку серця і грудину.

• Грілки до ніг, зігрівання рук.

Ціаноз –це зниження оксигенації артеріальної крові, посинення кінчика носа, вушних раковин, пальців рук і ніг.

Набряки-При підвищеному тиску в венах і капілярах, повільний тиск крові в них і проніцаемість капілярів.

Характеристика:

1. зразу утворюються на ногах (під вечір).

2. При подальшому посилені венозного застою набряки посилюються.

3. У лежачих хворих з’являються набряк крижовій ділянці.

Допомога:1. Старанний догляд за шкірою.

2. Періодичні зважування.

3. Вимірювання добової кількості сечі.

Шок - це комплекс різних симптомів, які супроводжуються різними порушеннями, нервової регуляції життєво важливих органів, систем.

Причини: 1. Травми.

2. Після операції.

3. Інфаркт міокарда.

4. Алергени.

5. Токсини.

Симптоми: 1. Пацієнт лежить нерухомо.

2. Шкірні покриви ціанотичні, вкриті холодним, лепким потом.

3. Риси обличчя загострені.

4. АТ – низький.

5. Пульс ниткоподібний.

6. дихання поверхневе.

7. Якщо не надається допомога настає клінічна смерть.

Допомога: 1. Забезпечити спокій.

2. Зігріти пацієнта (чай, кава).

3. Штучне дихання

4. Корглікон.

5. Знеболюючи (морфін, промедол).

6.Термінова госпіталізація у реанімацію.

Припинення життя відбувається поступово, навіть при, миттєвій смерті.

Смерть є процесом, можна виділити кілька стадій: преагонію, агонію, клінічну і біологічну смерть.

Преагонія (години, доби) – спостерігається задишка, зниження АТ до 60 мм ст рт і нижче, тахікардія, затьмарення свідомості.

Агонія (боротьба) – спостерігається підвищення АТ, збільшення частоти серцевих скорочень, відновлення свідомості.

Потім настає різке падіння АТ, серцеві скорочення сповільнюються дихання стає нерівним, поверхневим, з рідкими, короткими і глибокими дихальними рухами і, нарешті, зовсім припиняється, свідомість втрачається. Відбувається самовільний сечопуск і дефекація. Зіниці розширюються, зникає рогівковий рефлекс. Спостерігається тонічні судоми, знижується температура тіла. (декілька годин)

Клінічна смерть – стан, коли всі видимі ознаки життя вже зникли, однак обмін речовин, ще триває. На цьому етапі життя може бути відновлене.

Ознаки клінічної смерті:

1. відсутність реакції зіниць на світло

2. відсутність дихання

3. відсутність пульсу на сонній артерії

4. відсутність свідомості

Клінічна смерть триває 5-6 хв. В стадії клінічної смерті проводять реанімаційні заходи.

Реанімація

- екстрене проведення комплексу заходів у зв'язку з клінічною смертю хворого,

спрямоване на відновлення самостійного дихання та серцебиття.

Заходи:

• штучна вентиляція легень;

• непрямий масаж серця;

• електрична дефібриляція серця;

• електрична стимуляція серця;

• внутрішньосерцеве введення 1 мл 0,1% розчину адреналіну і 10 мл 10% розчину кальцію хлориду;

• прямий масаж серця.

Біологічна смерть настає після клінічної смерті, тоді відбуваються незворотні зміни в тканинах (реанімаційні заходи неефективні – їх припиняють).

Ознаки:

• помутніння роговиці, розм'якшення очного яблука;

• зниження температури тіла до Т° зовнішнього середовища;

• наявність трупних п'ятен;

• трупне окоченіння.

Про ефективність реанімаційних заходів свідчать: звуження зіниць, поява пульсових поштовхів на соній артерії у такт масажу серця, самостійних дихальних рухів, зміна кольору шкіри.

Після того, як лікар зареєстрував факт смерті необхідно:

1. поставити ширму біля ліжка померлого.

2. забрати подушку.

3. зняти одяг з померлого.

4. положити на спину, закрити очі, підв’язати нижню щелепу, розігнути кінцівки.

5. накрити померлого простирадлом.

Залишають труп у відділенні на 2години, після цього труп оглядають і при наявності трупного заклякнення медична сестра записує чорнилом на бедрі померлого його прізвище та ініціали, № карти хворого. Труп перевозять на спеціальній каталці у патологоанатомічне відділення. для наступного розтину. Речі померлого збирають, описують, віддають родичам. Білизну, матрац, подушку, кладуть у мішок і віддають на дезінфекцію.

Спостереження і догляд за важкохворими і агонуючими.

• Хворого необхідно ізолювати (перевести в окрему палату або реанімаційне

• відділення).

• Організувати біля хворого індивідуальний сестринський пост.

• Хворого покласти на функціональне ліжко.

• Ліжко розмістити головним кінцем до стіни, щоб забезпечити доступ до хворого з усіх боків.

• Для спостереження за станом життєво важливих функцій використовують різноманітні кардіомонітори (вимірювання і реєстрація: ЕКГ, серцевого ритму, частоти дихання, Т° тіла, артеріального тиску, ЧСС, пульсу).

• Забезпечити засобами сигналізації для екстеного виклику медичного персоналу (хворий-медсестра, медсестра-лікар).

• Необхідно стежити за загальним станом хворого, функцією кишок, сечовиділенням, водним балансом.

• На посту медичної сестри повинні бути всі необхідні предмети догляду,

• Інструментарій, аппаратура та медикаменти.

• У критичних для хворого ситуаціях медсестра повинна проявляти витримку,

• працювати швидко, впевненно, без надмірної метушливості та поспішності.

• Виконувати усі вказівки лікаря щодо догляду і лікуванню хворого.

• Необхідно старанно доглядати хворого: поїти, годувати, здійснювати ранковий туалет, подавати судно і сечоприймач, проводити профілактику пролежнів, зміну білизни, підмивання, тощо.

• Забезпечити психічний і фізичний спокій, стежити за дотриманням режиму.

• Підтримувати надії на успіх лікування.

• Вміти спілкуватися з родичами важкохворого.

ІІІ. Спостереження та догляд за пацієнтом з порушенням функції травлення.

Основні ознаки захворювань шлунку:є біль у животі, відрижка, печія, гикавка, блювання, гостра шлункова і кишкова кровотечі,

Правильний вибір тієї чи іншої тактики діагностики і лікування, перша допомога при багатьох невідкладних станах у гастроентерології значною мірою залежить від правильного оцінювання провідних симптомів захворю­вання органів травлення.

Біль у животі є найчастішою ознакою захворювань органів черевної порожнини. Причини і характер його можуть бути різними. Біль у животі спричинюють за­хворювання шлунка, дванадцятипалої кишки, печінки, жовчного міхура, підшлункової залози, кишок, селезін­ки, захворювання та ушкодження очеревини, а також го­стра хірургічна патологія (гострий апендицит, кишкова непрохідність, перфорація виразкової хвороби шлунка або дванадцятипалої кишки, гострий холецистит тощо).

При появі болю в животі негайно викликають ліка­ря.

1. До його приходу хворого вкладають у ліжко.

1. Спос­терігають за його станом, положенням у ліжку.

2. Ні в яко­му разі хворому не можна прикладати грілку при болю нез'ясованого походження, оскільки у пацієнтів із захво­рюваннями шлунка і кишок можливі різні ускладнення (кровотечі, перфорації або загострення запального проце­су в очеревині). Також неможна ставити клізми і давати ліки (навіть знеболювальні та послаблювальні).

3. Треба пам'ятати, що при гострих запальних процесах у черевній порожнині показане застосування холоду (міхур з льодом або грілки з холодною водою).

Відрижка — раптовий вихід повітря або шлункового вмісту зі стравоходу або шлунка у ротову порожнину. Вона може бути наслідком аерофагії — ковтання надлишку повітря при швидкій їді, неврозах. Відрижка часто супроводжує запалення слизової оболонки шлунка (гастрит). Зловонний, гнилісний запах при відрижці (відрижка "тухлим яйцем") спостерігається внаслідок затримки евакуації вмісту шлунка при порушенні прохідності воротаря або різкому опущені шлунка, наявності ракової пухлини шлунка, яка розпадається.

Особливого догляду при відрижці хворий не потребує, йому рекомендують пити розчини натрію гідрокарбонату, магнезії або мінеральну воду типу боржомі.

Печія (згага) може відчуватись у ділянці стравоходу або надми ревній ділянці, яка виникає внаслідок потрапляння кислого вмісту шлунка в стравохід. У деяких хворих печія виникає при вживанні цукру, меду, чорного хліба, жирної, солоної їжі. Для усунення печії рекомендують не вживати грубу, гарячу, дуже кислу, солону, солодку, жирну їжу. їсти треба малими порціями. Нейтралізують хлоридну кислоту молоко, вершки, свіжий кефір, ряжанка. Рекомендують вживати лужну мінеральну воду, рослинну олію (по 1—2 столонна ложки маслинової або кукурудзяної олії за 1—1,5 год. до їди), які знижують кислото утворення та сприятливо діють на слизову оболонку стравоходу.

Треба пам'ятати, що призначати при печії натрію гідрокарбонат, хоч він і швидко зменшує її, недоцільно, оскільки сприяє утворенню вуглекислоти, яка стимулює секрецію шлунка.

Гикавка — це судомне скорочення діафрагми, яке супроводжується раптовим сильним вдихом і характерним звуком. Гикавки є рефлекторним актом. Вона, як правило, залежить від проведення ритмічних імпульсів у рухових волокнах діафрагмального нерва Спостерігається при захворюваннях печінки, шлунка, кишок, ста­тевих органів та нервової системи. Тривалість нападу гикавки коливається від декількох хвилин до декількох тижнів.

Тривала гикавка може бути провісником тяжкого ускладнення — прориву виразки шлунка або червоподібного відростка при його за­паленні. Вона вимагає індивідуальних ефективних заходів. Серед них — подразнення деяких рефлексогенних зон (надавлювання на очні яблука, а також між ніжками груднино -ключично-соскоподібного м'яза; прийом Вальсальві — сильне натужування на висоті максимального вдиху із затиснутим носом і закритим ротом; вико­ристання тієї чи іншої пози).

Блювання — це рефлекторний акт, який обумовлений збуджен­ням блювотного центру і супроводжується мимовільним викиданням вмісту шлунка через стравохід, рот, іноді носові ходи. Блювання відбувається внаслідок скорочення м'язів вихідної частини шлунка і черевного пресу при від­критому вході в стравохід. Найчастіше блювання виникає внаслідок захворювань органів травлення, центральної нер­вової системи (пухлина, менінгіт) або інших органів і систем. Іноді блювання служить захисною реакцією, завдяки якій організм звільняється від шкідливих речовин, як це буває при отруєннях.

Блювання може бути:

центрального походження. Воно виникає при підвищенні внутрішньочерепного тиску (пухлини мозку, гіпер­тонічна хвороба, струс мозку тощо). При блюванні центрального походження, яке пов'язане з пору­шенням кровообігу головного мозку і подразненням блювот­ного центру, полегшення, як правило, не настає. Часте і невпинне блювання спричиняє різке виснаження і зневод­нення організму.

периферичне блювання може бути наслідком захворювання трав­ного тракту, подразнення кореня язика та піднебіння. Характерною ознакою периферичного блювання є те, що воно настає після нудоти, слинотечі, у блювотних масах наявні залишки їжі з кислим запахом після блювання максимально полегшується стан хворого. Блювання супроводжується відчуттям загальної слабкості, піт­ливості, блідістю обличчя, прискоренням пульсу. Після припинення блювання зазначені симптоми минають.

Блювотні маси можуть бути в різній кількості, до їхнього складу входять шлунковий сік, слиз, залишки неперетравленої їжі з домішками жовчі, крові, а іноді калових мас. Найчастіше блювотні маси відповідають характеру вжитої напередодні їжі, частки якої знаходяться в різній стадії перетравлювання і мають кислий запах.

• При захворюваннях, що характеризуються тривалою затримкою їжі в шлунку, вміст його розкладається і з'являється гнилісний запах.

• При блюванні натще маси забарвлюються жовчю в жовтий чи зелено-жовтий колір внаслідок закидування жовчі з дванад­цятипалої кишки.

• При .деяких захворюваннях (вираз­ка,поліп, рак шлунка, ерозивний гастрит та ін.) може бути криваве блювання. Домішки свіжої крові забарвлюють блювотні маси в рожевий колір, при затримці крові у цілунку під впливом хлористо­водневої кислоти шлункового соку кров змінює свій колір і блювотні маси на­бирають бурого або чорного кольору (ка­вова гуща).

Медична сестра повинна пам'ятати, що блювання — це симптом не тільки захворювання шлунка, а й багатьох інших хвороб. Про виникнення блювання у хворого потрібно негайно повідомити лікаря, звернувши ува­гу на час виникнення блювання (після їди, при головному болю тощо) та характер блювотних мас.

Треба пам'ятати, що найбільш загрозливим ускладненням блювання є аспірація шлункового вмісту, що може призвести до рефлекторної зупинки дихання, розвитку аспіраційної пневмонії.

Особливості догляду за хворими з захворюваннями шлунка

Найчастіше пацієнтами гастроентерологічного відділен­ні є хворі з гастритами і виразковою хворобою шлунка та дванадця­ті малої кишки.

Гострий гастрит — це захворювання, яке характеризується за­пиленням слизової оболонки шлунка. Причинами його можуть бути недоброякісна їжа, різні отруйні речовини, алкоголь та ін.

Основною ознакою захворювання є біль у надчеревній ділянці, який може супроводжуватись блюванням.

Хворому перш за все промивають шлунок, призначають постіль­ній режим протягом доби, обмежують споживання їжі протягом І 2 днів з наступним переходом на слизисту дієту (дієта № 1а) з по­дальшим розширенням (дієта № 16, № 1). Забороняється груба, жир­на їжа, гострі приправи. Хворому дають багато питва. За наявності Полю у надчеревній ділянці можна покласти на живіт грілку.

Хронічний гастрит — це хронічне запалення слизової оболонки шлунка. Може бути з підвищеною та пониженою кислотністю.

Гастрит з пониженою кислотністю. Основними ознаками гас­триту з пониженою кислотністю є нудота вранці, поганий апетит, схильність до проносу, неприємні відчуття в епігастральній ділянці.

Таким хворим призначають під час їди вживати хлоридну кисло­ту з пепсином або шлунковий сік. їм дають бульйони, компоти. Го­дують таких хворих часто, але невеликими порціями, рекомендують добре пережовувати їжу. Хворим протипоказана жирна, солона, смажена, з додаванням прянощів їжа, молоко (дієта № 2). Забороняють вживати алкоголь. Харчові продукти мають бути рубленими або про­тертими.

Хворим призначають мінеральні води (єсентуки № 17 або № 4, мир­городську) по півсклянки за півгодини до їди; пити треба повільно.

Гастрит з підвищеною кислотністю. Хворі скаржаться на біль у надчеревній ділянці, відрижку кислим, печію, закреп . Під час за­гострення гастриту хворі повинні дотримуватись дієти № 1. Їжа має бути подрібненою, помірно теплою, виключають кислу, солону їжу, прянощі, смажені та жирні продукти. Для зниження кислотності призначають тепле молоко, мінеральні води (боржомі, луганську).

Виразкова хвороба шлунка. Основною ознакою цієї хвороби є біль у надчеревній ділянці, який пов'язаний із споживанням їжі. Він виникає через 30-60 хв.-2год. після їжі.

• При догляді за пацієнтами з виразковою хворобою шлунку необхідно стежити за характером блювотних мас. Якщо ними набувають вигляду кавової гущі, це вказує на шлункову кровоточу Треба негайно сповістити про це лікаря, а хворому створити максимальний спокій.

• Головним методом лікування хворих на виразкову хворобу о дотримання дієти під час захворювання (дієта № 1). Якщо у хворого виникає біль уночі, треба заздалегідь приготувати і поставити солод кий, але не міцний чай, сухарі, споживання яких полегшує біль.

• Їжа має бути подрібненою, помірно теплою, багатою на вітаміни особливо аскорбінову кислоту. Виключають смажені продукти, забороняють вживати алкоголь. Харчовий раціон має складатися з достатньої кількості повноцінних білків, жирів, вуглеводів, мінеральних солей. Проміжки між споживанням їжі не повинні перевищувати ти більше 4 год. За 1 год. до сну хворим дозволяють легку вечерю.

Метеоризм - Здуття живота накопиченими кишковими газами . Хворі відчувають здуття, розпирання живота.

При­чини :

• посилене газоутворення в кишках, яке обумовлене споживанням з їжею рослинної клітковини (горох, квасоля, капуста тощо), яка при її переварюванні дає велику кількість газів;

• виражена зовнішньосекреторна недостатність підшлункової залози;

• порушення складу кишкової мікрофлори (дисбактеріоз),

• кишкова непрохідність,

• перші дні після операцій на органах травного тракту, малого тазу.

Сестринські втручання.

• Хворим з метеоризмом призначають дієту з обмеженою кількістю вуглеводів та кислих напоїв. Забороняють, вживати свіжий хліб, свіжі борошняні вироби, солодощі, пиво; обмежують бобові, капусту, картоплю;

• з лікувальних засобів призначають активоване вугілля (по 0,5—1 г 3—4 рази на день), вітрогоні трави (ромашку, кріп).

• Якщо ці засоби не допомогли або їх призначення протипоказано (в перші дні після операцій на органах травного тракту або орган і и малого таза), застосовують газовивідну трубку.

• При наявності постійного метеоризму проводять обстеження хворих з метою установлення його причини і вибору тактики лікування основного захворювання.

Кишкова колька – це переймоподібний біль, що виникає внаслі­док спазму гладких м'язів кишок .

Закреп - затримка калу в кишках понад 48 годин,

Розрізняють:

• Атонічний - виникає внаслідок зниження моторної діяльності кишок

• Спастичний - виникає внаслідок спастичного стану товстої кишки

• Сестринські втручання.

• Розробити прийнятну для пацієн­та дієту з високим умістом кліт­ковини (стіл № 3), не обмежують рідину. Щоденно необхідно їсти чорнослив, салати із буряків, капусти, кефір, тобто продукти, які посилюють перистальтику кишок;

• Уникати зневоднення організму.

• За необхіднос­ті - консультація з дієтологом,

• Рекомендувати пацієнту якомога більше рухатися;

• Навчити пацієнта вправ, пов'яза­них із напруженням м'язів живота;

• Допомагати пацієнтові в здійс­ненні випорожнення кишок: щоденно після сніданку забезпе­чити усамітнення, допомогти зайняти положення Фаулера, подати судно, якщо пацієнтові призначено суворий постільний режим.

• За призначенням лікаря дати проносні засоби, зробити клізму.

Пронос (діарея) - це часте випорожнення кишок, при якому кал має рідку консистенцію. Спостерігається при гострих та хронічних кишкових інфекціях (ентерит, ентероколіт), недостатності функції підшлункової залози, при підвищеній чутливості до деяких харчових продуктів.

• Про появу у хворого проносу сповіщають лікаря, оскільки це може бути проявом інфекційного захворювання.

• Калові маси відправляють до лабораторії на дослідження.

• До з'ясування причини проносу хворого ізолюють.

• Якщо діагноз інфекційного захворювання підтверджується, хворого переводять в інфекційну лікарню; заповнюють екстрене повідомлення і надсилають його до санепідемстанції в найближчі 12 год.

Сестринські втручання.

• Хворого з проносом укладають у ліжко, добре вкривають,

• Напоюють свіжозвареним, теплим чаєм без цукру, також рекомендують киселі, мінеральну воду,невеликими порціями, але часто;

• Підкладають під сідниці клейонку, а звер­ху - пелюшку,

• Забезпечують індивідуальним судном.

• Здійснюють туалет відхідника після кожного випорожнення, щоб уникнути подразнень. За наявності подразнення після промивання шкіру навколо відхідника висушують і змазують сте­рильною вазеліновою олією, дитячим кремом.

• Призначають хворому легкозасвоювану дієту з великою кількіс­тю білка, аскорбінової кислоти, вітамінів групи В, рідини (дієта № 4) . Йому не рекомендують вживати молоко та молочні вироби, жирні, смажені страви, продукти, багаті на рослинну клітковину.

При проносі неінфекційного характеру хворому призначають

• Регідрон (дозова­ний порошок, у склад якого входить: натрію хлорид-3,5 г; калію хлорид-2,5 г; натрію цитрат-2,9 г; глюкоза-10 г). Уміст пакету розчинити в 1л. перевареної охолодженої води і пити після кожно­го рідкого випорожнення.

• Імодіум.(протидіарейний за­сіб) при гострій діареї спочатку вживають 2 капсули, у подальшому-по 1 капсулі після кожного рідкого випорожнення. При відсутності поліпшення стану протягом 24 год. слід припинити вживання препарату та звернутися до лікаря. Не вживати препарат, якщо у випорожненнях присутня кров, а також при підвищеній чут­ливості до препарату.

Гостра шлункова і кишкова кровотечі. Причиною гострої шлун­кової та кишкової кровотеч можуть бути понад 100 різних захворювань. За етіологічною ознакою найпоширенішими є виразкова, не виразкова кровотеча та кровотеча нез'ясованої причини.

Кровотеча розподіляється на 2 періоди.

Перший (латентний) період настає з моменту надходження крові у шлунок або кишки і проявляється загальними ознаками крововтрати: шу­мом у вухах, загальною слабкістю, запамороченням, холодним по­том, серцебиттям, зниженням артеріального тиску і непритомністю.

Другий (явний) період характеризується появою блювання з кров'ю або мелени (чорних випорожнень). Хворому необхідно надати невідкладну допомогу.

Сестринські втручання. Треба пам'ятати, що при наданні невідкладної допомоги хворим з гострою шлунковою і кишковою кровотечами необхідно застосувати тріаду чинників: голод, холод та спокій.

• Покладіть хворого і підніміть ножний кінець ліжка (для поліпшення кровопостачання головного мозку). Забез­печте хворому повний фізичний і психічний спокій.

• Викличте лікаря.

• Визначте артеріальний тиск і основні параметри пульсу.

• Покладіть на надчеревну ділянку пузир із льодом.

• Дають дихати кисень, що значно полегшує стан хворого.

• Підготуйте систему для внутрішньо­венного краплинного введення інфузійних розчинів.

• Із медикаментозних засобів застосовують коагулянти: внутрішньовенно (5 % розчин амінокап­ронової кислоти 100 мл.; 1 % розчин кальцію хлориду 100 мл.; 5 % розчин аскорбінової кислоти 5—10 мл.; 12,5 % розчин етамзилату 2 мл); внутрішньом'язово (1 % розчин вікасолу 1 мл).

Запам'ятайте! При перших ознаках шлунково-кишкової кро­вотечі нічого не давайте хворому всередину.

Найбільш тяжким ускладненням блювання є аспірація шлун­кового вмісту, що може призвести до рефлекторної зупинки ди­хання, розвитку аспіраційної пневмонії.

Слід пам'ятати!!! поява рідких, подібних до дьогтю випорож­нень, свідчить про шлунково-кишкову кровотечу. Треба негайно сповістити лікаря.

Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки.

• Основною ознакою цієї хвороби є біль у надчеревній ділянці, який пов'язаний із споживанням їжі. Він виникає через 30-60 хв.-2год. після їди, а біль у дванадцятипалій кишці буває натще і вночі.

• На висоті болю може настати блювання, яке полегшує стан хворого,

Сестринські втручання.

• Необхідно стежити за характером блювотних мас.

• Якщо ними набувають вигляду кавової гущі, це вказує на шлункову кровоточу

• Треба негайно сповістити про це лікаря, а хворому створити максимальний спокій.

• Головним методом лікування хворих на виразкову хворобу є дотримання дієти під час захворювання (дієта № 1).

• Якщо у хворого виникає біль уночі, треба заздалегідь приготувати і поставити солодкий, але не міцний чай, сухарі, споживання яких полегшує біль.

• Їжа має бути подрібненою, помірно теплою, багатою на вітаміни особливо аскорбінову кислоту.

• Виключають смажені продукти, забороняють вживати алкоголь.

• Харчовий раціон має складатися з достатньої кількості повноцінних білків, жирів, вуглеводів, мінеральних солей.

• Проміжки між споживанням їжі не повинні перевищувати ти більше 4 год. За 1 год. до сну хворим дозволяють легку вечерю.