Втрати, смерть і горе

Тема ставлення людини до смерті має загальнолюдське значення. Тут інтереси медицини переплітаються з інтересами релігії, філософії, мистецтва, психології і т.д. Відповідно до хри-стиянських поглядів, душа людини безсмертна, смерть існує тільки в межах земного (гріховного) світу, а в кожному конк-ретному випадку питання про життя і смерть, у кінцевому рахунку, в руках Творця (Бога). З численних філософських пояс-нень таємниці смерті наведемо матеріалістичне міркування ста-рогрецького мудреця Епікура (341-270 р. до н.е.): "Найстрашніше зло, смерть, не має до нас ніякого відношення, тому що коли ми існуємо, смерть ще не присутня; а коли смерть присутня, тоді ми вже не існуємо".

Смерті завжди передує виникнення кризової ситуації. І дуже важливим є для медичної сестри вміння пояснити паціє-нтові та його родині психологію кризового стану.

Деяка плутанина може легко виникнути зі словом "криза", тому що ми можемо вживати термін "криза", щоб описати три зовсім різні ситуації:

1. Критичну (надзвичайну) ситуацію, в якій що-небудь необхідно робити негайно. Наприклад, коли в будинку вогонь або хтось має інфаркт (сердечний напад), смерть, або аварія.

2. Ситуацію, яка вимагає зміни в способі життя або прий-няття рішення, яке буде довготривалим, таке, як одержання певної роботи, здобуття освіти або пошук супутника життя.

3. Результат неефективних або нерозумних методів опа-нування ситуацією, які використовуються при зіткненні з вище зазначеними ситуаціями. Наприклад, одержання роботи, яка не передбачає навиків або талантів будь-якої особи, що може в результаті призвести до великого невдоволення, нудьги та нещастя.

Криза трапляється, коли людина зустрічається з перепонами на шляху до важливої життєвої мети, яка на даний час є недосяжною, використовуючи звичайні методи вирішення проблеми. Коли не можна використати звичні методи вирішен-ня проблем для того, щоб справитися з повсякденними турбо-тами життя, баланс, або рівновага, особистості порушується. Людина відчуває внутрішню напругу, стурбованість, які в ре-зультаті призводять до періоду емоційного розладу.

В літературі сказано, що криза є самообмежуючою і, як правило триває від чотирьох до шести тижнів. Це становить перехідний період, який є періодом підвищеної психологічної вразливості і дає можливість для особистого росту і розвитку. Іншими словами, досвід і життя в кризі має потенціал поліпшення або погіршання емоційного здоров'я людини.

Індивід проходить безперервний процес зустрічей, оволо-діння та вирішення проблеми або кризових ситуацій. Коли хтось справляється ефективно, відбувається розвиток, коли хтось справляється неефективно, розвиток не відбувається. Ре-зультат кризи визначається типом взаємодії, яка відбувається між індивідом та ключовими фігурами в його емоційному оточенні. До цього в значній мірі причетні люди допоміжних професій (професії, які пов'язані з наданням допомоги), особливо медсестри. Якщо ми збираємося бути дієвими в поширенні здо-ров'я та попередженні хвороби, нам необхідно взаємодіяти з людьми до певної терапевтичної міри, коли вони почувають кризу. Бажано, щоб це відбувалося відразу після початку кризи. Люди, які входять у лікарню або в будь-який інший заклад охорони здоров'я, найбільш імовірно, переживають три-вогу, а деякі - кризу. Медсестра - ключова особа в емоційному оточенні пацієнта. Тому медсестра може сильно впливати на психологічне здоров'я пацієнта під час його перебування у лікарні. Отже, ви, як медсестри, повинні знати, як найкраще сприяти здоров'ю пацієнтів.

Типи криз:

• Кризи росту (дозрівання)

Кризи дозрівання є нормальними процесами росту та розвитку. Вони розвиваються протягом тривалого періоду, наприклад, як перехід з дитинства в юність, який супроводжується суттєвими характерологічними змінами. Це кризи, які більшість людей проходить, якщо вони живуть досить довго.

Переживання, які виникають під час кризи росту: початок школи, одруження, народження дитини, нова робота, досягнення певних вікових дат, вихід на пенсію та інші, які є звичними для більшості з нас.

• Ситуаційні кризи відносяться до тих подій, які трапляються в оточенні, що може бути стресовим для індивіда і, таким чином, спричинити кризу. Ці кризи асоціюються із значною втратою статусу (становища), заощаджень, коханої людини.

Більшість людей переживають цей тип кризи в певний період свого життя. Однак, у кожної людини це відбувається індивідуально. Наприклад, якщо ви живете досить довго, ви переживете смерть своїх батьків. Деякі люди переживають це у віці 5 років або пізніше, в той час як інші люди можуть не пережити смерть своїх батьків до тих пір, поки їм не буде близько 80 років.