8. Медсестринська етика та деонтологія. Мистецтво спілкування в медсестринстві. Навчання в медсестринській справі. Медсестринська педагогіка.

В процесі багатовікової медичної практики склались особливі норми взаємовідносин між хворими і медиками завдяки особливостям професії, яка дозволяє глибоко вникати в людське життя, в його біологічні і соціальні сторони.

Ці норми і принципи стали основою для формування медичної етики і деонтології.

Термін “деонтологія” походить від грецьких слів “деон” - обов’язок і “логос” - учення.

Медична деонтологія - це вчення і практичне втілення морально-етичних принципів професійної діяльності медиків, спрямованої на створення максимально сприятливих умов для ефективного лікування хворих і профілактики захворювань.

Іншими словами, медична деонтологія - це вчення про обов’язок медика, сукупність етичних норм, яких він повинен дотримуватись при виконанні своїх професійних обов’язків.

Сестринська деонтологія - наука про борг перед пацієнтом і суспільством, професійній поведінці медичного працівника, є частиною сестринської етики. Медична сестра повинна володіти професійноїспостережливістю, що дозволяє побачити, запам'ятати і по-сестринськи оцінити найдрібніші зміни у фізичному, психологічному стані пацієнта. Вона повинна вміти володіти собою, навчитися керувати своїми емоціями.

Основними принципами сестринської етики та деонтології, викладеними в клятві Флоренс Найтінгейл, етичний кодекс міжнародного Ради медичних сестер і Етичний кодекс медичних сестер України є:

1. Гуманність і милосердя, любов і турбота

2. Співчуття

3. Доброзичливість

4. Безкорисливість

5. Працьовитість

6. Чемність та ін

Основними завданнями медичної деонтології є:

1) вивчення принципів поведінки медичного персоналу, спрямованих на досягнення максимальної ефективності лікування хворих і профілактики захворювань;

2) аналіз взаємовідносин між медиком і хворим та його родичами, а також між медичними працівниками в колективі;

3) попередження і виключення несприятливих факторів у медичній діяльності та усунення шкідливих наслідків неякісної медичної роботи.

Медична деонтологія спирається на етику - вчення про мораль, взаємини між людьми й обов’язки, які випливають із цих взаємин.

Хворий і медичний персонал повинні підтримувати постійний контакт. Для цього визначають мету лікування і його перспективи. Щоб поставити перед хворим певну мету, слід враховувати його особистісні якості і стан вольових процесів. Необхідно всю поведінку хворого підкорити досягненню конкретної мети лікування. Певну роль тут можуть відіграти хворі, які одужують.

Другим психологічним моментом є підтримання надії на успіх лікування. Емоційне обнадіювання має поєднуватись з поясненням хворому основних типів перебігу захворюван­ня. Це застереже хворого від розчарувань у лікуванні при можливому погіршенні його стану. Пацієнт знатиме, що деяке загострення захворювання закономірне, передбачене лікарем і що воно не стане на перешкоді сприятливого перебігу хвороби.

Для встановлення контакту між хворим і медичною сестрою важливе значення має її особистість. Медична сестра може любити свою професію, прекрасно володіти навичками, однак якщо вона через особливості свого характеру часте конфліктує з хворими, її професійні якості не можуть бути повністю реалізовані.

Тому медичній сестрі слід оберігати себе від професійної деформації, а також намагатись зберегти душевну рівновагу пацієнта, утвердити в ньому позицію на одужання.

У 1859 році в своїх "Нотатках про догляд" Флоренс Найтінгейл визначила сестринську справу, як "дію з використання навколишнього середовища з метою більш швидкого видужання пацієнта". При цьому мета сестринського догляду була визначена так: "створити для пацієнта сприятливі умови для активізації його особистих сил". Під цими умовами Ф. Найтінгейл мала на увазі чистоту, свіже повітря, правильне харчування.

Вона вважала, що догляд за хворими та догляд за здоровими — це дві важливі, але різні сфери медсестринської діяльності:

• догляд за здоровими — це підтримка у людини такого стану, при якому хвороба не розвивається";

• догляд за хворими — це "допомога людині, яка страждає від хвороби, жити найбільш повноцінним життям, приносити задоволення".

Закони сестринської діяльності такі ж, як і закони здоров'я.

За словами Ф. Найтінгейл, "догляд за хворими — це таке ж мистецтво, як живопис та скульптура. Це найвище з мистецтв, але що означає працювати над каменем чи полотном порівняно з працею над живим людським організмом! Мистецтво догляду — це найвище з мистецтв. Тому найстрашніша небезпека, яка йому загрожує, — це небезпека перетворитись у звичайне ремесло..."

Називаючи сестринську справу мистецтвом, вона вважала, що це мистецтво вимагає "організації, практичної та наукової підготовки".

Основними загальновизнаними принципами догляду за пацієнтами є такі 6 принципів:

1. Безпека — створення безпечного навколишнього середовища для пацієнта з метою попередження травм, опіків, різних пошкоджень тощо.

2. Конфіденційність — захист прав пацієнта, збереження таємниці при оглядах, сестринських втручаннях тощо.

3. Повага, підтримка почуття гідності — захист прав пацієнта.

4. Спілкування — доглядаючи пацієнта, медсестра повинна вміти спілкуватися з пацієнтом.

5. Незалежність- заохочення пацієнта з боку медсестри бути максимально незалежним (виконувати самодогляд).

6. Інфекційна безпека — медсестра повинна постійно проводити заходи, щодо попередження виникнення та розповсюдження інфекції.