Засоби, що збуджують чутливі рецептори

Поряд з численними засобами, що пригнічують чутливі рецептори аферентних нервів і тим самим послаблюють інтенсивність та силу патологічних імпульсів, які надходять до центральної нервової системи, охороняючи її від перезбудження та виснаження, існує велика група лікарських засобів, за допомогою яких, збуджуючи чутливі рецептори, можна рефлекторно через центральну нервову систему підсилювати ослаблену функцію внутрішніх органів, у т.ч. таких життєво важливих, як кровообігу та дихання. Вони мають важливе значення у практиці ветеринарної медицини перш за все тому, що більшість з них рослинного походження і легко доступні для ветеринарних лікарів та власників тварин.

Залежно від переважаючої дії на окремі органи та системи, засоби, що збуджують чутливі рецептори, поділяють на подразнюючі, блювотні, румінаторні, відхаркувальні, гіркоти, проносні та жовчогінні.

Подразнюючі засоби

У природі існує безліч речовин, які здатні викликати подразнення тканин організму людини та тварин. Одні з них, включаючись в хімічні реакції з клітинними компонентами, діють на всі елементи тканин, наприклад, кислоти, луги, окислювачі тощо. Дія інших, індиферентних в хімічному відношенні, обмежується специфічним впливом лише на рецепторні утворення. Засоби, що збуджують чутливі рецептори шляхом їх подразнення, одержали назву подразнюючих. Місцева дія подразнюючих засобів у цілому для всього організму є багатокомпонентною.

По-перше, місцева їх дія супроводжується розвитком запального процесу в зоні застосування. Це є наслідком виділення гістаміну у відповідь на так звані аксон-рефлекси, тобто рефлекси, що замикаються в межах периферійного чутливого нервового волокна. Гістамін у свою чергу спричиняє розширення судин і капілярів, почервоніння, набряк, підвищення температури і біль - всі ознаки місцевого запального процесу.

По-друге, місцева дія подразнюючих речовин супроводжується спинномозковими рефлексами та рефлексами, що замикаються в довгастому мозку. Таким чином, цілеспрямовано й штучно створюється осередок збудження, який розповсюджується на центри життєво важливих органів та систем (серцево-судинної, дихання тощо), підсилюючи їх функцію.

По-третє, місцева дія подразнюючих речовин неодмінно пов'язана з "відволікаючою дією". Штучне подразнення чутливих рецепторів відповідних зон шкіри або слизових оболонок рефлекторно створює у відповідних зонах головного мозку вогнища поряд з такими, що утворилися внаслідок рефлексів від патологічно змінених внутрішніх органів. Штучне збудження розповсюджується і значно гальмує імпульсацію, яка надходить від патологічно змінених органів, тим самим поступово нормалізуючи їх функцію. Велике значення при цьому має нормалізація обміну речовин у хворих органах під впливом так званих трофічних (кутанно-вісцеральних) рефлексів. Такий же (сегментарний) характер мають і вісцерально-кутанні рефлекси.

По-четверте: подразнюючі речовини, місцево викликаючи гіперемію, обумовлюють перерозподіл крові в організмі, тим самим нормалізуючи кровонаповнення віддалених внутрішніх органів, що перебувають в патологічному стані, а це сприяє більш швидшому відновленню їх функції.

Крім того, значна частина подразнюючих речовин частково всмоктуються в кров і виявляють резорбтивну дію, як, наприклад, ефірні олії. У малих дозах вони безпосередньо збуджують центральну нервову систему, підвищуючи її тонус, тим самим підсилюючи пригнічену функцію внутрішніх органів. У великих дозах ці препарати можуть викликати перезбудження головного мозку з наступним пригніченням його.

Виділяючись з організму в незміненому вигляді, вони подразнюють функціональні елементи нирок, жовчних та дихальних шляхів, потових залоз, діючи сечогінно, жовчогінно, відхаркувально і потогінно, що має практичне значення.