Доза. Принципи дозування ліків

Доза (dosis) - кількість лікарського засобу, призначеного для введення в організм тварини з метою одержання відповідного фармакологічного ефекту. Це головний фактор, від якого залежить сила дії ліків. Найбільш правильно визначати дозу в міліграмах на один кілограм маси тіла, однак у ветеринарній медицині нерідко терапевтична доза визначається загальною масою чи об'ємом лікарського засобу на одне застосування.

Повною терапевтичною дозою, як правило, вважається доза, передбачена для введення всередину. Залежно від способу введення рекомендують таке співвідношення доз: внутрішньо -1 доза; ректально -1,5...2; внутрішньом'язово -1/2...1/3; підшкірно -1/3...1/4; внутрішньовенно -1/4; внутрішньотрахеально-1/4 дози.

Безумовно, таке співвідношення є надто орієнтовним, але воно має відповідне практичне значення.

Розрізняють кілька категорій доз.

Терапевтична доза - це доза, яка при застосуванні викликає лікувальний ефект від початку до кінця дії. Але цей ефект може бути лише помітним, а може бути й добре вираженим. Тому розрізняють терапевтичну дозу мінімальну, середню та максимальну, що є граничною із дозою токсичною.

Токсична доза - це доза, при введенні якої в організмі виникають патологічні зміни. Вона також може бути мінімальною та максимальною, що викликає сильне отруєння, яке без лікування закінчується смертю. Максимальну токсичну дозу називають ще максимально переносною або ЛД, - летальною дозою, що не спричинює загибелі тварин.

Смертельна доза - це доза, яка при введенні в організм викликає загибель тварин. Розрізняють смертельну дозу середню (ЛД₅₀), що викликає загибель 50% отруєних тварин, та абсолютно смертельну (ЛД₁₀₀), що викликає загибель усіх отруєних тварин.

Виходячи з вищезазначеної класифікації доз, визначилось дуже важливе з практичної сторони поняття - ширина фармакологічної дії - це діапазон між мінімальною терапевтичною та мінімальною токсичною дозами (концентраціями). Чим більший цей діапазон, тим речовина менш небезпечна, тим менша вірогідність отруєння тварини в процесі лікування. Наприклад, ширина наркотичної дії хлороформу становить 40...55 мг/100 мл крові, а етилового ефіру відповідно 110...І50 мг/100 мл крові. На підставі цих даних можна зробити висновок, що хлороформ для наркозу більш небезпечний, оскільки дуже легко можна передозувати, а також токсичніший, оскільки максимальна терапевтична концентрація його в крові майже в три рази нижча, ніж ефіру. У той же час наркоз при застосуванні хлороформу досягається скоріше, оскільки в крові необхідна для цього значно менша концентрація.

Ступінь небезпечності лікарської речовини визначається також показником, що називається терапевтичним індексом. Це відношення середньої смертельної дози до середньої ефективної або терапевтичної:

ТІ = ЛД₅₀ / ЕД₅₀.

Зрозуміло, що лікарський засіб є більш небезпечний, якщо терапевтичний індекс наближається до одиниці.

Залежно від кратності застосування розрізняють кілька видів доз: разову, добову, на курс лікування, ударну.

Ударна доза - це доза лікарської речовини, яка дещо перевершує середню терапевтичну дозу, але застосовується на початку лікування з метою якнайшвидшого створення необхідної концентрації в тканинах організму.

Залежно від тривалості дії ліки призначаються один або кілька разів на добу, але обов'язково декілька діб після клінічного одужання.